Влахе́рнська іко́на Бо́жої Ма́тері (грец. Θεοτόκος των Βλαχερνών; від Влахерни — у ранньому середньовіччі передмістя Константинополя, тепер район Айвансарай м. Стамбула, Туреччина), або Влахернєтисса (грец. Βλαχερνίτισσα) — шанований у Православній Церкві давній чудотворний образ Пресвятої Богородиці.
Згідно переказу, ікона спершу зберігалася в м. Антіохії, згодом перенесена у м. Єрусалим. Разом з іншими християнськими реліквіями 439 р. привезена до м. Константинополя, була піднесена в дар сестрі ромейського імператора Феодосія ІІ. Зберігалася у Влахернській церкві Богородиці неподалік імператорського палацу (звідси й сучасна назва).
Ікону вважали покровителькою м. Константинополя і всієї Східної Римської імперії (тепер відомої під назвою «Візантія»).
Образ відрізняється від традиційних православних ікон тим, що утворений барельєфом (а не плаский). Згідно зі Святим Переданням, ікона була виготовлена з воску, змішаного з прахом убитих християнських мучеників.
Згідно «Великодньої хроніки» ікона урятувала м. Константинополь від ворожої облоги (626): патріарх Сергій обійшов з нею міські мури й вороги відступили. У пам’ять про цю та інші перемоги, що були здобуті завдяки заступництву Пресвятої Діви, було встановлено щорічно в суботу п’ятої седмиці Великого посту здійснювати свято Похвали Пресвятої Богородиці. Ця традиція існує в церкві досі і у нашому храмі ми також завжди служимо в так звану Акафістну суботу. Втім, спочатку святкування відбувалося тільки у Влахернському храмі в Константинополі. Лише згодом, у IХ столітті, свято внесли до статуту монастиря преподобного Сави Освяченого і в Студійський статут, а потім включене в Постову Тріодь та стало загальним для всієї Православної Церкви.
Влахернську ікону вважали втраченою після пожежі 29.02.1434, яка знищила Влахернську церкву. Проте у пізніші століття зникнення ікони вже пов’язували з падінням м. Константинополя в 1453.
Як і багато святинь візантійської традиції, Влахернську ікону (або її копію) виявлено на Афоні в середині 17 ст. Питання про те, чи є вона автентичним образом із Влахерн, дотепер є предметом наукової полеміки: вважають, що давня ікона належала до орантського типу (див. Оранта), тоді як афонська — до іконографічного типу Одигітрія. Висловлено припущення, що афонська ікона створена у Влахернському кварталі, а можливо, й перебувала у Влахернській церкві, перш ніж була перенесена на Афон з міркувань безпеки.