Святитель Іоасаф Білгородський. Фрагмент розпису Кафедрального собору Преображення Господнього міста Коломиї
10 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Іоасафа Білгородського. У 1737 році, тоді ще будучи ієромонахом і викладачем Київської духовної академії, майбутній владика на Пасху та з нагоди призначення нового правлячого архієрея – архієпископа Рафаїла Заборовського, написав цілу поему під назвою «Битва чесних семи чеснот з сімома гріхами смертними». Твір цей викликав непідробний інтерес і кілька разів переписувався. Оригінал рукопису отець Іоасаф подарував владиці Рафаїлу. Перше видання поема пережила лише в 1892 році, а потім, вона була практично забута.
Вся поема побудована за принципом проходження великопісного циклу, починаючи від неділі про блудного сина і закінчуючи Пасхою Христовою. Блудний син у святителя Іоасафа зображений вже в тому вигляді, в якому він кається і готовий до виправлення свого життя – це ліричний герой, і саме в його душі розгортаються подальші події. Досить чітко і яскраво тут зображується та рішучість, з якою кожен з нас повинен бути готовий боротися зі своїми вадами протягом усього життя. Далі поетично, у вигляді ніби справжньої битви, зображується боротьба Божого раба зі своїми вадами, його звернення за допомогою до «Життя Духу», заступництво «Дів чеснот» і опір «Цариці зла» – гордості. Не варто бентежитися написанням гріхів (а далі і чеснот) з великої літери, бо в поемі вони персоніфіковані.
У другому розділі ми бачимо сім чеснот, що протистоять семи смертним гріхам. Все починається з неділі про митаря і фарисея. Цікаво, що і ці два персонажа євангельської притчі постають перед нами у вигляді воїнів, що борються. Гордовитий фарисей загрожує «списом» митарю, а той своєю смиренністю вражає його в голову. Це був лише перший бій, а далі розгортається прям-таки епічна битва.
Полки чеснот побудовані так, о на чолі кожного з них стоять сім основних, які є: Смирення, Милосердя (або Милостиня), Цнотливість, Любов, Піст, Лагідність, Набожність. Але ось до військ чеснот наближаються полки зла. Очолює їх на своїй колісниці Гордість, далі йдуть бісівські Ласощі, потім мерзенний Блуд, потім бездонна Заздрість, палаючий Гнів, прокляті Лінощі і нечестива Обжерливість.
Коли почалася битва, святитель Іоасаф попереджає про слабке місце будь кого, хто сповнений рішучості вести бій зо своїми пристрастями – передчасна мрія про швидку перемогу. Саме нею хитрий ворог спокушає всякого борця. Таким чином, рішучість і ревність обов’язково повинні поєднуватися з тверезою оцінкою своїх сил. Саме чітке розуміння власної обмеженості створює простір для дій Бога. Святитель Іоасаф описує, як полки посників, на яких обрушилася Обжерливість з хмарою різних наїдків, піддалися спокусі, і потрапили в кільце облоги. Їх запаси поступово виснажилися, почався голод, раціонального виходу з ситуації, що склалася не було, а тому їм на виручку Бог посилає святого Федора Тирона, «обоз пшениці» який рятує полк Посту від загибелі. Це лише один із прикладів того, як цікаво і незвично святитель описує хід битви під час посту, як всім нам відомі дати, події, символи наділяє в поетичні образи. Далі, не менше незвично і захоплююче, йде розповідь про інші неділі Великого посту, аж до самої Пасхи. З поступовим наближенням до Страсної седмиці, поступово наростає і градус протистояння. Війська Добра підходять до самих кордонів пекла, вороги захоплюють «фортецю світлих – Дружбу» і тепер без сходів преподобного Іоана Ліствичника ніяк не обійтися. Без допомоги Божої вже ніяк не обійтися, адже остаточна перемога над пеклом належить виключно Йому. Завершується ця епічна історія Воскресінням Христовим і остаточною перемогою над смертю.
Завершує святитель свою розповідь вже особистим повчанням. Він пише, що до описаної битви ми не повинні ставитися як-небудь абстрактно, але пам’ятати, що відбувається вона щогодини в кожному з нас. Крім того, нас не повинна бентежити прив’язка до Великого посту, її владика Іоасаф використовував лише як джерело необхідних образів і символів. В епілозі ми бачимо короткий перелік основних принципів боротьби. Святитель Іоасаф ще раз нагадує які пристрасті якими чеснотами борються, і, на завершення, пише побажання і заохочення християнину до боротьби з гріхами.
Аскетична література нерідко здається нам досить важкою і не особливо цікавою. Але ось поема святителя Іоасафа – це приклад діаметрально протилежного підходу до даної проблеми. Різні «сотниці» отців-пустельників написані для ченців і мирянам їх читання важко дається, а ось Іоасафова «Битва…» прекрасно підійде для кожного православного християнина, незалежно від його духовного рівня. Тому не варто відкладати в «довгий ящик» і все-таки прочитати поему святителя Іоасафа Білгородського «Битва чесних семи чеснот з сімома гріхами смертними».