“Сьогодні Костянтин із матір’ю Оленою показують хрест, всечесне Древо – для всіх юдеїв посоромлення, зброя ж на противників вірним, бо ради нас з’явилося знамено велике і в боях грізне”, – співаємо у кондаку в день пам’яті святих рівноапостольних Костянтина і Олени. Власне рівноапостольство цих візантійських царів проголошене у зв’язку із знайденням хреста Господнього. З одного боку говоримо про знайдення хреста як знайдення віри у Христа. Святий Костянтин був першим з імператорів, хто знайшов християнство як віру для себе, своєї столиці та свого народу. Тропар свята про це каже так: “Хреста твого образ на небі побачивши і, як Павло, покликання не від людей прийнявши, між царями твій апостол, Господи, царюючий град у руки Твої віддав. Спасай нас завжди в мирі, молитвами Богородиці, Єдиний Чоловіколюбче”.
З іншого боку йде мова про знайдення древа, на якому був розп’ятий Христос. Знайдення древа хреста Господнього святою Оленою за часів правління її сина Костянтина (йде мова про IV ст.) було справді “явленням знамена великого”. Величина знамена не лише у тому, що хрест пролежав біля трьох століть у землі та виявився неушкодженим, але й у тому, що це знамено виявилося непереможним. Кондак каже, що хрест – “зброя на противників і знамено в боях грізне”. Ці слова стосуються хреста як знамена військового та духовного. Звичайно, духовне значення хреста як зброї є центральним, тоді як військове значення є другорядним. Бог справді дарував Костянтинові перемогу під знаменом хреста на війні і багато таких перемог під знаменом хреста відбувалось і пізніше, однак військові перемоги зі знаменом хреста своєю ціллю завжди мали духовну перемогу хреста, і ніколи навпаки. Іншими словами, чудесні військові перемоги мали утвердити у царів, воїнства та народу віру в правдивість християнства. Духовне ж значення хреста як “знамена в боях грізного” полягає у тому, що нема сильнішої зброї проти гордості та підступів лукавого як хрест, тобто прийняття свого життєвого хреста. Тому і називаємо хрест знаменом непереможним: ніяка нечиста сила не може перемогти хреста. На війні ж хрест стає знаменом непереможним лише для тих, хто носить його як духовне знамено у своєму житті.
Святий Костянтин отримав небесне об’явлення хреста, повірив об’явленню та отримав перемогу під військовим знаменом хреста, тоді усім серцем увірував у духовну велич цього знамена та привів до віри своє царське місто, народ і країну, а тоді руками своєї матері Олени віднайшов древо хреста в землі Єрусалиму. Якби ж імператор зупинився на думці, що хрест – військове знамено та без віри у Христа намагався б далі перемагати на війнах, то не мав би жодного успіху. І якби мати імператора задовольнилася б лише знайденням древа хреста, а не мала віри у Того, Хто на ньому був розп’ятий, то і це діло не мало б жодного успіху. Однак і імператор Константин і його мати Олена зрозуміли правдиву непереможність хреста та стали рівноапостольними у поширенні цього розуміння у світі.