“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Свята преподобна мати Єфросинія, ігуменя Полоцька

Преподобна Єфросинія народилася в сім’ї вітебського князя Святослава (Георгія) Всеславича який походив із роду Святого й Рівноапостольного князя Володимира Великого. В Хрещенні вона отримала ім’я Предислава.

З дитячих років Предислава виховувалась у християнському дусі, відвідувала церкву та відзначалася великою любов’ю до молитви. Досить рано вона була навчена грамоти й свій вільний час віддавала читанню Святого Письма, Псалтиря та інших духовних книг.

Любов до читання поєднувалася в неї зі старанною молитвою. Вже тоді Предислава здобула “плід молитви”: її мудрості дивувався не тільки батько й рідні, але й слава про неї розійшлася далеко за межі Полоцької землі. Багато князів просили руки Предислави, проте всі пропозиції шлюбу вона відкидала, бажаючи стати черницею.

Одного разу, дізнавшись, що батьки хочуть заручити її з одним із князів, вона таємно втекла з дому в жіночий монастир до ігумені Романи (вдови її дядька Романа Всеславича) та почала просити постригу в черниці. Тоді їй було тільки 12 років і вона була дуже красивою й ігуменя не хотіла цього зробити. Проте глибокий розум княгині та її молитовна налаштованість скоро переконали ігуменю: незважаючи на можливий гнів батька Предислави, ігуменя благословила племінницю на постриг. Під час постригу Предислава отримала ім’я Єфросинія.

З благословення єпископа Полоцького Іллі вона пішла в затвор, оселившись в особливій келії при Софійському соборі міста Полоцька. Тут вона проводила час у молитві, пильнуванні і переписуванні духовних книг, насичуючись премудрістю з книг соборної бібліотеки.

Дізнавшись про місцезнаходження дочки, батьки прибули в монастир і, побачивши її, залилися сльозами. Та спокійною була блаженна Єфросинія, яка порадила батькам не плакати, а радіти, що їхня дочка заручена з Царем Небесним.

Одного разу їй наснився Ангел Божий й сповістив їй перейти в місцевість біля Полоцька, яка називалася Сільце. Тут був Софійський палац і невеличка дерев’яна церква на честь Преображення Господнього. “Належить тобі тут перебувати тому, що Господь через тебе на цьому місці багатьох приведе до спасіння”.

Залишивши келію Софійського Cобору, Єфросинія тут для заснування жіночого монастиря. Сталося це близько 1128 року.

Першою його ігуменею й стала Преподобна Єфросинія. За деякий час вона попросила батька, щоб відпустив сестру Градиславу в монастир “для вивчення Cвятих книг”. Батько виконав прохання старшої дочки, але Градислава додому вже не повернулась, а стала черницею.

Згодом постриг прийняла і їхня двоюрідна сестра, княжна Звенислава, яка в чернецтві отримала ім’я Євпраксія. Трохи згодом ще дві дочки брата В’ячеслава, їхні племінниці Киринія й Ольга також прийняли постриг і стали черницями Агафією та Євфимією.

Тим часом монастир розширявся з кожним роком і число черниць постійно збільшувалось. Преподобна Єфросинія вчила молодих послушниць грамоти, переписуванню книг, співу та уставу монастирського життя.

У 1161 році, старанням Преподобної Єфросинії, був споруджений кам’яний Спасо-Преображенський Собор — одна з перлин староруської архітектури. Храм в перебудованому вигляді зберігся й до наших днів.

Преподобна Єфросинія заснувала також Богородичний чоловічий монастир, звеліла побудувати в ньому кам’яну церкву на честь Пресвятої Богородиці і, прикрасила її іконами, передала ченцям. Скориставшись спорідненістю із Візантійським імператором Мануїлом Комнином (1143-1180), вона звернулася до нього, а також до Патріарха Константинопольського Луки (1156-1169) з проханням надіслати для обителі одну з найбільших святинь — ікону Божої Матері Ефеської. В 1162 р. ікона прибула на Русь разом із благословенною Патріаршою грамотою Полоцькій ігумені.

Преподобна Єфросинія вела також велику просвітницьку діяльність у Полоцькому краї, вчасно відводила князівські і боярські суперечки, а всім, хто бажав благочестивого життя, давала духовні поради. Досягнувши похилого віку, вона вирішила здійснити свою давню мрію – відвідати святі місця Палестини, поклонитися Гробу Господньому й там закінчити своє земне життя.

У супроводі свого брата — князя Давида та сестри Євпраксії Єфросинія вирушила спочатку до Константинопіль, а потім до Єрусалима.

Поклонившись Живоносному Гробу Господньому, поставила на ньому золоте кадило та принесла багато дарів Єрусалимській Православній Церкві та Патріарху. Поселившись у монастирі Пресвятої Богородиці, почала відвідувати святині, що були пов’язані з життям Спасителя та святих, проте невдовзі захворіла. Преподобна вже не змогла побувати на Йордані, але її брат приніс їй йорданської води й невдовзі спочила. Сталося 5 червня 1173 року.

У 1187 році Єрусалим завоював султан Саладін, який поставив вимогу до християн у 50-денний термін покинути місто. Ченці, що поверталися на Русь, взяли Святі мощі Преподобної Єфросинії з собою і привезли їх в Києво-Печерську лавру, де вони перебували у Дальніх печерах. У 1910 році Святі мощі було перенесено в місто Полоцьк (сучасна Білорусь), де й донині спочивають у Спасо-Преображенському монастирі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *