Споглядання Хреста – найважча з духовних вправ. Ми читаємо про подвижників, які вдавалися до цього подвигу постійно. Вони не просто споглядали Хрест у мовчанні, але їхня молитва незбагненним чином поєднувалася з думкою про Хрест, стаючи молитовним богомисленням.
Великі архітектори ставлять хрести на куполах церков, художники вирізують знамання Розіп’ятого на скелях та саркофагах, іконах та фресках. Хрест прикрашає і дорогоцінні ризи царів, і бідні шати схимника. Його вішають на тендітну шию хрещеного малюка, а мужні коптські християни випалюють Хрест на зап’ясті, і десь у далеких африканських селах християни носять татуювання Хреста на обличчі. Ми невпинно хрестимося під час молитви, прикладаючись до святині, приймаючи їжу, заходячи до храму, відкриваючи Євангеліє і навіть запитуючи:
– А навіщо стільки хрестів? Чи не надто багато нагадувань про Розп’яття? Чи не знецінюємо ми ту унікальну подію історії, яка потребує благоговіння, тиші та простої людської поваги?
Що таке Хрест? Відповідь на поверхні: це знаряддя страти. А якщо не на поверхні? Якщо зупинитися і дозволити собі працю споглядання Хреста, працю важку і страшну?
Хрест – найпереконливіше свідчення Любові та Людинолюбства. Хрест – одкровення про Бога-Любові. Хрест – свідчення про смиренність Бога.
– Але звідки мені знати, що Бог є Любов? З чого раптом ми повірили, що Богові взагалі до нас є справа?
– Подивися на Хрест! Бог дав Себе убити, щоб спасти людину! Бог Свою любов до нас доводить тим, що “Христос помер за нас, коли ми ще були грішниками” (Рим. 5:8).
Христос розпинався перед тими і за тих, хто плював Йому в обличчя, по-звірячому бив і своїм наклепом і брехнею привів до страти. Христос розпинався за тих, хто залишився нудьгувати в палаці, малодушно вмивши руки, і за тих, хто віддав Його на смерть або просто втік від переляку і зненацька зрікся при свідках у Нього на очах. Христос розпинався за тих, хто навіть не помітив ні Його служіння, ні Його смерті, ні Його воскресіння, і за тих, хто продовжує жити так, ніби ніколи не було Хреста та Воскресіння.
Таємниця Хреста відкривається не всім, не кожному дається це напружене споглядання хресної таємниці. Але про те, що є важливим для кожного, говорить Євангеліє:
“Хто не бере хреста і не слідує за Мною, той не достойний Мене” (Мф. 10:38),
“Хто не бере свого хреста і йде за Мною, не може бути Моїм учнем” (Лк. 14:27).
Ось це звучить по-справжньому боляче! Не беру свій хрест, отже не учень, не християнин, не Христів! А що означає «взяти свій хрест»?
Взяти Хрест – піти проти природи, яка з усіх усюд кричить, що ми повинні пожирати один одного, що людині природно рватися вперед, не озираючись на трупи повалених ворогів.
Взяти Хрест – жити, як Христос, любити, як Христос, вірити в людей і безкорисливо служити Добру. Взяти Хрест – зодягнутися у Христа, так, щоб Його почуття стали моїми, Його любов до людей стала моєю, Його доброта розкрилася у моєму житті.
Хрест – це безкорислива любов до людей! За таку любов мстять! Таке не прощають! І не лише люди! Але любити людей дуже важко! Ми читаємо про те, як поводилися жителі Єрусалима під час страти Христа, і думаємо:
– Господи! Перед ким Ти розпинався!
Тихіше! Подивіться навколо! Боже мій, та не обов’язково довкола, – подивіться у дзеркало! Нас всюди оточують хрести – Христос продовжує розпинатися – за нас розпинатися, пустих споглядачів, які вже звикли до цього одкровення любові.
Христос перед нами розпинається! Перед нами та заради нас! І що нам на це відповісти? І хто може на це відповісти? Тільки той, хто бере свій хрест і йде за Христом. А це означає, всупереч найсильнішим свідченням про те, що світ лежить у злі, а люди – дрібні та підлі, які зрадять, знечестять, розтопчуть за першої ж нагоди – всупереч усьому цьому, з останнім хресним юродством, з божевіллям Хреста продовжувати свідчити про любов і доброту як єдиний природний стан людини і світу, як про задум Божий про творіння.
Світ стоїть завдяки любові і доброті, хоч кожному, хто стане апостолом Доброти, доведеться зійти на Хрест. У цьому є трагедія нашого світу. Праведнику не оминути Хреста!Добро обов’язково буде розіп’ято!
Тому так боляче дивитись на Хрест. Тому так швидко охоплює нашу пам’ять забуття про Хрест, і щоб нагадати собі про Його правду, нам доводиться так часто і наполегливо нагадувати собі про цей знак перемоги.