Священик -–лікар духовний;
покажи йому рани, не соромлячись, щиро, відверто, з синівською довірою:
адже духівник –твій отець духовний,
який повинен любити тебе більше за твоїх рідних батька й матір,
бо Христова любов вище плотської, звичайної любові, за тебе він має дати відповідь Богу.
Святий праведний Іоан Кронштадський
Православному християнину, який бажає приступити до Святого Причастя, належить пам’ятати, що для того, щоби Причастя не було «в суд або осуд», необхідно виконати ряд важливих і дисциплінарних умов. Дисциплінарні умови не є строго обов’язковими і в особливих випадках (наприклад, хвороба, небезпечна або важка життєва ситуація тощо) коректуються або навіть зовсім не виконуються. Однак, православним християнам належить пам’ятати, що для появи цих дисциплінарних умов послужив великий досвід життя Церкви і тому, за звичайних обставин, ця зовнішня підготовка (сповідь, участь у богослужіннях, піст, виконання молитовного правила тощо) все ж є обов’язковою. Які умови повинен виконати християнин, готуючи себе до Причастя?
- Насамперед людина, маючи намір приступити до Таїнств Покаяння і Причастя, повинна цілком усвідомлювати, куди і навіщо вона прийшла. Усвідомлення потрібне, щоб вступити у Богоспілкування, стати причасником Божества, з’єднатися з Христом, прийняти вечерю Господню для свого освячення й очищення від гріхів, а не просто виконати релігійний обряд і вчинити тим гріх.
- Людина повинна мати абсолютно щире бажання з’єднатися з Христом. Це бажання мусить бути поєднуватися зі Страхом Божим (благоговінням до святині) і позбавленим будь-якого лицемірства: «Початок премудрості – страх Господній» (Притч. 9,10). Людина зобов’язана пам’ятати, що той, «хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крові Господньої» (1Кор. 11,27).
- Християнин, підходячи до Святої Чаші, повинен мати душевний мир, тобто відсутність злоби, ворожості й ненависті до будь-кого. Бо в такому стані для віруючої людини підійти до Таїнства неможливо. Господь наш Ісус Христос сказав: «Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди перше примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій» (Мф. 5,23–24).
- Людина не повинна порушувати церковні канони, які відлучають її від Причастя і Церкви. Тобто, перебувати в допустимих Церквою рамках віри і морального життя.
- Християнське життя, до якого покликаний кожен віруючий, неможливе без постійної внутрішньої боротьби християнина – між старою людиною, яка живе в ньому з пошкодженою гріхом природою, і новою людиною, народженою у Христі в Таїнстві Хрещення, яка отримала зерно вічного життя і покликана його виростити. Напружене духовне життя включає в себе постійне самовипробування і боротьбу з гріхом, утвердження себе у виконанні заповідей Христових та вчинення добрих справ. Із цієї суттєвої умови беруть свій початок наступні дисциплінарні умови, які пропонуються Церквою для того, щоб вести правильне духовне життя.
- Перед причастям, за древньою традицією Церкви, необхідний так званий літургічний піст, або піст перед Причастям. Він полягає в тому, що з опівночі напередодні перед Причастям нічого не їдять і не п’ють – через те, що приступати до Святої Чаші прийнято натщесерце.
- Причащатися без сповіді суворо забороняється. Традиція Православної Церкви вимагає обов’язкової сповіді: «Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про тіло Господнє. Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає» (1Кор. 11,29–30). Необхідно щиро покаятися у своїх гріхах перед священиком, щиросердечно розкрити свою душу і не приховувати жодного грішного вчинку. Перед сповіддю необхідно примиритися – як з тими, хто нас образив, так і з тими, кого образили ми – смиренно попросити у всіх прощення. Просити прощення потрібно в такій формі: «Прости мене, грішника (-цю), що згрішив (-ла) перед тобою», на це прийнято відповідати «Бог тобі простить, прости і ти мене, грішного (-у)». Під час сповіді краще не чекати запитань священика, а самому розповідати все, що гнітить душу, ні в чому себе не виправдовуючи і не перекладаючи провини на інших. Для того, щоб позбутися фальшивої соромливості при сповіді, їх можна написати на папері і прочитати.
