На Священну Синоді 21 серпня 2020 року Православна Церква України встановила святкування Вишгородської ікони Божої Матері, яку у 1155 році Володимирсько-Суздальський князь Андрій Боголюбський викрав та вивіз до Володимира-на-Клязьмі.
Священний Синод підкреслив, що у 1155 році Володимирсько-Суздальський князь Андрій Боголюбський викрав Вишгородську ікону Божої Матері та вивіз спочатку до села Боголюбово, а пізніше – до Володимира-на-Клязьмі, через що ікону почали називати «Володимирська».
Дивовижна історія цієї ікони бере свій початок із Константинополя – столиці Візантійської імперії часів її розквіту. Церковна традиція відносить появу цієї ікони до І століття, вважаючи її автором апостола Луку. Серед тих, хто наважився відтворити образ Божої Матері, він був єдиним свідком її земної подоби. Тому всі богородичні ікони (розповсюджені у Православ’ї) та скульптурні зображення Діви Марії (у Католицизмі) – це відтворення образу Богородиці вперше засвідченого апостолом Лукою. Згідно передання ця ікона була написана апостолом на дошці від стола, за яким сидів за трапезою Спаситель з Пречистою Матір’ю і праведним Йосифом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою».
Згідно передання, за імператора Феодосія молодшого (450 р.) ікона була принесена з Єрусалима в Константинополь, а на початку XII століття з Константинополя привезена в Київ. Патріарх Царгородський Лука Хризоверх надіслав її великому князю Юрію Володимировичу Довгорукому і вона була поставлена в Дівочому монастирі міста Вишгорода – давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги. Київський князь Юрій Долгорукий спорудив для ікони храм. Вишгород був на той час улюбленим місцем перебування київських князів, яких давно приворожила навколишня краса і де можна було почувати себе в безпеці.
Але затрималась ікона у Вишгороді ненадовго. За київський престол продовжувалися чвари між князями, містом інколи володіло кілька князів на рік, кожен з яких претендував на верховенство в династії Рюриковичів. 1155 року син Юрія Долгорукого Володимиро-Суздальський князь Андрій, на прізвисько Боголюбський, зруйнував частину Києва і викравши ікону, вивіз її до Володимира-на-Клязьмі. На жаль, з того часу ікона Вишгородської Богородиці більше не поверталася до України, як і інші культурні цінності, котрі вивозилися з України нащадками цього князя.
Син Юрія Довгорукого Андрій Боголюбський в 1155 році помістив ікону у збудованому ним відомому Успенському соборі міста Володимира. Відтоді ікона отримала ймення Володимирської. В 1395 році ікону вивезено до Москви. 1237 року монголо-татарське військо на чолі з ханом Батиєм зруйнувало Суздаль, Володимир, Рязань і викрало золотий оклад (ризу) ікони Вишгородської Богородиці, оздоблений коштовним камінням. Ще через півтора століття військо хана Тохтамиша вдруге пограбувало цю ікону, знову поцупивши дорогоцінний оклад. Врешті наприкінці XIII століття ікону переносять в Успенський собор Московського Кремля, але після 1395 року знову повертають у Володимир, де вона зберігається майже ціле століття. 1480 року її назавжди переносять у Москву. 1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а пізніше – у Третьяковську галерею, де перебуває і зараз.
Синод Православної Церкви України визначив 15 квітня (28 квітня за новим стилем) днем святкування на честь Вишгородської ікони Божої Матері. Хочеться, щоб рано чи пізно в церковному календарі з’явилася ще одна пам’ятна дата – повернення ікони Божої Матері до міста Вишгорода. В цьому нашому народу нехай допоможе Господь, за молитвами Пречистої Своєї Матері.