“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Різдво Богородиці: подія, значення, історія святкування, іконографія та богослужбові тексти свята

21 вересня православні християни урочисто святкують Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Це одне з дванадесятих православних свят. Дванадесяті свята Церква встановила відзначати в пам’ять про події земного життя Господа  нашого Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці.  Ці свята поділяються на Господські (присвячені Господу Ісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері). Різдво Богородиці — перше Богородичне свято у новому літургійному році.

Урочисто відзначати свято як окремий святковий день стали в другій половині V століття. Про це ми, наприклад, читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446 роки) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки).

Свято за православною традицією триває 6 днів, з 20 по 25 вересня. Цей період включає дні предсвята і самого свята, дні післясвят і віддання свята. Предсвято – один або декілька днів перед великим святом, в богослужіння якого вже входять молитвослів’я, присвячені події, яку святкуватимуть. Відповідно, після свято — такі ж дні після свята. В день віддання свята завершуємо вшановувати священну подію.

Подія Різдва Пресвятої Богородиці

У Новому Завіті ми не знайдемо практично нічого про земне життя Богородиці. Євангелія не дають відомостей про те, хто були батьки Діви Марії і за яких обставин вона народилася.

Свято Різдва Пресвятої Богородиці започатковане на Церковному Передані, яке разом зі Священним Писанням є джерелом нашого віровчення. Існує так зване Протоєвангеліє Якова, яке написане в II столітті. У ньому ми читаємо, що Марія народилася від благочестивих батьків Іоакима та Анни. Іоаким походив з царського роду, а Анна з первосвященичого. Вони дожили до похилих років і були бездітними. Це було джерелом скорботи для пари і викликало суспільний осуд.

Одного разу, коли Іоаким прийшов до храму, первосвященик не дозволив йому принести жертву Богу, вважаючи його грішником, що не дав потомства Ізраїлю. Після цього невтішний Іоаким подався у пустелю для молитви, Анна залишилася вдома і теж молилася. У цей час їм обом з’явився ангел і кожному сповістив: «Господь почув молитву твою, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть в усьому світі».

Дізнавшись радісну новину, подружжя зустрілися біля Золотих воріт Єрусалиму.

Після цього Анна зачала. Як описується в Протоєвангелії Якова, «пройшли належні їй місяці, і Анна в дев’ятий місяць народила». Праведники дали обітницю посвятити свою дитину Богові і віддали дочку Марію в Єрусалимський храм, де вона служила до повноліття.

Історія святкування Різдва Богородиці

Свято Різдва Богородиці християни почали відзначати тільки у V столітті. Перші згадки про нього ми читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки). Також про свято пишуть святителі Іоан Золотоустий, Епіфаній і Августин. В Палестині існує переказ про те, що свята рівноапостольна цариця Олена побудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Іконографія Різдва Богородиці

Найдавніші зображення подій Різдва Божої Матері ми зустрічаємо у X-XI століттях. Це ікони і фрески. Наприклад, фрески в Київському соборі Святої Софії.

Традиційно на ранніх іконах і фресках іконописці зображували у центрі композиції праведну Анну — матір Діви Марії. Породілля напівлежить на високому ложі, перед нею стоять жінки з дарами і служниці, які омивають Богородицю в купелі.

З кожним століттям цей іконописний сюжет збагачувався новими й новими подробицями. Приміром, стали зображати стіл з принесеними дарами і частуваннями, водойму, птахів. Зараз ікону Різдва Богородиці часто роблять житійною, тобто доповнюють основний сюжет окремими композиціями (клеймами) — сюжетами з історії події. Плач Іоакима в пустелі, благовіщення Іоакиму і благовіщення Анні, зустріч подружжя біля Золотих воріт Єрусалимського храму і так далі.

Богослужбові тексти свята Різдва Богородиці

В VI столітті преподобний Роман Солодкоспівець написав кондак Різдву Богородиці, але текст його не зберігся до наших днів. Найдавніші піснеспіви свята — тропар «Різдво Твоє, Богородице Діво». Швидше за все, він був складений в V—VII століттях. Крім того в сучасну службу свята входять, наприклад, піснеспіви святителя Андрія Критського (VII ст.), преподобного Іоана Дамаскіна (VIII ст.), Константинопольського патріарха Германа (VIII ст.).

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *