“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Тлумачення 90-го псалма

Псалом 90-й – це обітниця Божої допомоги, один з найулюбленіших псалмів народу Божого. В ньому Господь обіцяє захист усім, хто надіється й уповає на Нього. Цей псалом у єврейській Біблії не вказує імені автора, та за деякими рисами його змісту можна чітко вказати причину і час написання.

У 1–4 віршах вказується праведник, який живе тільки упованням і надією на Бога, що охороняє його від численних ворогів, котрі гинуть навколо праведника (7–8). Цьому праведнику Господь чудесно продовжує життя (16).

Усі ці риси підходять Єзекії, котрий при нападі ассиріян шукав допомоги тільки у Бога, який знищив 185 тисяч ворожого війська. Життя Єзекії, як відомо, було чудесно продовжено на 15 років. Псалом потрібно вважати написаним підчас царювання Єзекії, але ким – невідомо, можливо, і самим царем. Напис над псалмом у 70-ти і в слов’янській Біблії може вказувати на те, що він написаний як переспів хвалебних пісень Давида. Написаний уже після наданої Богом допомоги благочестивому царю, псалом містить похвалу праведникові, що живе тільки вірою і надією на Бога, в яких (у вірі і надії) – основа спасіння від усіх нещасть у житті.

Той, хто живе вірою і надією на Бога, знайде в Ньому захисника, який врятує від усіх нещасть і бід у житті (1–6). Навіть військові напади ворогів не спричинять шкоди: всі вороги загинуть (7–8). Позаяк ти обрав Бога своїм пристановищем, то Він охоронятиме Тебе своїми ангелами (9–13). Кожна молитва такого праведника буде почута Господом , який прославить його і «довгим життям обдарує» (14–16).

1–2. «Хто живе під охороною Всевишнього» – той, хто живе надією на Бога, настільки міцною, що тільки в Нього одного шукає заступництва, той «під покровом оселиться» – буде користуватися його покровом, захистом. Це порівняння взято із звичаю східної гостинності, коли чужинець, який вступив у господу туземця, знаходив у ній повний спокій і захист.

3–8. Якими б не були різними, численними і великим  лиха, які загрожують праведникові, Господь від усіх них визволить його. Він врятує від «сіті ловця» – взагалі від будь-якої небезпеки, яка спричинена хитрістю; «від пошесті згубної» – від усього, що спричиняє загибель, шкоду. Господь захистить його з такою ж беззаперечною любов’ю, з якою квочка приймає під крила своїх курчат, де вони почуваються в повній безпеці («під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш»). Це тому, що «правда Його» буде охоронною зброєю для людини. Бог любить правду, тому й захистить того, хто перед Ним справедливий. «Нічні страхи» – приховані таємні напади; «ані стріли, що летить удень» – від явних нападів; ані «пошесті, що ходять у темряві» – від дій, що ховаються в темряві, інтриг; (в церковнослов’янському тексті Біблії, в 6-му вірші, є слово «отсряща» – випадкова недуга); ані «напасти духа зла опівдні» – від південного пекучого вітру, що висушує всіляку рослинність. Якби на праведника напали вороги в незвичайно великій кількості, то їх знищить Господь: «тисяча, і десять тисяч» – тобто у великій кількості, однак, жодна із посланих Богом на ворогів пагубних дій не торкнуться праведника.

  1. «Отже, не прийде до тебе лихо» – небезпека не торкнеться ні тебе особисто, «і пошесть не наблизиться до оселі твоєї» – ні твого майна. Все це виповнилося на Єзекії, коли напали ассирійці.

11–16. Господь охоронятиме праведника чудесною силою. Він пішле йому ангела-охоронця, який немовби на руках переноситиме його через небезпеки. Гаспид і василиск (роди отруйних змій, василиск – найбільш отруйна змія) не спричинить йому зла: не причинять йому зла ні лев, ні змія, за те, що праведник любить Бога, Господь завжди його почує. Господь обдарує його «довгим життям» – не тільки не позбавить дочасного життя, але продовжить його чудесно за межі природного довголіття, що й сталося з Єзекією.

Оскільки раніше говорилося про чудесний захист Богом праведника, то під «довгим життям» можна розуміти не природне, а чудесне продовження людського життя. В псалмі мова писаря часто змінюється: то він говорить про праведника загалом, то звертається до нього особисто (3–8 вірші), то зливається з ним в молитві перед Богом.

Цей псалом – останній псалом 6-го часу. Настановивши попередніми двома псалмами цього часу кожного віруючого до належної присутності на Літургії, Церква словами цієї пісні обіцяє їм таку ж нагороду від Бога, яку за свою віру в Нього отримав Єзекія. Йому обіцяється і «дарування спасіння» (16), яке отримуємо через достойне прийняття в себе Христа в Євхаристії.

Єзекія (з єврейської мови – кріпкість, міцність Господня; 4 Цар. 16, 20; 2 Пар. 29, 1; 4 Цар. 18, 3–5) – благочестивий цар юдейський, син і наступник Ахаза, 13-й цар юдейський (з 729 по 699 рр. до Різдва Христового). Йому було 25 років, коли він вступив на престол. У перші роки його правління в Ізраїльське царство вступили ассирійці і захопили в полон 10 поколінь (колін) цього царства. Незважаючи на складне становище, Єзекія відмовився платити данину (яка була накладена на юдеїв у часи правління його батька Ахаза), внаслідок чого вороже військо ввійшло у володіння Єзекії і підступило до стін Єрусалиму.

Ця подія сталася на 14-му році правління Єзекії, вона детально описана в Біблії (4 Цар. 19 і в Іс. 36, 1–22). Але Господь чудесно знищив ассирійське військо (4 Цар. 19,35). Після цієї події Єзекія тяжко захворів. Бачачи близьку смерть, він відвернувся лицем до стіни і молився Господу «(Іс. 38,2), і Господь почув Його. Пророк Ісая явився і пообіцяв йому на третій день одужання (4 Цар. 20, 7–11). Єзекія зцілився, про що свідчать слова його молитви (Іс. 38, 10–19). Останні роки його життя минули сспокійно, і він помер на 56-му році життя (це був 97 рік до Різдва Христового), після 29-річного царювання.

Ассирійці – жителі Ассирії. Ассирія – від Ассура: слово «ассур» – темний, чорний; (Бут.10, 11. Ассур – другий син Сима. Від нього, можливо, й отримала свою назву Ассирія зі столицею Ніневією (Ос. 14, 4; Міх. 5, 6). Ассирія, заснована Ассуром або Німвродом через 120 років після всесвітнього потопу, була могутньою імперією в Азії. Вона включала всі країни і народи до Середземного моря на заході і до ріки Інд на сході. В VII ст. до нашої ери об’єднані сили Мідії і Вавилонії розгромили ассирійські володіння.