Історія цієї ікони Божої Матері тісно пов’язана з долею великого церковного піснетворця і автора догматичних трактатів преподобного Іоана Дамаскіна — захисника Православ’я та святих ікон.
У 717 році імператор Лев Ісавр вступив на візантійський престол і через десять років свого правління розпочав процес іконоборства. Святий Іоан жив у той час в столиці Сирії Дамаску і займав посаду радника халіфа. Посилаючись на тексти Святого Письма, він писав трактати на захист ікон і надсилав листи своїм друзям до Константинополя, в яких засуджував єресь іконоборства. Про ці листи дізнався імператор Лев Ісавр, і вони його розлютили, тому він вирішив покарати автора. Оскільки прп. Іоан був громадянином іншої країни, то імператор вирішив вдатися до наклепу. За його наказом був написаний фіктивний лист, в якому прп. Іоан Дамаскін, нібито, пропонував Леву Ісавру допомогу в завоюванні сирійської столиці. Цей лист відправили дамаському халіфу, який негайно відсторонив Іоана від посади, звинувативши його у державній зраді. Потім наказав відсікти йому зап`ястя правої руки і, з метою залякування, вивісити її на міській площі. Увечері, знемагаючи від болю, прп. Іоан звернувся до халіфа з проханням повернути зап’ясток, і той виконав його прохання. Прп. Іоан провів всю ніч в молитві перед іконою Божої Матері, благаючи про зцілення. Уві сні йому явилась Пресвята Богородиця і сказала, що йому дарується зцілення, і цією рукою він буде трудитися на славу Господню. Вранці, прокинувшись, св. Іоан побачив, що рука повністю зцілена, залишився лише невеликий шрам.
Переповнений почуттям глибокої вдячності Небесній Цариці за ЇЇ милість, св. Іоан створив хвалебну пісню Матері Божій «Тобою радується, Благодатна, всяке творіння, ангельський собор і людський рід …», яку зараз співають під час Літургії свт. Василія Великого. Бажаючи залишити пам’ять про чудесне зцілення, піснетворець замовив у майстра руку зі срібла, яку приклав до нижньої частини ікони, тому образ отримав назву «Троєручиця» (з інших джерел, преподобний сам дописав третю руку на іконі). Згодом він прийняв чернечий постриг у Лаврі св. Сави Освяченого, яка знаходилася біля Єрусалиму, і взяв із собою туди чудотворну ікону Богородиці. Тут «Троєручиця» перебувала біля п’яти століть.
На початку XIII століття з особливої милості Пречистої Діви чудотворна ікона була подарована Лаврою святителю Сербському Саві і перенесена ним до себе на батьківщину. Під час нападу турків на Сербію (XIVстоліття) християни, бажаючи захистити святиню, доручили її опікуватися самій Цариці Небесній. Вони поклали святий образ на віслюка який без наглядача дійшов до Святої Гори Афон і зупинився біля воріт сербського Хіландарського монастиря. З великою духовною радістю ченці прийняли ікону і поставили її у вівтарі соборного храму.
Наприкінці XVIII століття в Хіландарі трапилася наступна подія. Коли в обителі помер ігумен, обрання нового супроводжувалося суперечками. Зібравшись за звичаєм на Утреню братія помітила, що ікона «Троєручиця» стоїть не на своєму місці у вівтарі, а на ігуменському. Ченці повернули її у вівтар,але чудотворний образ знову і знову повертався на ігуменське місце. Братія нічого не розуміла, доки в обитель не прийшов всіма шанований старець-затворник, відкривши для ченців волю Божої Матері. Небесна Владичиця,щоб припинити суперечки, побажала Сама зайняти ігуменське місце і керувати монастирем. З цього часу і досі в Хіландарській обителі незмінно виконується свята воля Цариці Небесної: тут обирається не ігумен, а тільки намісник, завідуючий монастирськими справами. Під час богослужіння він стоїть біля ігуменського місця,де знаходиться чудотворна ікона «Троєручиця». Прикладаючись до ікони, братія свято вірить, що отримують благословення від самої Богородиці, їх Небесної Ігумені.
Під час набігу турків на Афон Божа Мати неодноразово охороняла обитель від іновірців. Загарбники не раз були налякані видінням таємничої Жінки, Яка обходила навколо стін обителі, охороняючи хіландарських ченців.
Святкування ікони Божої Матері «Троєручиця» звершується два рази на рік:
28 червня/11 липня та 12/25 липня.