Сповідатися можна напередодні ввечері, щоб весь ранок присвятити молитовній підготовці до Св. Причастя, але можна сповідатися і зранку, проте, приходити на сповідь, коли Божественна Літургія вже почалася, – це крайня неповага до великого таїнства Причастя.
Висповідавшись, необхідно прийняти тверде рішення: не повторювати своїх гріхів. Є добрий звичай: після сповіді, звечора і до Св. Причастя не їсти і не пити. До утримування від їжі та пиття перед Св. Причастям потрібно привчати і дітей з дуже раннього віку.
- Той, хто бажає причаститися, зобов’язаний достойно приготуватися до таїнства. В дні підготовки, якщо дозволяють обставини, належить відвідувати богослужіння в храмі і намагатися якомога старанніше виконувати домашнє молитовне правило. Засобом до такого сконцентрованого духовного життя є піст: тілу призначається утримання і обмеження в їжі (м’ясній і молочній), розвагах. Тілесний піст перед причастям продовжується, зазвичай, декілька днів і загальне правило тут таке: чим рідше людина причащається, тим строгішим і довшим повинен бути тілесний піст, і навпаки. Він становить сім днів, а з вагомих причин – три або, в крайніх випадках, – один день. Міра тілесного посту також послаблюється у зв’язку з сімейними і соціальними обставинами – життя в нецерковній сім’ї, важка фізичні й інтелектуальна праця. Слід зазначити, що для християн, які дотримуються одноденних і багатоденних постів, під час Світлої пасхальної седмиці тілесний піст перед Причастям, як правило, повністю відміняється.
- Оскільки храмове богослужіння дозволяє краще підготуватися до Літургії, здоровій людині напередодні причастя потрібно постаратися прийти до храму і помолитися разом з усіма на вечірньому богослужінні. Домашня молитва включає в себе, крім звичайних ранкових та вечірніх молитов, читання трьох канонів: покаянного до Господа, молебного до Пресвятої Богородиці і канону ангелові-хоронителю звечора, а послідування і молитви до Святого Причастя – після ранішньої молитвами вранці. Бажаючі можуть читати й інші молитви, наприклад, акафіст Ісусові Найсолодшому чи Божій Матері.
- Існують певні вимоги щодо тілесної чистоти чоловіків і жінок. Напередодні причастя їм належить відмовитися від тілесних шлюбних відносин. Древня аскетична традиція також вимагає за відсутності важливих обставин утримуватися від причастя жінкам – під час жіночих днів і сорокаденного післяродового періоду (дозволяється при важких хворобах чи загрозі смерті).
- Бажаючим прийняти сповідь і причастя необхідно без запізнення прийти на ранкове богослужіння: часи і Літургію. До причастя приступають спочатку діти, потім чоловіки, а за ними – жінки. Підходячи до Чаші, хрестоподібно скласти руки на грудях (праву на ліву). Перед Святою Чашею в жодному разі не можна хреститися, щоб випадково не штовхнути її. Потрібно чітко вимовити своє християнське ім’я (отримане у Таїнстві Хрещення), широко відкрити рот і благоговійно прийняти та проковтнути Тіло і Кров Христову. Прийнявши Святі Тайни, чекайте, коли витруть ваші уста. Не хрестячись і не знімаючи рук з грудей, потрібно поцілувати край Чаші, підійти до столика з теплотою, вкусити частинку антидора і запити. Після Причастя не залишають храм до завершення богослужіння. Подячні молитви краще вислухати в церкві. Після Святого Причастя не рекомендується пити спиртні напої. Належить після служби кілька годин пробути в самоті і мовчанні, зосередившись на думках про Божу велич і нашу недостойність, загалом поводитися благопристойно. Після Святого Причастя до вечора не можна спльовувати, чистити зуби, бити земні поклони. Все вище сказане стосовно підготовки до Святого Причастя обов’язкове і для дітей з семирічного віку, коли вони вже повинні сповідатися. Діти до семи років підходять до Святого Причастя без сповіді, навіть якщо їли перед Літургією. Малу дитинку підносять до Св. Причастя, тримаючи її на правій руці.