Покрова Пресвятої Богородиці – надзвичайне свято. Подія, яку згадуємо, сталася у першій половині X століття. У неділю, 1 жовтня, о 4:00 ранку, під час Всенічного бдіння в Константинополі, у храмі Влахернському, святий Андрій Юродивий побачив дивовижне явлення – Царицю Небесну, оточену ангелами та святими, що ширяла у висотах. Сяюча в сонячному пурпурі, Матір нашого Спасителя молилася за вірних жителів столиці. Далі Божа Матір розгорнула над ними омофор Свого заступництва. «Чи бачиш Царицю і Владичицю всіх, що молиться за весь світ?», – запитав святий Андрій свого учня Епіфанія. «Бачу, святий отче, і боюся того, що бачать мої очі», – відповів майбутній патріарх Візантії…
Ми сьогодні живемо у важкі часи випробувань. Однак, якщо проаналізуємо історію, життя ніколи не було легким. Колись також було важко: тоді це називали війною, чумою, голодом. Однак, за правління імператора Лева VI Мудрого (886-912), у X столітті, і навіть пізніше, люди в нещасті шукали Божої допомоги та покладали свою надію на Матір Божу, молячись про кращий завтрашній день. Саме з цього часу бере свій початок одна з найвідоміших молитов до Матері нашого Спасителя, Захисниці людського роду: «До Богородиці щиро нині звернімося, гpішні і смиренні, і припадімо, в покаянні з глибини душі взиваючи…»
Одного разу жінку, матір великої родини, якось запитали, кого з її дітей вона найбільше любить, яка дитина найдорожча її серцю, смерть кого з них найбільше вразить її… І яку відповідь вона отримала? – Який би палець ви не відрубали, з однієї чи з іншої руки, біль завжди буде однаковим, страждання однаково жорстокими. Божа Матір може сказати такі слова стосовно кожного з нас. В особі апостола Іоана, з волі Розп’ятого Христа, ми стали Її дітьми: «Жінко, ось син твій». І вона стала нашою Охоронницею. А Ісус сказав учню: «Ось мати твоя» (Ін. 19:27). І Вона стала нам Матір’ю.
Чи залишить нас Материнське серце без турботи, чи забуде Мати про своїх дітей, чи відвернеться від них? З власного досвіду згадаймо час, коли наші діти були ще безпорадними, повернімося до тих днів і ночей, коли нас будив плач наших малюків. Як ми переживали, як ми тоді хвилювалися… Матір Небесна так само турбується про нас. Скільки болю та мук завдають їй наші гріхи… Скільки смутку завдає наш егоїзм її співчутливому серцю… І хоча вона переживає стільки горя через нас, вона є з нами, молиться за нас. Наполеглива молитва праведника має велику силу – свідчить апостол Яків, брат Господній, у 5-му розділі свого послання (Як. 5:16). Події, що започаткували свято Покрови Богородиці, показують, наскільки любить нас Матір Спасителя, якою турботою вона нас оточує, як вона піклується про нас і благає Бога про милосердя за наші гріхи та провини.
Молячись перед іконою Покрови Божої Матері, подякуймо за її заступництво, за омофор, за покров, який Вона розстелила у Влахерні, і яким і зараз нас захищає. Пресвята Діво Маріє, спаси нас. Амінь.
Ієрей Василь Деркач