Лазарева субота — це субота шостого тижня Великого посту. У цей день ми згадуємо чудо воскресіння праведного Лазаря.
У церковному календарі Лазарева субота і Вхід Господній в Єрусалим (Вербна неділя) святкуються в сусідні дні: суботу та неділю. Ці два свята нерозривно пов’язані. Вони передують подіям Страсної седмиці: зради Христа Юдою, страждань, розп’яття і Воскресіння Спасителя.
Події Лазаревої суботи
Про воскресіння Лазаря пише один з чотирьох євангелістів — апостол Іоан Богослов.
Перед тим, як відправитися в столицю — Єрусалим, Христос прийшов у будинок своїх друзів у Віфанії, передмісті Єрусалима. У будинку жили Марфа, Марія і їх брат Лазар, тут вони не раз приймали Спасителя як найдорожчого гостя. Христа привела сюди сумна звістка — Його друг Лазар помер.
Христос дуже любив свого друга і, підходячи до гробниці, де вже чотири дні спочивало його тіло, заплакав. Разом з учнями Він наблизився до печери та сказав оточуючим його людям, щоб відвалили камінь, що закриває вхід. На що Марфа вигукнула, що брат її вже «чотириденний» і смердить. Ісус нагадав їй про бесіду по дорозі до Віфанії: «Чи не сказав Я тобі: якщо увіруєш, побачиш славу Божу?» і камінь відвалили.
Стоячи перед відкритою гробницею, Спаситель почав молитися: «Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене. Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене». Сказавши це, Він голосно промовив: «Лазарю! Вийди геть».
Після молитви Христа з печери вийшов Лазар, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, а лице його було обв’язаним хусткою. Ісус звелів розв’язати його. Іоан Богослов пише, що, побачивши це чудо, багато людей увірували в те, що Христос — Син Божий.
І саме з цього дня, бачачи народну любов до Христа, юдейське священноначалля злякалося і задумало страшне: з того дня змовились убити Його.
Церква шанує воскресіння Лазаря як одне з найбільш важливих, знакових чудес, здійснених Христом за час Його земного шляху. Це символ того, що Господу підвладне все — і життя, і смерть людини. Це надія на те, що всіх віруючих у Христа і виконуючих Його заповіді чекає воскресіння. Це чудо — свідоцтво того, що Господь любить кожного з нас.
Праведний Лазар
Після чуда воскресіння праведного Лазаря прожив ще 30 років, він став єпископом в місті Китіон (зараз Ларнака) на острові Кіпр. Після смерті мощі святого поклали в мармуровий ковчег, на якому було написано: «Лазар чотириденний, друг Христовий».
У IX столітті візантійський імператор Лев Мудрий звелів перенести мощі Лазаря в Константинополь. А в місті Китіон (Ларнака) побудували храм на честь праведного Лазаря. Його звели на самій гробниці святого. Зараз в паломництво до храму приїжджають християни з усього світу.
Церкву праведного Лазаря побудував приблизно в 890 році англійський консул в Сирії Олександр Драмонд, який відвідав Кіпр в 1745 році й захоплено писав про будівлю: «Ніколи я не бачив нічого подібного!»
Іконостас храму виконаний з дерева, це зразок витонченого різьблення. У храмі зберігається кілька стародавніх візантійських ікон. Прямо під іконостасом збереглася маленька, висічена в скелі каплиця, в неї ведуть сходи з правої частини іконостасу. Всередині — два саркофаги. В одному з них колись був похований Лазар.
Мармуровий ковчег з мощами Лазаря виявили у 1972 році саме в цьому храмі, вчені детально досліджували їх і підтвердили їх автентичність. Мабуть, мощі святого в IX столітті вивезли в Константинополь не повністю.
Зараз навколо храму ще можна побачити деякі з будівель монастиря, який існував тут багато років тому. В одній з них зараз розташований музей. На території церкви збереглося також невелике кладовище.