25 червня Православна Церква вшановує Манявську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці «Визволителька» – одну з найбільш дивовижних святинь українського православ’я, історія якої є свідченням особливого Божого промислу та невидимого материнського покрову Пресвятої Діви над нашим народом.
Кожна чудотворна ікона має свою неповторну історію. Історія Манявської ікони Божої Матері особлива тим, що вона є історією не лише чудес, а й вірності, жертовності та дивовижного приходу святині на українську землю.
Образ Пресвятої Богородиці був написаний на Святій Горі Афон у 1788 році. Згодом його передали як благословення до Ново-Афонського монастиря на Кавказі. Протягом багатьох років перед цією іконою звершувалися молитви, а люди отримували духовну підтримку та численні зцілення.
Однак у XX столітті настали страшні часи богоборства. Комуністична влада розпочала безжальне нищення храмів і монастирів, переслідування духовенства та всіх, хто відкрито сповідував свою віру. Така сама доля чекала й Ново-Афонську обитель.
Розуміючи, що святиня може бути втрачена назавжди, настоятель монастиря довірив чудотворний образ одному з ченців. Він благословив його берегти ікону будь-якою ціною, навіть якщо доведеться пожертвувати власним життям. Так почалася майже восьмидесятирічна історія мовчазного служіння, вірності та жертовності.
Чернець виконав свою обітницю. Перед смертю він передав святиню іншому монаху, взявши з нього таку саму клятву – зберегти ікону від наруги та безбожництва. Так протягом десятиліть чудотворний образ залишався прихованим від людських очей, але не переставав являти свою благодатну силу.
Лише у виняткових випадках хранитель відкривав святиню людям. Один із таких випадків особливо вражає. Коли одна мати оплакувала смерть свого юного сина, чернець поклав чудотворну ікону на тіло хлопця і звершив акафіст до Пресвятої Богородиці. За молитвами Божої Матері сталося диво – дитина повернулася до життя. Це чудо стало ще одним свідченням того, що Господь через Пречисту Діву продовжує являти людям Своє милосердя.
Минали роки. Здавалося, що святиня так і залишиться прихованою від світу. Але одного дня самому хранителеві уві сні явилася Пресвята Богородиця і повеліла повернути ікону до Українського Афону.
Спочатку чернець не знав, що означають ці слова. Згодом він довідався, що саме так здавна називали Манявський Хресто-Воздвиженський монастир – одну з найвідоміших святинь Карпат, духовний осередок українського чернецтва, який протягом століть називали «Українським Афоном».
Коли він уперше прибув до Манявського скиту, побачив лише руїни колись величної обителі й засумнівався, чи саме сюди має бути передана святиня. Але Божа Матір вдруге явилася йому та повторила Свій наказ. Після цього жодних сумнівів уже не залишилося.
У 2003 році чудотворна Манявська ікона Пресвятої Богородиці повернулася до відродженого Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря. Після майже восьми десятиліть приховування святиня вперше була винесена для всенародного поклоніння. Так здійснилася воля самої Пречистої Діви, Яка обрала місцем перебування Свого образу українську землю.
Відтоді тисячі паломників приходять до Манявського скиту, щоб поклонитися чудотворній іконі, попросити заступництва Божої Матері та подякувати Їй за отримані милості. Особливо відомою святиня є численними випадками духовного визволення людей від одержимості, допомогою у важких життєвих обставинах і благодатними зціленнями душі та тіла.
Історія Манявської ікони нагадує нам, що Пресвята Богородиця ніколи не залишає тих, хто з вірою прибігає під Її материнський покров. Навіть тоді, коли здається, що святині зникають, храми руйнуються, а зло торжествує, Господь продовжує діяти через Свою Пречисту Матір. Вона веде людей дорогою спасіння, оберігає Церкву у найважчі часи та невидимо супроводжує тих, хто довіряє Їй своє життя.
Особливо глибоко ця історія звучить сьогодні, коли Україна переживає час війни, втрат і випробувань. Як колись чудотворний образ був врятований серед гонінь, так і сьогодні ми віримо, що Пресвята Богородиця не перестає покривати український народ Своїм чесним омофором, зміцнювати тих, хто боронить нашу землю, утішати скорботних і бути Матір’ю для всіх, хто звертається до Неї у молитві.
Нехай Манявська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці і надалі буде джерелом духовної сили для нашого народу. Нехай за Її материнськими молитвами Господь благословить Україну, захистить наших воїнів, поверне полонених, зцілить поранених, утішить тих, хто плаче, і дарує нашій землі справедливий та довгоочікуваний мир.
Пресвята Богородице, моли Сина Свого і Бога нашого за Україну та наш народ. Амінь.