Богословська скарбниця

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20 21  22  23  24  25  26  27  28 29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 

Глава 1 ↑

Ось імена синів Ізраїлевих, які ввійшли в Єгипет з Яковом [бать­ком їхнім], увійшли кожен з [усім] домом своїм: ² Рувим, Симеон, Левій та Іуда, ³ Іссахар, Завулон і Вені­амін, ⁴ Дан і Неффалим, Гад і Асир. ⁵ Усіх же душ, що народилися від стегон Якова, було сімдесят [п’ять], а Йосиф був уже в Єгипті. ⁶ І помер Йосиф і всі брати його і весь рід їх; ⁷ а сини Ізраїлеві розплодилися і розмножилися, і підросли і посилилися надзвичайно, і наповнилася ними земля та.

⁸ І став над Єгиптом новий цар, який не знав Йосифа, ⁹ і сказав народу своєму: ось, народ синів Ізраїлевих численний і сильніший за нас; ¹⁰ перехитруємо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з’єднається і він з нашими ворогами, і озброїться проти нас, і вийде з землі [нашої]. ¹¹ І поставили над ним начальників робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він побудував фараону Пифом і Раамсес, міста для запасів, [і Он, інакше Іліополь]. ¹² Але чим більше виснажували його, тим більше він примножувався і тим більше зростав, так що [єгиптяни] побоювалися синів Ізраїлевих. ¹³ І тому єгиптяни з жорстокістю силували синів Ізраїлевих до робіт ¹⁴ і робили життя їхнє гірким від важкої роботи­ над глиною і цеглою і від усякої роботи польової, від всякої роботи, до якої змушували їх з жорстокістю.­

¹⁵ Цар Єгипетський повелів повитухам євреянок, з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа, ¹⁶ і сказав [їм]: коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе. ¹⁷ Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими. ¹⁸ Цар Єгипетський покликав повитух і сказав їм: для чого ви робите таку справу, що залишаєте дітей живими? ¹⁹ Повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не такі, як єгипетські; вони здорові, тому що перш ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують. ²⁰ За це Бог чинив добро повитухам, а народ розмножував­ся­ і дуже посилювався. ²¹ І оскільки повитухи боялися Бога, то Він ут­верд­жував доми їхні. ²² Тоді фараон усьому народові своєму повелів, го­во­ря­чи:­ всякого новонародженого [у єв­реїв] сина кидайте в ріку, а всяку дочку за­­лишайте живою.

Глава 1. [1] Бут. 46, 8. Діян. 7, 15. [2] Бут. 46, 8. Вих. 6, 14. [6] Бут. 50, 26. [7] Діян. 7, 17. Пс. 104, 24. [12] Пс. 104, 24. [13] Втор. 26, 6. Юдиф. 5, 11. [16] Прем. 18, 5. [21] 1 Цар. 2, 35. [22] Прем. 18, 5. Діян. 7, 19.

Глава 2 ↑

Хтось із племені Левіїного пішов і взяв собі дружину з того самого племені. ² Дружина зачала і народила сина і, бачачи, що він дуже красивий, ховала його три місяці; ³ але не маючи можливости ховати його далі, взяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою і, поклавши в ньому дитину, постави­ла в очереті біля берега ріки, ⁴ а сест­ра його стала здаля спостерігати, що з ним буде. ⁵ І вийшла дочка фараонова на річку купатися, а служниці її ходили по березі ріки. Вона побачила кошик серед очерету і послала рабиню свою взяти його. ⁶ Відкрила і побачила немовля; і ось, немовля плаче [у кошику]; і зглянулася на нього [дочка фараонова] і сказала: це з єврейських дітей. ⁷ І сказала сестра його дочці фараоновій: чи не сходити мені і чи не покликати до тебе годувальницю з євреянок, щоб вона вигодувала тобі немовля? ⁸ Дочка фараонова сказала їй: сходи. Дівчина пішла і покликала матір немовляти. ⁹ Дочка фараонова сказала їй: візьми немовля це і вигодуй його мені; я дам тобі плату. Жінка взяла немовля і годувала його. ¹⁰ І виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його.

