Возлюблені у Христі браття і сестри!
Сьогоднішній день об’єднує в собі два духовних осердя: шосту неділю після П’ятидесятниці та світлу пам’ять великого пророка Іллі — одного з найбільш вогненних та непохитних мужів Божих у всій історії спасіння, пророка ревності, молитви і вірності.
У Євангельському читанні цієї неділі (Мф. 9:1-8) ми чуємо про зцілення розслабленого. Христос не лише оздоровлює його тілесно, але, найперше, прощає гріхи: «Бадьорися, сину, прощаються тобі гріхи твої». Господь бачить глибше, ніж ми — Він бачить не тільки тіло, а душу. І лікує її першою. Цей епізод відкриває нам глибину Божої любові — любові, яка не тільки дає здоров’я, а й зцілює душу, очищаючи людину від гріха.
А поруч із цим благовістям — приклад святого пророка Іллі, людини, яка жила серед безбожного народу, але не зламалася, не змовчала, не сховалася. Він був справжнім ревнителем віри, який не боявся ні царів, ні ідолопоклонників. Його слово було сильним, як грім, а молитва — палкою, як вогонь. Саме за молитвою Іллі Господь закривав небо, і знову відкривав його; саме за його вірністю істині — вогонь сходив із неба, показуючи Божу силу перед народом.
Що ж об’єднує ці два образи — зцілення розслабленого і життя пророка Іллі? Об’єднує їх — віра. Розслаблений отримує зцілення через віру — і свою, і тих, хто приніс його до Христа. А пророк Ілля — це взірець віри, вірності і мужності, навіть серед загального відступлення і байдужості.
Щоб краще зрозуміти цю Євангельську чесноту віри, погляньмо на такі сучасні приклади із життя, які промовляють до нас не менше, ніж біблійні.
Одна мати привезла сина з інвалідністю до монастиря. Лікарі сказали, що нічого вже не зміниться. Але вона не здалася. Щонеділі ходила з ним на Літургію, щодня молилася, постила, сповідалася. Її син не встав на ноги — але став радісним, відкритим, світлим, він почав сам читати Євангеліє і став надихати інших. Люди бачили, як душа цієї дитини світиться. Мати казала: «Я просила зцілення тіла, а Бог зцілив душу — і синову, і мою».
Це — як з розслабленим: зцілення не завжди таке, як ми уявляємо. Але воно завжди потужніше і глибше, коли проходимо цей шлях з Богом. Господь не обіцяє нам легкого життя, але обіцяє, що ніколи не залишить тих, хто Йому вірний.
Інший приклад говорить до нас наступне.
Під час окупації, в одному селі на сході країни, старший чоловік залишився один — дружина з дітьми, рятуючись від обстрілів, виїхали за кордон. В селі руїна, в хаті холод. Але він не опускає рук. Щоранку йде до найближчої церкви — хоч і пішки кілька кілометрів. Допомагає священнику, прибирає, ремонтує храм. Одного разу хтось запитав його: «Навіщо ти це робиш, кому це треба?» Він відповів: «Якщо я впаду духом, то загину і я, і невідомо що буде з моєю сім’єю. А якщо я тримаюся віри, то Бог тримає нас усіх. І я маю надію ще бути поруч із рідними».
Це — приклад мужності пророка Іллі в сьогоднішніх обставинах: простий чоловік, але з великою вірою. Серед темряви він несе світло. У безнадії творить молитву. У важкий час випробувань він довіряє Богові і свою надію покладає на Нього.
Дорогі браття і сестри, сьогоднішня Євангельська наука — це заклик до нашої особистої віри. Сьогодні, коли світ коливається, коли у народі панує тривога, неспокій, розділення — ми покликані бути як ті друзі розслабленого — тими, хто приводить інших до Христа молитвою, підтримкою, добрим словом. Будьмо як пророк Ілля — тими, хто не мовчить перед неправдою, не втрачає віри, навіть коли всі здаються. Станьмо як той батько чи мати, що тримаються Бога, коли здається, що навколо лише пітьма.
Саме тому, ми повинні прагнути такої молитви, як у пророка Іллі; мати покаяння за вчинені гріхи, як розслаблений; виховувати в собі віру, що приносить зцілення душі й тіла; бути готовими до свідчення — полум’яного, мужнього, правдивого.
Нехай же молитвами святого пророка Іллі Господь зміцнить нас, очистить, зцілить, дасть нам силу — бути світлом передусім у наших родинах, і в нашому суспільстві. І нехай наповнить наші серця любов’ю, що веде до життя вічного. Амінь.
Священник Василь Деркач