Наша Церква в особливий спосіб вшановує пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Особливість почитання цих великих учителів полягає в тому, що святкується пам’ять братів сукупно 11 травня, а також окремо святкується переставлення кожного з них: 14 лютого – преподобного Кирила та 6 квітня – святого Мефодія. Ревність слов’янських країн у почитанні святих Кирила і Мефодія зрозуміла, так як усі вони постійно користають з праці братів. Ось як про це говорить кондак свята рівноапостольних Кирила і Мефодія: Священну двійцю просвітителів наших вшануймо – тих, що перекладом божественних писань відкрили нам джерело Богознання, з якого аж до нині обильно черпаючи, ми блаженними величаємо вас, Кириле й Мефодіє, що предстоїте перед престолом Всевишнього і тепло молитеся за душі наші.
І справді праця святих братів мала колосальний вплив на християнізацію Європи. Про святого Кирила сказано, що він розсівав пресвітле Боже Слово на заході, і півночі, і півдні, світ просвіщаючи чудесами (кондак св. Кирилу), а про святого Мефодія, що він став пастирем великим слов’ян (кондак св. Мефодію). Живучи у IX столітті, брати своєю ревністю та місією відображали ревність та місію апостолів Христових, тому й заслужено були названі рівними апостолам, тобто рівноапостольними, та мудрими у Бозі і Богом, тобто Богомудрими. До апостолів подібні і слов’янських країн учителі, Кириле й Мефодіє Богомудрі, Владику всіх моліть, щоб усі народи слов’янські утвердив у православ’ї й однодумності, умирив світ і спас душі наші, – молимось у тропарі святим.
Святі Кирило і Мефодій справді посвятили себе просвіті народів, живучи молитвою та смиренням. Мефодій задля слави Божої полишив високий статус (був воєводою десять років), а Кирило – царський двір (виховувався разом з царевичем). Полишили також і спокійний спосіб життя, постійно страждаючи від різних напастей у здійсненні апостольської місії християнізації слов’ян. Святі брати великим подвигом, отже, відкрили нам джерело Богопізнання, тож величаємо їх як блаженних, що і далі продовжують діяти нам на добро: предстоять перед престолом Всевишнього і тепло моляться за душі наші.