У Святому Євангелії сказано: «Немає більше тієї любові, як хто покладе душу свою за друзів своїх» (Ін. 15, 13). Справді, найчесніше заняття на землі — бути захисником своєї Батьківщини. Церква високо вшановує військовий подвиг, тому так багато серед святих є воїнів. Що їх поєднує? Чому вони прославлені Церквою? Як військовий подвиг узгоджується з духовним?
Статус святості дається воїнам не за військові перемоги, а за чесне, праведне життя, за те, що, завершивши військові подвиги, вони являли духовні подвиги, які не мали зв’язку з війною: одні ставали ченцями, інші мучениками чи сповідниками. Святі благовірні князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Костянтин Острозький чи праведний гетьман Петро Сагайдачний відстоювали свою Батьківщину у найважчих військових випробуваннях, що перевершують людські сили, людські можливості. Однак «благовірними» Церква їх називає не за бойову доблесть, а за заслуги у збереженні та зміцненні православної віри. Святого великого князя Володимира, хороброго воїна, видатного політичного діяча, який зробив величезний внесок у розвиток стародавньої Київської держави, Церква називає «рівноапостольним» не за ці успіхи, а за Хрещення Русі. Це були правителі, які не тільки здобули перемоги на полі бою, але досягли успіху в проповіді слова Божого, тому вони й були удостоєні прославлення в лику святих.
Військове служіння завжди жертовне. Захищаючи свої сім’ї, свій дім, свій народ, жертвуючи життям заради того, що дорого, воїн виконує Божу заповідь, Його волю.
З найдревніших часів воїни вважали своїм покровителем Архангела Михайла – Архістратига Небесного війська. Його ікони вишивали на військових хоругвах, зображали також на гербах. До нього в молитвах військовослужбовці звертаються і сьогодні, вважаючи його могутнім захисником і покровителем. З часом воїни брали собі в покровителі відомих святих мучеників, що також колись несли військову службу – Юрія Переможця чи Димитрія Солунського, великомучеників Прокопія чи Артемія. Також шанували Федора Тирона і Федора Стратилата.
Багато князів, полководців і воїнів після визначних битв ставали монахами, щоби в покаянні і молитві завершити земний шлях. Прикладом такого подвижництва є преподобний Ілля Муромець. Дехто навіть відправлявся на святу гору Афон. Зокрема, на Афоні в монастирі святого Пантелеймона неабияку частину ченців складали українські козаки. Вони знімали шаблі, залишали військові трофеї і приймали чернечий постриг, одягаючи броню духовну. Людині, яка звикла жити за армійським уставом, до церковного теж було легко звикнути. Часто після закінчення війни у бійців виникало почуття провини, переживання, пов’язані з воєнними діями. Віра допомагала позбавитися цього почуття і відкривала людині євангельську істину, що можна і потрібно молитися за вбитих ворогів. Віра давала втіху. Чимало випадків, коли Господь являв чудо, рятуючи воїна від вірної загибелі, і той давав обітницю після війни служити Богові.
Такі випадки трапляються і сьогодні під час повномасштабного російського вторгнення в Україну. Часто Господь допомагає нашим воїнам здобувати перемоги в битвах, навіть незважаючи на чисельну перевагу ворога. Присутність Бога на війні відчувається усією душею і богослужіння там військовими сприймається по-іншому. Є чимало історій, коли навіть паперові іконки, натільні хрестики, щирі звернення до Бога, до Божої Матері рятували життя бійцям. Не один такий паперовий образок, захований за пазухою, зупинив уламок снаряда, Новий Завіт чи молитовник у нагрудній у кишені зупиняв кулю, що летіла прямо в серце. Таких історій безліч!
Є такий популярний стереотип, що християнство є релігією слабких людей. Ми згадали лише кілька імен наших уславлених воїнів, невже хтось може назвати їх слабкими? Це блискучі і хоробрі полководці, при цьому глибоко віруючі люди, які не розпочинали жодної битви, не помолившись Богові. Святі воїни довели, що в одній людині може поєднуватись мужність, сміливість, честь і жива, глибока віра в Бога. Такі приклади дуже сьогодні нам потрібні. Святі воїни Борис і Гліб, Ігор Чернівський, Ярополк Волинський, Петро Калнишевський показують нам, що справжня сила – не у грубій фізичній могутності, а у вірності Христові. Нехай молитвами святих воїнів зміцнить і нас Господь у вірності Церкві та Україні!