У сьогоднішню 6-ту неділю після П’ятидесятниці чуємо Євангельське читання про зцілення Спасителем розслабленого чоловіка по вірі його чотирьох друзів.
Після того, як жителі країни Гергесинської не впустили Христа у своє місто, Спаситель, «увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста» (Мф. 9.1) Святитель Іоан Золотоустий, пояснюючи це місце Священного Писання, вказує, що «своїм містом» тут називається Капернаум. Він вказує на три міста, які були нерозривно пов’язані із життям Спасителя: Вифлеєм – місто де народився Христос, Назарет – місто де зростав, та Капернаум – місто, до якого завжди повертався після Своїх проповідей Господь.
Перебуваючи в Капернаумі, Спаситель проповідує в одному із будинків. Як раптом, до Його ніг крізь розібрану стелю на мотузках спускають розслабленого чоловіка. «І, бачачи віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!» (Мф.9.2), а далі, продовжуючи, говорить: «Встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого» (Мф. 9.6).
Перед тим, як зцілити тіло, Господь лікує душу. Вказуючи нам на те, що досить часто причиною наших тілесних хвороб є саме хвороба нашої душі, тобто гріх. І та людина, яка хоче мати здорове тіло, має слідкувати за чистотою своєї душі.
Далі, аналізуючи це чудо зцілення, ми бачимо, що для Господа важливим є не лише душа людини, а й тіло, яке по слову апостола Павла є Храмом Духа Святого (1 Кор. 6.19). Тіло покликане до вічного спілкування з Богом, так само, як і душа. Не даремно апостол Павло говорить: «прославляйте Бога і в тілах ваших і душах ваших» (1 Кор. 6.20). Тому християнин має з великим благоговінням ставитися і до свого тіла, щоб із «храму» не зробити руїну.
Особливу увагу привертає до себе причина зцілення хворого – віра його друзів. Ми бачимо, що Христос не питав розслабленого, чи вірить він у Нього, не чекав на сповідання віри, не випробовував його, а тільки, бачачи віру друзів, зцілює хворого. Настільки дієвою є віра і молитва до Господа Бога одних людей за інших.
Сьогодні таким євангельським розслабленим є наша стражденна Батьківщина Україна. Розбита, поневолена, з кровоточивими ранами вона чекає поки її принесуть до ніг Спасителя. Чекає, що хтось, подібно до євангельських друзів, візьме її на свої руки і з вірою у всемогутність Божу принесе до Нього – із проханням про зцілення. Такими друзями може стати кожен з нас! Кожен, хто вірить у Христа. Кожен, хто любить і переживає за свою Батьківщину. Кожен, хто став на захист свого дому, кому болять рани своєї землі і страждання українського народу.
Пам’ятаймо, що віра творить дива. Віра у всемогутність Божу рятує із смертельної небезпеки. Віра у Воскреслого Спасителя дає можливість і нам воскреснути для життя вічного. Амінь!
Ієрей Василь Деркач