“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Духовна глибина ікони

Ведучи мову про ікони, православні християни мають на увазі широке коло релігійних предметів: переносні образи, писані на дереві, фрески, мініатюри, зображення на розмаїтих матеріалах та начинні. Важливим є не стільки матеріал, на якому написано ікону, скільки її зв’язок із небесним прототипом. Саме це, зрештою, не дозволяє православному шануванню ікон перетворитися на ідолопоклонство. Адже поклоніння для християнина можливе лише в одному випадку – якщо це поклоніння Творцеві. Створіння в жодному разі не розглядається як самодостатнє. Однак через духовне життя святих і священну красу самого творіння можна досягти Творця та поклонитися Йому.
Про ікони найкраще говорити в категоріях зустрічі та стосунку. Ікони, за самим визначенням, завжди є виразом богослов’я стосунку. Святий Василій ясно вказує, що «вшанування ікони переходить на першообраз». Щоб осягнути духовну глибину ікони, необхідно увійти в церковну громаду, в сопричастя вірних. Тому ікони якнайтісніше пов’язані з молитвою та богослужінням.
Мати змалечку навчала мене духовній глибині та значенню ікон. Щоранку вона запалювала свічку і кадила ладаном перед домашніми образами, ставала на коліна й молилася за безпеку та спасіння нашого лому, що в її очах та серці поставав малою церквою. І справді, божник з іконами в кожній православній домівці є місцем духовного споглядання та преклоніння. Тут, у затишку власної оселі, православний християнин може відчувати себе в оточенні святих. Проста віра Божого народу часто містить у собі всю повноту істинного вчення, як мушля зберігає дорогоцінну перлину. Це та «дорогоцінна перлина» (Мт. 13:46), яку безсилі охопити будь-які інтелектуальні міркування та дискусії. Це та істина, яка найточніше втілюється у фарбах та піснеспівах, а не в метафізичних концепціях. Тому справжнє значення ікони заховане в молитовних глибинах богослужіння.
І справді: те, що ікони виражають мовою матеріального простору, богослужіння досягає за допомогою духовних піснеспівів. Інакше кажучи, богослужіння розкриває основне, а не побічне значення ікон; в богослужінні розкривається їхня духовна, а не мистецька вартість. На жаль, ікони надто часто сприймаються збоку як щось характерно східне, навіть екзотичне чи, можливо, естетичне. Однак ми вбачаємо їхню непроминальну значущість у тому, що вони відбивають щось «містично» важливе й принадне в православній духовності, і це небезпідставно. Деякі західні мислителі минулого вважали навіть, буцімто ікони є виявом відчуження Православної Церкви від раннього християнства, впливом елементів традиційної грецької релігії на Східну Церкву. Ніщо не може бути віддаленішим від істини.
У контексті богослужіння ікона виражає можливість особистої та містичної зустрічі з Богом. За давнім християнським прислів’ям, «правило молитви є правилом віри». Богослужіння постає тим простором і часом, де Богові істинно поклоняються в дусі (пор. Йо. 4:23–24). Ми знаємо, що «ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, -–Той об’явив» (Йо. 1:18).
Саме такий досвід ми отримували в Патріаршій богословській школі на острові Халкі, де академічне життя було невіддільно пов’язане з богослужінням. Школа була розташована в монастирі; ректор був кимось на зразок ігумена спільноти. Існував розклад щоденних та щотижневих богослужінь, де кожному студентові відводилася своя роль. Наше розуміння богослов’я було невіддільним від літургійного співу. Наші студії буквально мали запах ладану. Звичайно, були книжки і папери, викладачі й адміністратори, аудиторії та бібліотеки. Але були також хліб, єлей, віск, ладан і квіти. Наші богословські студії були невід’ємною частиною ширшого світогляду: вони ніколи не втрачали зв’язку з богослужінням і не відривалися від реальності.
Отже, в богослужінні спільнота вірних «на власні вуха чує», «на власні очі бачить» та «руками своїми доторкається» до того Слова життя, «що в Отця перебувало й нам явилося» (1 Йо. 1:1–2). Вислів св. Григорія Богослова: «Те, що не сприйняте, – не зцілене» стає зрозумілим у всій його повноті та багатстві під час Божественної Літургії, де всі розмаїті матеріали, вживані для написання ікон – дерево, яйце та фарби – приймаються в новий світ у перспективі Царства Божого. Ніхто й ніщо не виключене з цього досвіду. Кожен може увійти в ці стосунки з Богом; кожна річ набуває містичної, таємничої значущості.
І справді, ікони пропонують «тим, хто з вірою вклоняється їхній тайні», новий погляд на речі. Ікони потрясають вузький і обмежений інтелектуальний або суто мистецький світ. Вони розкривають інший світогляд, світогляд прийдешнього віку. Утім, у такий спосіб ікони також розкривають істинну природу і повний потенціал цього віку та цього світу. Коли ми дізнаємося, наскільки наше життя і наш світ сповнені святості та краси божественного життя й Царства Божого, все набуває інших вимірів і пропорцій. Повсякденні події та звичайні випадки набувають надзвичайного й навіть сакрального значення. На утрені під час Великого посту є момент, коли православні християни співають із благоговійним трепетом: «Стоячи у храмі слави Твоєї, помишляємо, що ми на небі». Ось таке відчуття! Ось у що ми віруємо та що сповідуємо! І це насправді так.
Тому сповна осягнути ікони можливо лише у вимірі богослужіння, оскільки саме богослужіння являє образ Божественного задуму спасіння всього світу. Цілий богослужбовий цикл – згадування протягом року головних подій життя Ісуса Христа – постає вдумливим коментарем до цієї тайни Божественної ікономії. У богослужінні мистецьке піднесення перетворюється на містичну зустріч. Воно постає справжньою теофанією – чи то епіфанічною зливою – божественних енергій, перед якою можна лише стояти з острахом, схиляючи коліна в молитві. Ікони не просто надихають, вони, за словами св. Григорія Богослова, «розпалюють» у душі Божественний вогонь, коли вона замислюється про Царство Боже. Душа буквально спалахує, згадуючи про те, що справжнє її місце – в сопричасті святих.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *