“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Кумранські рукописи раннього хистиянства

 

 

 

 

 

Кумран (араб. «Два місяця») – це район одноіменної ущелини на північно-західному узбережжі Мертвого моря. Напівніч від ущелини на височини на відстані близько 1.5 км від берега знаходяться руїни іудейського поселення біблійного часу, що носить умовну назву Хирбет (від араб. Руїни) Кумран, де і розташований Національний парк Кумран.

Одне з найбільших археологічних відкриттів ХХ ст. — найвідоміші рукописи світу, виявлені в печерах поблизу місцевості Хірбет-Кумран і в інших місцях на західному узбережжі Мертвого моря (територія сучасного Ізраїлю) з 1947 по 1990 роки. Бедуїни виявили глиняні посудини, а в них – численні сувої та фрагменти пергаменту. Тексти були написані переважно давньоєврейською, арамейською та грецькою мовами в період між ІІ ст. до н.е. та І ст. н.е. Детальніше дослідження засвідчило, що сувої датуються від 250 року до нашої ери до 50 року нашої ери. й містили різні фрагменти текстів Старого Заповіту, уривки апокрифічних творів, а також тексти, написані членами аскетичної юдейської секти (можливо, єсеями) біблійні коментарі – унікальні документи єврейського духовного життя на зорі християнства.

Існує кілька основних теорій стосовного того, ким були кумраніти. Більшість кумранознавців підтримують єсейську теорію, відповідно до якої селище Хірбет-Кумран належало нечисленній, але впливовій єврейській секті єсеїв. Крім того, досить популярною є теорія християнських зв’язків, фарисейська та саддукейська теорії тощо.

Що стосується спільного між християнськими текстами та текстами кумранітів, то мова йде, наприклад, про Сувій Блаженств, який містить вислови, схожі на «заповіді блаженства» з Нагірної Проповіді Ісуса Христа. Крім того, в кумранських та християнських рукописах моногамний шлюб та заборона розлучення обґрунтовані однаково, клятви заборонені, а звернення до Бога — «Отче».

розбіжності між цими текстами були значно вагомішими, ніж їх спільності. Наприклад, проповідь Івана Хрестителя та Ісуса не була не була зосереджена на нормативно-ритуальній стороні релігії: вони не торкалися питань ритуальної чистоти, календарних суперечок, легітимності статусу єрусалимського духовенства, що було дуже важливим для кумранітів.

«Кумраніти були закритою спільноьою, і хоча їх релігійність була зосереджена на справедливості і моральній чистоті, важливою була ритуальна складова. Раннє християнство було відкритим для всіх. Наподиться до прикладу лиш деякі моменти, які стосуються Сувоїв і християнських текстів. Це все допомагає зрозуміти унікальність християнства в І столітті: його проповідь була орієнтованою на різні соціальні та етнічні групи, акцент робився не на ритуалізмі, а на духовному звільнені від гріха і влади смерті через віру в Ісуса».