“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Вплив телебачення на формування характеру дитини

І не внось мерзотність у дім твій, щоб не підпасти під закляття

(Повтор. 7, 26)

На жаль, у наш час найбільший вплив на формування особистості мають засоби масової інформації, особливо телебачення. «В давнину центром сім’ї був стіл, за яким збиралися рідні після робочого дня: вечеряли, читали Святе Письмо. Тепер таким центром став телевізор. Проте він здебільшого не єднає, а, навпаки, роз’єднує членів сім’ї. Характерно, що найчастіше телевізор посідає в кімнаті саме те місце, де мав би розташовуватися святий куток з іконами. І коли всі члени сім’ї збираються довкола телевізора, як на вечірню молитву,то створюється ілюзія спокою і любові. Насправді все не так» (Архимандрит Рафаил Карелин. Путь христианина: О телевизоре).

У Біблії сказано: «Небагатьох впускай у дім свій». Телевізор зірвав двері з нашого дому, бо до нас приходять цілі натовпи людей: прибульці з інших планет, привиди і різні людиноподібні істоти, з якими ми не хотіли б мати нічого спільного. Дім став прохідним двором, перехрестям багатьох доріг.

Телебачення спричинило духовний регрес, розпад і дегенерацію людської душі. Людина думає за допомогою слова, тому вона називається творінням словесним. Телевізор, навпаки, вчить думати уявленнями, а потік образів пригнічує логічне мислення. Він заповнює розум мріями, паралізує волю, робить її надміру чуттєвою й істеричною.

Ось погляд на ситуацію провідного спеціаліста Центру комунікативних досліджень, кандидата соціологічних наук Наталії Маркової, яка займається  вивченням впливу на дітей та підлітків засобів масової інформації: «Сучасне зарубіжне мистецтво – кінофільми, мультфільми, комп’ютерні ігри тощо, змінює, деформує психіку дітей. Здійснюючи доволі сильний вплив на дитячу фантазію, воно формує стереотипи та моделі поведінки» (Володимир Лисевич, настоятель храму Різдва Христового,  Кам’янець-Подільський. // Вплив телебачення на формування характеру підлітка //. Церква, сім’я і школа у розв’язанні проблем виховання підростаючого покоління).

Сучасний світ на кожному кроці провокує дітей на гріх. Де діти можуть побачити вбивство, крадіжки, розпусту тощо? Тільки в ЗМІ. Такими сценами і «героями» заповнені фільми, якими під слабкий протест батьків, або його відсутність, або в компанії з ними захоплюються діти. Здається, що телевізор спіймав земну кулю, як м’яч, у свої тенета. Він дотягнувся до гірських вершин, ввійшов, як господар, майже в кожний дім.

Кінематограф можна назвати енциклопедією гріха. Багато фільмів, намагаючись втримати увагу глядача, потурають низьким, а часто і найгидкішим пристрастям, і кожний, хто має звичку дивитися на це в телевізорі, підлягає або блудним пристрастям, або пристрасті гніву, або заздрості. У глядача невдовзі притупляється реакція на гріх, а заборонене видовище перестає ображати і непокоїти. Бруд стає своїм, а нечистий погляд, гріховні бажання, спровоковані обставинами, перестають тривожити людську совість.

Перегляд усіх підряд телепередач і, зокрема, фільмів притупляє вразливість і згодом діти хочуть нових, щораз сильніших відчуттів. Саме так діє в людині пристрасть:  вона потребує видовищ,  чимраз більше і більше. «Діти, самі того не помічаючи, вже зробилися рабами телевізора, і на його псування часто реагують гостріше, ніж на хворобу близької людини» (Как защитить вашего ребенка? – М., Спасо-Преображенский монастырь).

У Біблії сказано: «Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим, коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?» (Мф. 6, 22-23). Відповідно, дивлячись по телевізору на вбивство, діти пропускають це через свої очі й тим самим оскверняються самі, стають мимовільними свідками побаченого, а іноді й співучасниками, якщо вбивство, на їхню думку, є справедливим. Таким чином, вони стають убивцями в своїх серцях. Або, якщо це еротична картина, то в серцях своїх блудять.

Телевізор тримає дітей в напрузі, немовби в глибині екрана знаходиться згусток всіх чуттєвих пристрастей, жорстокості і злочинів. Те, з чим колись діти могли зіткнутися лише один або декілька разів в житті (або й ніколи), наприклад, убивство, тепер вони бачать щодня.

