У свято Перенесення мощей преподобного Феодосія Печерського (14 серпня) та у день його пам’яті (3 травня) та у тропарі співаємо: «Піднявшись на висоту чеснот, з молодості полюбив ти чернече життя, бажаного мужньо досяг, оселившись у печері і прикрасивши житіє твоє постом і подвигом у молитвах; і, як безплотний, перебував, в Українській землі, як світле світило, засяяв, отче Феодосію, моли ж Христа Бога, щоб спастися душам нашим».
Усе найголовніше з життя святого Феодосія згадано у цьому піснеспіві. Бракує лиш додати, що монаший подвиг преподобний Феодосій ніс разом з преподобним Антонієм у печерах над Дніпром та що згодом за волею останнього став настоятелем печерного монастиря.
Ще деякі деталі з життя преподобного Феодосія подає кондак: «Зірку землі нашої сьогодні вшануймо, що зі сходу засяяла і до заходу прийшла, всю бо країну нашу чудесами і добротою збагатила і всіх нас діянням і благодаттю чернечого устава просвітила, – блаженного Феодосія». З кондака стає зрозуміло, що до Київських печер св. Феодосій прийшов зі сходу (зірка від сходу засіяла і на захід прийшла). Попри те, що Феодосій народився недалеко від Києва, виростав він у Курську, тож звідти – з Курська, тобто від сходу – прийшов знову на Київські землі, тобто на захід. Також кондак підкреслює, що преподобний Феодосій збагатив усю нашу країну не лише чудесами і чеснотами, а й діянням і благодаттю монашого уставу, так як саме він запровадив у Печерському монастирі студійський устав, який згодом поширився і на інші руські монастирі.
Преподобний Феодосій, отже, прикрасив життя своє постом і світлістю, збагатив усю країну чудесами і чеснотами, наповнив монастирі діянням і благодаттю монашого уставу, тому й достойно прославляється в Українській землі як світле світило.