Свята Церква оспівує рівноапостольну княгиню Ольгу як ранкову зорю, тому що завжди перед сходом сонця небо не зразу, а поступово засвічується ранковою зорею, і лише потім ми уже бачимо схід сонця.
Перед тим, як рівноапостольний князь Володимир, внук княгині Ольги, прийняв православ’я, Вона багато потрудилась, щоб насіння проповіді впало на добру землю.
Церква називає її рівноапостольною і Богомудрою не за те, що Вона вродженою чистотою здивувала князя Ігоря, майбутнього чоловіка, не за її природні доброчинності, а за те, що Вона пізнала істинного Бога і допомогла це зробити своєму народові.
Її природній розум допоміг залишити пітьму ідолослужіння і пізнати Істину, і так було покладено початки віри православної на Русі.
Як говорить Господь, «Не ви мене вибрали, а я вас». У церковних піснеспівах є такі слова: «Ревність Святого Духа прийнявши, зловір’я зненавиділа єси».
Літургійний уривок Євангелія, який читається на честь святої Ольги, говорить нам про спасіння грішниці, яка прийшла в дім фарисея і почала плакати, омивати ноги Спасителя і витирати їх своїм волоссям. Фарисей не зрозумів такого вчинку, тому, на його думку, дотик грішної жінки оскверняв чоловіка і тому, не побачивши морального перевороту, який очевидно звершився у душі цієї жінки, він осудив Спасителя і грішницю, думаючи, що якби Христос був пророком або прозорливим, то Він відкинув би її.
Відповідаючи на потаємні думки фарисея, Господь розповідає притчу про двох боржників, одних з яких був винен 500 динаріїв, а другий – 50. Оскільки обидва не мали чим заплатити, то господар просив їх. Тому легко було відповісти на питання Спасителя, який із боржників більше полюбить господаря: той, якому він більше простив. Підтвердивши правильність відповіді, Господь додав: «Кому мало прощається, той менше любить». Ці останні слова були направлені проти Симона фарисея, бідного любов’ю. З цієї притчі зрозуміло, що Господь ставить грішницю, яка покаялась, у моральному плані вище фарисея, тому що вона показала більше любові до Господа, а тому прощаються їй більше гріхів.
Задумаємося і ми про таємницю спасіння, про яку нам нагадують святі угодники Божі.
Не тому, що ми виконали весь закон і надіємося оправдатися, не наші заслуги чи доброчинності відкривають нам дорогу до неба, а любов Христова. Вона відкривається для нас Хресною смертю і Воскресінням Христовим. Відривається відповідно до того, як ми приймаємо віру, звільняємося від гріха і починаємо жити за законами Духу, законами свободи, наповнюючись радісної готовності до всякого подвигу і всякої жертви. В закінченні Євангельського читання ми чуємо такі слова Спасителя: «Віра твоя спасла тебе. Іди з миром».
Чому рівноапостольна княгиня Ольга, як і її внук князь Володимир, прийняли православ’я?
Як говорить нам передання, вони були зворушені красою православного богослужіння. Йдеться про ту красу, яка дає доторкнутися до самої суті православної віри. Прийнявши християнство, Ольга благочестиво та ревно проводила своє життя серед язичників, будувала храми Божі.
Княгиня допомагала своєму сину Святославу в управлінні державою і переживала, що він не хотів прийняти християнство.
Свята і рівноапостольна княгиня Ольга вважала Христове благовістя головною справою свого життя. Перед смертю вона заповідала поховати її за православним звичаєм.
Бог прославив її чудесами і нетлінням мощей, які знаходилися у Десятинній церкві в Києві.
Збулися мрії святої княгині Ольги про Хрещення Русі, яке здійснив вихований нею внук князь Володимир.
Літописець закінчує свою розповідь про неї такими словами: «Ольга була передвісницею християнства на Русі, як світанок перед сонцем і як зоря перед світлом, і як місяць світить в ночі, так і вона світила серед язичників, як бісер в грязі, і після смерті молила Бога за землю Руську».
Ми, як її нащадки, маємо бути вдячні за те, що народилися і живемо у християнській країні. Тож повинні не тільки на словах, а й у серцях своїх прийняти віру православну, відповідати любов’ю на любов Христову. Адже перед тим, як ми полюбили Христа, Він полюбив нас.