У літургійних текстах неділі Торжества Православ’я поруч з основною темою – перемогою над єрессю іконоборства – зустрічається також тема шанування пророків. Можна намагатися знайти зв’язок між цими обома темами, зокрема можна сказати, що пророки наперед звіщали воплочення Христа і саме воплочення стало підставою творити сакральні зображення Сина Божого – ікони, але насправді торжество над іконоборством та літургійне шанування пророків поєднані у першій неділі Великого посту не смислово, а історично.
Єресь іконоборства була остаточно подолана в кінці VIII ст. і лише у IX ст. на честь подолання цієї єресі першу неділю Чотиридесятниці було названо неділею Православ’я. Але літургійні тексти першої неділі посту існували, звісно, задовго до IX ст., тож оспівування пророків пов’язане з молитвою Церкви, яка існувала до того, як було встановлено почитати у цю неділю ікони. З чим пов’язане почитання пророків у першу неділю Великого посту? З приготуванням до святого таїнства Хрещення. Колись таїнство Хрещення можна було прийняти лише на Пасху після трьох років приготування (у ранній Церкві хрестили зазвичай дорослих людей). Великий піст означував собою фактично останній інтенсивний період цього приготування. Тож перша неділя посту була присвячена згадуванню праведників Старого Завіту, які звіщали прихід Спасителя – пророків. Це мало бути повчанням для тих, які готувалися до Хрещення, що прихід Спасителя людство очікувало протягом багатьох віків, що пророки попри свою праведність не осягнули того, що осягають охрещені, і що Хрещення є, отже, великою благодаттю.
Ось що говорить одна зі стихир Вечірні, оспівуючи пророків: Пророки, натхнені Духом Твоїм, Господи, провістили Тебе неосяжного, що перед світанком безначально засяяв з духовного і безтілесного Отцевого лона, що станеш дитиною, воплоченою з Непорочної, і будеш залічений між людей − видимий тим, що живуть на землі. Задля них, Щедрий, сподоби Твого просвічення нас, що оспівуємо несказанне і святе Твоє воскресіння. Власне цей піснеспів виявляє, що пророки мали благодать провидіти Спасителя, будучи натхнені Духом, тоді як християни мають ще більшу благодать – не просто провидять Спасителя, а зодягнені у Нього через Хрещення. «Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися» (Гал. 3, 27), – говорить святий апостол Павло. Також ікос кондака на Утрені говорить про те, що християни досягли повноти часів (кінця віків), на відміну від пророків, які лише звіщали цю повноту: Це таїнство Божого Провидіння давні пророки, з неба від Бога натхненними бувши, нас ради, провістили тим, що досягли кінця віків, одержавши це просвітлення. Маючи від Нього пізнання, єдиного Господа Бога ми визнаємо, що в трьох Іпостасях отримує поклоніння. Йому єдиному служачи, маючи єдину віру і єдине хрещення, ми в Христа зодягнулися, ділом і словом це відображаємо. У цьому літургійному тексті, отже, виразно оспівується Хрещення як таїнство особливої благодаті – зодягнення у Христа, Якого провіщали давні пророки.
Таким чином літургійні тексти неділі Православ’я з одного боку відображають особливості приготування до прийняття таїнства Хрещення у ранні часи існування Церкви, а з іншого, перемогу над єрессю ідолопоклонства у період Середньовіччя.