Що є Церква? Для чого вона? Яка її, властива тільки їй єдиній, розрізнювальна функція, яка справа, що її виконує саме вона, а ніхто інший робити не може? При всій неможливості дати вичерпну відповідь, можна сказати з впевненістю наступне. Церква потрібна в першу чергу для того, щоб звершувати Євхаристію. Церква, перш за все, – організм євхаристійний, який становиться воістину самим собою тільки тоді, коли звершується Божественна Літургія.
Святе Таїнство Євхаристії прообразують ряд подій із Священної історії Старого Завіту. Приношення Мелхиседека, царя і священика Бога Всевишнього було приношенням хліба і вина (Бут. 14: 18). Манна, якою Бог наситив ізраїльський народ в пустині (Втор. 8: 3), вказує на Їжу, якою насичує Спаситель Церкву. Манна – прообраз істинного Небесного Хліба. Ця біблійна подія (Вих. 16: 15) знаменує вічну реальність, від віку встановленої євхаристійної трапези. Але цей прообраз є неповним і недовершеним. Манна була чудесною їжею, що падала з неба, тоді як Євхаристія є істинним Тілом Христовим; манна падала тільки у визначений час, а Євхаристія встановлена на безкінечні часи. Манна годувала тільки тіло, а Вічний Хліб насичує всю людину і дарує їй безсмертя.
Мойсеєве законодавство чітко визначає види жертв: жертви всепалення, жертви за гріхи, мирні жертви, жертви безкровні. Особливе місце серед старозавітніх жертвоприношень має пасхальний агнець, якого споживали іудеї в пасхальну ніч в пам’ять про визволення з єгипетського рабства. Жертвоприношення пасхального агнця припиняється назавжди єдиною Жертвою предвічного Божественного Агнця. Скасувавши останнім жертвоприношенням старозавітні служіння і Пасху, Господь встановлює Нову Жертву – Євхаристію. Святкування Пасхи включало в себе і свято опрісноків і було щорічним нагадуванням того, як Бог визволив Свій народ: «І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньому і свято Господнє в усі роди ваші; як установлення вічне святкуйте його» (Вих. 12: 14). Це нагадування викликало в пам’яті минуле із ціллю знову відшукати значення цих подій. Пам’ять про чудеса Божі виражалась в благословеннях, по-єврейськи «бераках» – славослів’ях, які виражали подяку Богу. Євхаристія, з грецької також означає – подяка. Євхаристія є ще й подякою тому, що беручи у ній участь маємо змогу більше дякувати, ніж просити; на цій Вечері ми більше отримуємо, ніж просимо.
Ствердження Завіту (Вих. 24: 1-11) включало в себе використання крові тельців, якою окроплявся жертовник і народ. Чесна кров Христова пролилася за всіх і присутня в Євхаристії. У юдейській скинії, а пізніше у храмі знаходився стіл із хлібами предложення (Вих. 35: 13; 1 Цар. 21:6; 3 Цар. 7: 48), що були прообразами Хліба Євхаристійного. Хліб і вино в Старому Завіті розглядалися як основна їжа: хліб підкріпляє серце людини, а вино веселить її (див. Пс. 103: 15). Трапеза, яка згадується у Книзі притч (Притч. 9: 1-6), приготовлена персоніфікованою Премудрістю, тобто Вічним Словом. Дім, що збудований Премудрістю, можна розглядати як алюзію на втілення Христа, а запрошення «Йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене» – як алюзію на Євхаристію.
Своїми словами і вчинками Ісус Христос підготовлював своїх послідовників до пасхального жертвоприношення, яке здійснилося, коли сповнилася повнота часу. Два особливих чуда, здійснених Господом, прообразують встановлення Ним Пресвятої Євхаристії. Весільний бенкет у Кані Галилейській, на якому Спаситель перетворив воду на вино (Ін. 2: 11), прообразував набагато більше чудо, в якому вино стає Його Чесною Кров’ю. У першому випадку вода зробилась вином на весіллі в Кані; Тайна Вечеря, на якій вино «перетворюється» у Кров Христа, подібна до весільної трапези, де святкується весілля Христа з Церквою. Це підтверджується словами Ісуса Христа на Тайній Вечері: «Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого» (Мф. 26: 29). Слова Спасителя вказують на те, що Євхаристія – це участь в останній вечері Агнця.
Чудесне нагодування людей (Мф. 14: 13-21) можна також розглядати як новозавітній прообраз Трапези Господньої. Чудо примноження основної для людини їжі – хліба – знаменує собою набагато більшу і величну подію, коли Христос перетворює хліб у Своє ж Тіло, яким насичує Церкву. Залишків від трапези назбирали набагато більше, ніж було їжі спочатку (Мф. 14: 20), так само і Агнець Божий завжди споживається і ніколи не вичерпується. З Причастям Святих Тайн ми отримуємо здоров’я і кріпкість, спасіння і освячення душі і тіла. Господь подає позбавлення від гріхів і омертвління пристрастей, примножує божественну благодать. Причащаючись, стаємо спадкоємцями вічних благ, придбаних викупительною жертвою Спасителя.
ієрей Василь Деркач