Люди у своїх молитвах найчастіше просять здоров’я. Ми знаємо, що нічого не відбувається без волі Божої. Тож невже хвороби посилаються людині Богом для чогось корисного? Більш антихристиянського уявлення не можна і придумати! Бог – Отець, а ми – діти. Чи можна уявити, що людина, яка має дітей, спеціально посилатиме на них страждання, хвороби? І це стосується простої грішної людини, а вже тим більше Бога, Який любить нас до того, що заради нас пішов на хрест.
Справа зовсім не в цьому. Світ влаштований дуже серйозно, і життя дуже серйозна річ, і воно подароване людям. Світ відданий людям. От побудована дитяча кімната, і в неї поселили дітей, сказавши: «Ви тут житимете і самі господарюватимете!» Причому це робиться по-справжньому – Бог нічого не робить просто так – це робиться серйозно. Людина відповідальна за світ, в якому вона живе і за життя, яким вона живе. І коли в результаті гріхопадіння до життя увійшла смерть і отримала в нього якісь свої права, усе стало поступово руйнуватися, з’явилися злість, ненависть, найрізноманітніші гріховні пристрасті, людина стала старіти, втомлюватися, сумувати, нудьгувати, помирати, тобто все те, що ми загалом називаємо смертю.
Смерть настигає будь-яку людину – маленьку, дорослу, стару. Світ став досить страшним місцем. Коли дитина народжується, вона кричить, вона, напевно, відчуває, що потрапила в якесь дуже страшне, важке місце, яке повно небезпек. Адже життя не щадить нікого! Це колесо, яке їде і перемелює людину, її кістки.
І найчудовіше, найпрекрасніше, найбільше це те, що Бог настільки нас любить, шкодує, що не може терпіти, бачачи страждання людини. Він, звичайно, розуміє, що все по волі людини, з вини людини відбувається. Він прекрасно розуміє, що дитина обварилася окропом, не послухавши маму, сама полізла за чайником. Але коли в дитини опіків дві третини тіла, мама ж її не сваритиме, що вона не слухалася, вона готова віддати свою шкіру, щоб дитя перестало мучитися. Вона готова пожертвувати собою, щоб дитині перестало бути боляче. Хіба не так?
Така логіка в Бога. Він Сам прийшов у світ, Він став людиною. Природно, колесо життя перемололо і Його, Він потрапив на хрест, Він помер. Але Він – Бог, Він не зміг померти, Він воскрес. І це великий прорив в окупації смерті. Одна чудова фраза із фільму звучить так: «Сер, нас оточили! – Чудово! Тепер ми можемо атакувати в будь-якому напрямі!» Це логіка воскресіння! Це логіка християнства! З’явився прорив, прорив перемогти смерть. Прорив перемогти зло.
Але Бог не просто це зробив і заснув. Ні! Він продовжує брати участь, бо спасіння людини від смерті – це найвищий вид творчості. Переробити людину, преобразити. Відбувається синергія – ми разом з Богом це здійснюємо. І Бог продовжує в усьому цьому брати участь, Він підставляє руки, Він постійно нас рятує. Можливо, ми іноді цього не розуміємо, не бачимо, а коли і бачимо, то забуваємо. А Він знову і знову йде на хрест, знову і знову підставляє Свої руки, оберігаючи нас від усякого зла.
Бог не посилає нам хвороби, хвороби посилає нам життя, пронизаний злом світ. А Бог робить так, підставляючи руки, що ці хвороби, по-перше, можуть бути зцілені, а по-друге, вони можуть якусь користь принести.
Логіка самої смерті абсолютно незрозуміла. Для неї хвороба призначена для знищення. А Бог робить так, що від хвороби користь буває. Людина, яка пережила тяжке страждання, хворобу, зміцнюється духом, вона може потім допомагати тим, хто теж страждає. От що відбувається! Сказати, що Бог нам посилає хвороби як якесь благо – неправильно! Бог нам посилає тільки добро.
Хвороба походить від зла, від гріхопадіння. Як всяке зло вона безглузда. Сенс має тільки те, що Господь створив. А зло, хвороба, гріх не мають сенсу. Що таке гріх? Узяли хорошу річ, зіпсували. Адже під будь-яким гріхом росте хороша річ: вино зіпсували – вийшло пияцтво; любов між чоловіком і жінкою перетворилася на розпусту.
Людина призначена бути здоровою. Це дав Бог – жити вічно. А хвороба сенсу не має, вона має бути зцілена. Саме тому Церква святкує пам’ять святого великомученика Пантелеймона, цілителя, і дуже багатьох інших лікарів. Бог створив лікарів і прославляє лікарів у лику святих саме за їх лікарську справу. Це Косма і Даміан – святі лікарі-безсрібники, преподобний Агапіт Печерський, святитель Лука Войно-Ясенецький і багато інших.
Чи може молитва зцілити? Хоча багато хто вважає, що молитва – це таке заклинання, чарівна фраза, яка сама по собі зціляє. Це не так.
Слову дана велика сила. Є цілі лікарські галузі, де словом користуються як ліками, як методом лікування. А молитва – це розмова людини і Бога. Це не просто розмова, базікання. Це волання, прохання, вдячність, це коли збираються всі сили, як з останніх сил юнак кричить дівчині про любов, або вона йому кричить – його забирають в армію, він їде потягом, висунувся у вікно, а дівчина йому кричить, – це молитва, бо там зібрана вся людська істота! Чи вдячність. Чи прохання – допоможи, врятуй!
Молитва – це діалог. На свій заклик треба почути відповідь. Зрозуміло, якщо людина з повнотою своєї віри, з повнотою своєї істоти от так кричить, волає, звичайно, вона не залишиться не почутою. У цьому сенсі – молитва рятівна.
Ми бачимо одну-дві-три, іноді п’ятнадцять сторін життя людини. Розумна людина бачить шістнадцять сторін. А їх – тисяча сто шістнадцять! Людина – величезна система, яка пов’язана з усім на світі. Тому дві людини, які хворіють на одну хворобу і мають приблизно один рівень духовності, мають абсолютно різні життя, тому в усьому іншому вони абсолютно різні. Один зціляється, другий ні, не тому, що один щиро молиться, а другий ні, а є ще багато інших причин, іноді дуже серйозних причин.
Наприклад, одна з причин – чи хоче людина видужати чи ні? Дуже багато хвороб, якщо копати людину чим глибше і все витягувати з неї за вушко, та на сонечко, походять від того, що людина бажає хворіти і зцілення не хоче. Для неї хвороба – спосіб сховатися від світу. Часто так буває – на людину навалилися якісь тяжкі, нестерпні обставини – аж раптом вона звалилася і захворіла! Людина захотіла зняти з себе відповідальність: «Усе! Я захворіла!» Їй носять чай з малиною, ліки. Простий приклад, коли від перенапруження людина ховається в хворобу. Багато психічних хвороб – спосіб сховатися від життя.
Іноді буває, що людина не хоче зцілятися. Щоб бути здоровим, потрібно провадити певний спосіб життя, а в людини є важливіша мета, ніж бути здоровою. Скажімо, людина з алкогольною залежністю розуміє, що руйнує себе, але каже: «Якусь таблетку дайте, щоб я був здоровий, але пити не кину!»
І ще слабкість молитви може означати, що людина розуміє молитву як певне заклинання, чарівну пігулку. Не як розмову з Богом. Сам Бог їй не потрібний, а потрібне конкретне миттєве здоров’я. Прикладів багато, коли люди їздять святими місцями, і тут же їздять до різних бабок, знахарок, екстрасенсів, читають будь-які молитви і заклинання упереміш, бо вважають, що правильно вимовлені слова в правильному порядку самі собою щось зроблять.
Господь нічого поганого нам не бажає. Ніколи! Він нам хоче лише добра. Він ніколи не бажає, щоб людина страждала.
Але інша справа, ми поводимося по-дитячому! Господь каже: «Щоб ти був здоровий, потрібно трішки потерпіти і прийняти ліки». «Ні, – скиглимо ми, – нехай я краще помру, але укол робити не дам!»
Нам важко сказати «Нехай буде воля Твоя!», бо знаємо, що від нас щось знадобиться. «Так, Моя воля, щоб ти був здоровий. Давай, дотримуй режим, дієту, кидай шкідливі звички» «А-а-а, я це не хочу! Я хочу на ялинку залізти і нічого собі не подряпати! Я хочу дива».
Слова «Нехай буде воля Твоя!» дуже важко вимовляти. Їх легко вимовляти тому, хто молиться поверхнево. А людина, яка розуміє, що каже, тій важко. У кого більше віри, тому завжди важче.
Щира молитва про зцілення людини – це прояв любові. А найвища форма молитви і найдосконаліший дар Любові – Євхаристія. Любов – це основа життя, на ній тримається світ. Любов завжди рятує. Христос готовий йти на хрест, на смерть, Він усе віддає – тіло, кров Свою, усе! Ми не просто користується плодами того, що Він зробив, ми Ним Самим користуємося. Ми споживаємо Його на кожній Літургії. Він усе нам віддав задля зцілення наших душ і тіл!