Після перегляду подібних програм у дітей часто розвиваються неврози, адже вони  ще не вміють розрізнити, де  вигадка, а де реальність. Вони щиро і бурхливо реагують на мультфільми, кінофільми й інші передачі, не вбачаючи в цьому жодної небезпеки. Невипадково, коли лікарі-психіатри просять батьків відповісти в анкеті, що є головною причиною дитячих страхів, ті часто пишуть: «Мультфільми»  (Авдеев Д. А. В помощь страждущей душе. Опыт врачебного душепопечения).

У молодіжних серіалах показують найнижчі пристрасті: брехню, розпусту, ревнощі, заздрість, злобу, ненависть, які подаються як установки, щоб жити було «легко». Серіали супроводжуються криками, сварками, натомість повазі до батьків, доброті, любові в них немає місця. Все чітко зорієнтовано на одне: розбестити дитину. Побачене на все життя залишається у дитячих серцях. І хоча вони потім можуть дивитися й інші фільми, провадити нормальний спосіб життя, все одно психіка залишається порушеною, і тому увага, пам’ять, почуття їхні ще не раз повертатимуться до цих «брудних речей».

Діти самі не розуміють, чому їх так притягує телевізор, чому їм подобаються фільми про насильство і розпусту. Адже екранні герої так красиво курять і п’ють, спритно обманюють суперника, безстрашно б’ються, обнімають красивих жінок, так ганяють на дорогих машинах… Це ж круто!  Діти бачатьтаке і починають шукати задоволення таких пристрастей у своєму житті. Актори, які грають ролі бойовиків, вчать дітей зневажати слабкого, нав’язують не тільки особливий спосіб життя, але й особливу манеру спілкування з людьми – брутальну і несумісну з доброчесною скромністю, а тим більше, з християнським смиренням.

Дітям важко розмежувати уяву і реальність. А поскільки життя на екрані набагато цікавіше і багатше на події, ніж власне, буденне, то надають йому перевагу і самі поринають у вигаданий світ. Повертаючись із ілюзорного світу, вони знову бачать своє існування сірим і нудним, а своїх близьких – жалюгідними. Вони ніби поринають у дивний сонний стан, який нагадує сп’яніння. Недаремно Голівуд у США називають «Фабрикою снів».

Інформація ллється з екранів безперервним неконтрольованим потоком. Телебачення калічить дитячі душі, позбавляючи їх чистоти духовної, а в деяких ситуаціях – і тілесної. Ось, наприклад, як впливає реклама. «Як сказав один творець рекламних роликів, реклама має базуватися на двох основах: пристрасті статевого почуття і пристрасті заробітку грошей. Ми ніде не побачимо рекламу, яка б ґрунтувалась на добрих душевних якостях. Тут або одягаються і роздягаються, або возвеличують гроші – щось отримаєш, будеш відпочивати, спіймаєш задоволення і радість. Головне – задовольнити свої пристрасті, і нехай весь світ почекає!» (Ребенок в мире TV и компьютеров. – М.: Даниловский благовестник).

Крім того, наші пристрасті тісно пов’язані з чуттєвими образами. Пристрасть з’являється в свідомості у вигляді гріховного образу і, навпаки, гріховний образ, сприйнятий з боку, збуджує пристрасть у серці. Сценою, на якій безперервно демонструються людські пристрасті у всіх різновидах, в наш час є саме телевізор. Він ніби джерело постійної радіації, яке «опромінює» психіку дітей. «Телевізор намагається заволодіти всім серцем, всією душею, всім розумом глядача. Захоплюючий фільм – це найвища похвала такого видовища. Захоплення видовищем виснажує психіку людини. Властивість співчувати близьким, закладена в людській природі, примушує глядача відгукуватися на придумані радощі і печалі, сміятися і плакати разом з автором» (Авдеев Д. А. В помощь страждущей душе. Опыт врачебного душепопечения).

Найчастіше моделлю поведінки є образ, створений актором або актрисою в фільмі чи серії фільмів. Разом із зовнішнім виглядом і костюмом діти копіюють ролі, повторюють мову, рухи, вчинки за акторським образом. Тому телевізор немовби узаконив, ввів в наш побут, зробив звичними несправжні обличчя, несправжній голос, несправжні почуття.

У християнстві людина не знеособлюється, а, навпаки, намагається виявити свою особистість, впізнати і відновити в собі образ Божий. Не змінити, а відтворити те, що бачить в ній Господь. Душа має три здатності: розум, почуття і волю. Від нерозлучної дружби з телевізором воля у дітей слабшає, почуття притуплюються і вимагають чимраз гостріших відчуттів, розум пригнічується картинами, які постійно змінюються, заставляючи жити в фантастичному світі. Мислення стає поверхневим, а язик – балакучим. Захисні сили психіки виснажуються, стають не в силі впоратися з лавиною вражень.

Телевізор – ворог, з яким неможливо домовитись. Його агресія не має меж і міри. «Телебачення переможно крокує по всій планеті, осушуючи останні джерела живого життя, забруднюючи, захоплюючи останні оази духовності ( Архимандрит Рафаил Карелин. Путь христианина: О телевизоре). Тому, аби врятувати дітей від цього лиха, потрібно стежити за тим, що вони дивляться, і категорично забороняти те, що не є корисним для їх виховання, подавати приклад, гідний для наслідування, ставити за приклад високі ідеали.

Ми часто зустрічаємося з виявами вульгарності, відсутністю смаку, цинізмом та жорстокістю. Підлітки активно вникають в соціальне життя суспільства, інтенсивно засвоюють етичні норми і принципи, в них формуються правила поведінки й моральні якості. Саме тому дуже актуальним є питання про вплив засобів масової інформації, насамперед телебачення, на духовно-моральне виховання підлітків. (Камінська А. А. //Вплив сучасного українського телебачення на формування морального виховання молоді.// Світ соціальних комунікацій: наук. журн.).

Тривалий час телебачення вважалося безпечним, проте останнім часом багато говориться про те, що безсистемний перегляд телепередач може спричинити погані наслідки для розвитку дітей. В час, коли підростає перше «екранне» покоління, ці наслідки стають чимраз очевиднішими. Відзначається різке зниження фантазії та творчої активності, діти втрачають здатність і бажання зайняти себе, не докладають зусиль для винайдення ігор, створення власного уявного світу. Їм нудно малювати, конструювати, їх нічого не цікавить і не захоплює. Відсутність внутрішнього світу відбивається і на стосунках між дітьми. Тривожним симптомом, за даними досліджень, є зниження інтелекту саме в таких дітей. Чим більше часу діти дивляться телепрограми, тим менше його залишається на читання, приготування уроків, розвиток талантів та інтересів, які сприяли б навчанню. Таким чином, надмірне захоплення телебаченням найчастіше спричиняє невисокий показник інтелекту і низьку успішність у школі.

Ще одна проблема, пов’язана з телебаченням, – неправильне харчування. Чим більше діти сидять біля телевізора, тим менше рухаються. Це, в свою чергу, може призвести до ожиріння та інших нездорових явищ.

Телебачення також формує у дітей упевненість у тому, що сильніший завжди має рацію, а свобода  – це можливість робити все, що заманеться. По-перше, автори створюють такі телепрограми і фільми, де соціальний статус, успіх, щастя людини і загалом сенс її буття залежать нібито лише від тих матеріальних благ, якими вона володіє. По-друге, показують їх з метою розбудити гріховні пристрасті людини. Згодом у реальному житті людина вже не може обійтися без цих «цінностей», вона використовує всі можливості, щоб отримати багато грошей, а це, як правило, спричиняє зростання злочинності та падіння моралі у суспільстві.

Культ жорстокості, насильства, порнографії, що нині пропагується в ЗМІ, особливо на телебаченні та в Інтернеті, призводить до неусвідомленого бажання дітей наслідувати всі ці дії, сприяє закріпленню їх в поведінці, в звичках і в способі життя, що, в свою чергу, відкриває шлях до правопорушень. Тому діяльність телебачення, яке формує інтереси та потреби кожної людини й суспільства загалом, має бути спрямована, зокрема, на формування високих моральних якостей, національної свідомості, громадянської гідності (Сумська О. //Соціокультурне середовище кризового суспільства і розвиток молоді).

Отже, телебачення як ефективний засіб впливу в умовах глобалізації покликане сприяти насамперед зміцненню морально-духовного, національно-громадянського імунітету молодого покоління. Якісною можна вважати таку телевізійну передачу, в якій ідейна, тематична спрямованість охоплює всі її складові частини: ті, які інформують, орієнтують, навчають, формують уявлення, цінності, естетичні смаки, ті, що спонукають до самопробудження, самопізнання, зосередженості, морально-духовного самовдосконалення.