Богословська скарбниця

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри, цими словами Богонатхненний пророк і псалмоспівець Давид свідчить про велику благодать Божу, якою наповнює Творець і Промислитель Всесвіту тих, котрі люблять Його. Ця Божественна благодать подається всім тим, хто щиро вірує в Нього і творить діла милосердя, смирення і послуху, які Ісус Христос заповідав Своїм ученикам. Таким праведником Божим, який жив вірою і любов’ю є преподобний Серафим Саровський, що його пам’ять сьогодні так урочисто вшановуємо.

У цьому році (2023 р.) ми відзначаємо 190 років з часу його блаженного успіння, а сьогодні минає рівно 120 років з дня віднайдення його цільбоносних мощей і урочистого прославлення.

Воістину є великою та ласка небесна, яку дарує Всемилостивий Господь Своїм святим, що й по смерті їх тіла не піддаються тлінню і не перестають виточувати потоки благодаті, чудотворіння і зцілення. Чому Бог зберігає тіла святих? Тому що, ці люди ще при житті були духоносцями, тобто їхні тіла були храмами Духа Святого, як провіщає нам апостол народів святий Павло: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас?» (1 Кор. 6, 19). Тому, що ці люди носили в собі Духа Божого, Господь благоволить, що за посередництвом їх мощей відбуваються різні чудеса. Так ми знаємо зі Священної історії Старого Завіту, з Другої книги Царств, що коли одного разу йшла поховальна процесія і побачили як наближається військо чужинців-загарбників, то поспіхом, не дійшовши до призначеного місця поховання, вкинули покійника до найближчої печери, в якій, як виявилося спочивали кості – мощі святого пророка Єлисея. І коли тіло померлого впало і торкнулося святих кісток, той спочилий воскрес і «встав на ноги свої» (2 Цар. 13, 21).

Цей приклад ми можемо привести тим невіруючим і всім тим, хто заперечує шанування святих угодників Божих та відкидають ікони й мощі праведників. Існують і інших багато прикладів чудес завдяки святим мощам. Серед них і безліч зцілень біля раки преподобного Серафима Саровського. І по сьогоднішній день цілими групами паломники йдуть і їдуть до того далекого Дівеївського монастиря, де перебуває ця велика святиня. Чому їдуть? Як говориться в нашій народній приказці: «До пустого колодязя по воду не ходять», тому і якби мощі святих не були благодатними джерелами допомоги, навряд би їх оточувало таке належне шанування.

Преподобний Серафим Саровський народився в Курську, але свій духовний шлях розпочав з Київських гір, зі Святої Печерської Лаври, з Китаєвої пустині, де й отримав благословення на подвиг від преподобної Досифеї – Київської Затворниці. У цьому – великий духовний зв’язок між Україною і цим яскравим світильником благочестя, який продовжив свої труди у дрімучому Саровському лісі. Він є для нас великим прикладом любові. Кожного, хто до нього приходив, він зустрічав лагідним поглядом, легкою усмішкою і словами на устах: «Христос воскрес, радість моя!». У цих словах виражена вся духовна радість, яку повинна мати кожна віруюча душа – радість Пасхи, радість перемоги життя над смертю, радість, що як Христос воскрес, так і ми воскреснемо! А його духовний заповіт: «Спасися сам і тисячі біля тебе спасуться» – це життєвий дороговказ для кожного християнина, мета життя якого, за словами подвижника, полягає у «стяжанні Духа Святого».

Будемо, дорогі браття і сестри, наслідувати життя і подвиг цього дивного святого у любові, у вірі, у християнській надії, у ревній та щирій молитві. Прибігаймо до його молитовного заступництва, а він підноситиме наші благання до вогненного престолу Царя Слави, а Всемилостивий Творець, зглянувшись на наші прохання, пошле нам довгоочікуваний мир, злагоду, просвітлення очей сердець наших і любов нелицемірну. Амінь.