Такі чуда, за словом Господнім, будуть супроводжувати тих, хто увірував в Ім’я Господнє. І дійсно, у Його Ім’я творили чудеса святі апостоли, а також і святі угодники, які за віру свою удостоїлись великої сили– творити чудеса. Одними з таких є святі брати-чудотворці Косма та Даміан, пам’ять яких Православна Церква молитовно вшановує 1 листопада.
Святі Косьма та Даміан народилися в місті Егес, в Арабії. Їхні батьки належали до заможних людей того міста. Батько помер швидко, а вихованням займалася мати Феодотія, яка була християнкою.
Косьма та Даміан силою молитви, яка в них перебувала, могли зціляти душевні і тілесні недуги. З полум’яною любов’ю до Бога і ближніх брати вийшли на служіння людям. У хворих, яких лікували святі, вони ніколи не брали ніякої оплати, суворо дотримуючись заповіді Господньої «Задарма прийняли, задарма подавайте». Слава про святих Косьму і Даміана розійшлась по всіх околицях, і люди назвали їх безсрібниками.
Одного разу святих покликали до тяжко хворої жінки, лікувати яку відмовлялися всі лікарі через її безнадійний стан. За вірою хворої Паладії і через щиру молитву святих братів Господь зцілив помираючу, і вона стала повністю здоровою, славлячи Бога. Сповнена вдячності до цілителів і бажаючи, щоб вони прийняли від неї хоч який-небудь дар, Паладія таємно прийшла до Даміана. Вона принесла йому три яйця і сказала: «Прийми цей малий дар в Ім’я Святої Живоначальної Тройці – Отця, Сина і Святого Духа». Почувши Ім’я Святої Тройці, безсрібник не посмів відмовитись.
Косьма ж, дізнавшись про те що сталося, дуже засмутився. Він подумав, що його брат порушив обітницю. Невдовзі прийшов час святому Косьмі відходити до Господа. Помираючи він завіщав, щоб брата не ховали разом з ним. Через деякий час помер і святий Даміан. Всі були у великому недорозумінні, де поховати Даміана. Але тут з волі Божої, сталось чудо: до людей прийшов верблюд, якого колись святі вилікували від сказу, і промовив людським голосом, щоб не сумніваючись, поклали Даміана поряд з Космою, тому що не через винагороду прийняв Даміан дар жінки, а заради Імені Божого. Чесні мощі святих були покладені поряд у Феремані.
Після смерті святі безсрібники звершили багато чудес. Жив у Феремані, поблизу храму Косми і Даміана, чоловік, якого звали Малх. Одного разу, збираючись в далекий шлях і залишаючи дружину свою надовго одну, він доручив її небесному покровительству святих братів. А ворог роду людського, вселившись в одного з друзів Малха, задумав погубити його дружину. Минуло небагато часу і цей чоловік пішов до неї в дім і сказав, що посланий Малхом, щоб провести її до нього. Жінка повірила і пішла. Він завів її в пустельне місце і захотів наглумитися з неї і вбити. Вона ж, побачивши, що їй загрожує небезпека, з глибокою вірою звернулась до Бога. Тоді з’явились два грізні мужа і лукавий чоловік відпустив її, кинувся втікати але впав у прірву. Мужі відвели жінку додому. Біля дому вона запитала, як їх звати, вони ж відповіли: «Ми раби Христові Косма і Даміан», – і стали невидимі.
Так завершилося земне життя святих Косми та Даміана, але пам’ять про них буде жити в серцях багатьох поколінь. Святі брати залишились великим прикладом для наслідування всіх християн. Збагачені сильною вірою, вони робили багато чудес. Якщо б у кожного з нас, у нашому серці була хоч маленька іскра такої любові та віри до Господа Ісуса Христа, коли б ми мали хоч маленьку іскру такої чистоти, святості і правди, яку мали святі брати, тоді б ми справді були православними християнами не тільки словом, але духом та істиною.
Святкуючи молитовну пам’ять святих чудотворців, наслідуймо їх милосердя, любов, праведність, чистоту і святість. Молімо святих Косму та Даміана, щоб випросили у Господа здоров’я для душ і тіл наших. Амінь.
Прот. Тарас Мойсюк