“Ликує божественна Церква і вся вселенна святкує світло перенесення твоїх чудесних мощей, святителю, преподобний Іоане Золотоустий, між святителями благочесно пожив ти і мучеником добровільно став ти. Тому співаємо тобі, страдальче, і страстотерпче, і святителів співпрестольнику: Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші”. Ця молитва тропарем, яку звершуємо у день спогаду перенесення мощів святого Іоана Золотоустого.
У тропарі сказано про святителя, що він добровільно став мучеником. Так і справді було, хоча помер святитель Іоан не від меча чи іншого засобу страти, як переважно вмирали ранньохристиянські мученики, а по дорозі з одного міста заслання до іншого. Мученицька смерть Золотоустого припадає властиво не на час гоніння християн ідолопоклонниками, а на час панування християнства в Римській імперії, хоча і розшарпаного різними єресями. В цьому особлива трагічність мучеництва святителя Іоана та інших святителів – постраждали вони від рук тих, які звали себе християнами. Причиною страждань святого Іоана Золотоустого було його картання грішного життя певних впливових осіб в Константинополі – столиці Східної Римської імперії. Оскаржені, не стерпівши заслуженого докору, добилися того, що рішенням імператора архієпископа Іоана вислали зі столиці. Опісля з причини тиску народу святителеві дозволили повернутись на свою єпископську кафедру, але так як святий Іоан і далі картав безбожне життя певних осіб, його було повторно засуджено на заслання. Мученицька смерть спіткала святого при переході з другого місця заслання на третє, ще більш нестерпне для життя. За три декади після смерті святителя його мощі були перенесені до Константинополя – міста, з якого був прогнаний. Власне в пам’ять про цю подію Церква святкує Перенесення мощів святителя Іоана Золотоустого.
“Возвеселилася таїнственно чесна Церква поверненням чесних твоїх мощей і, скривши їх, як золото багатоцінне, тим, що оспівують тебе, подає невичерпно благодать зцілення – молитвами твоїми, Іоане Золотоустий”, – співаємо у кондаку цього дня. Церква і справді радіє, що мощі святого незадовго по його смерті були перенесені у столицю східного християнства, так як це означало несумнівне визнання святості Іоана Золотоустого та водночас визнання неправоти його супротивників. Правда, як завжди, отримала перемогу над неправдою.