¹¹ Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його, [синів Ізраїлевих]. ¹² Подивившись туди й сюди і по­бачивши,­ що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску. ¹³ І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він то­му,­­­­ хто кривдив: навіщо ти б’єш ближ­нього твого? ¹⁴ А той сказав: хто поставив тебе начальником і суд­дею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізнали­ся про цю справу. ¹⁵ І почув фараон про цю справу і хотів убити Мой­сея; але Мойсей утік від фараона­ й зупи­нився в землі Мадіамській; і [прийшовши в землю Мадіамську], сів біля колодязя. ¹⁶ У священика мадіамського [було] сім дочок, [які пасли овець батька свого Іофора]. Вони прийшли, набрали води і наповнили­ корита, щоб напоїти овець батька свого [Іофора]. ¹⁷ І прийшли пастухи і відігнали їх. Тоді встав Мойсей і захистив їх, [і начерпав їм води] і напоїв овець їхніх. ¹⁸ І прий­шли вони до Рагуїла, батька свого, і він сказав­ [їм]: чому ви так скоро прийшли­ сьогодні? ¹⁹ Вони сказали: якийсь єгип­­­тянин захистив нас від пастухів і на­віть начерпав нам води і напо­їв овець [наших]. ²⁰ Він сказав доч­кам­­ своїм: де ж він? навіщо ви залишили його? покличте його, і нехай він їсть хліб. ²¹ Мойсеєві сподобалося жити у цьо­го­ чоловіка; і він видав за Мойсея доч­ку свою Сепфору. ²² Вона [зачала і] на­­­родила сина, і [Мойсей] нарік йому ім’я: Гирсам, тому що, гово­рив він, я став пришель­цем у чужій землі. [І, зачавши ще, народила другого сина, і він нарік йому ім’я Єлиєзер, сказавши: Бог отця мого був мені помічником і визволив мене від руки фараона.]

²³ Минув довгий час, помер цар Єгипетський. І стогнали сини Ізраїле­ві від роботи і волали, і волання їхнє від роботи дійшло до Бога. ²⁴ І по­чув Бог стогін їх, і згадав Бог завіт Свій з Авраамом, Ісааком і Яковом. ²⁵ І побачив Бог синів Ізраїлевих, і споглянув на них Бог.

Глава 2. [2] Вих. 6, 20. Чис. 26, 59. 1 Пар. 23, 13. Діян. 7, 20. Євр. 11, 23. [3] Прем. 18, 5. [5] Діян. 7, 21. [11] Євр. 11, 24–25. [12] Діян. 7, 24. [14] Діян. 7, 27. [15] Діян. 7, 29. Бут. 29, 2. [17] Бут. 24, 13; 29, 8, 10. [18] Чис. 10, 29. [21] Вих. 18, 2. Чис. 12, 1. [22] Вих. 18, 3. 1 Пар. 23, 15. Діян. 7, 29. [23] Вих. 7, 7. [24] Бут. 15, 16. Лев. 26, 42.

Глава 3 ↑

Мойсей пас овець у Іофора, тес­тя свого, священика мадіамського. Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хорива. ² І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає. ³ Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає. ⁴ Господь побачив, що він іде дивитися, і звер­нувся до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсею! Мойсею! Він сказав: ось я, [Господи]! ⁵ І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята. ⁶ І сказав [йому]: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, тому що боявся­ дивитися на Бога. ⁷ І сказав Господь [Мойсеєві]: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його ⁸ і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, амор­реїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв. ⁹ І ось, уже волання синів Ізраїлевих дійшло до Мене, і Я бачу утиски, якими пригнічують їх єгиптяни. ¹⁰ Отже, піди: Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих. ¹¹ Мойсей сказав Богу: хто я, щоб мені йти до фараона [царя Єгипетського] і вивести з Єгипту си­нів Ізраїлевих? ¹² І сказав [Бог]: Я бу­­­ду з тобою, і ось тобі знамення, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ [Мій] з Єгипту, ви завершите служіння Богу на цій горі. ¹³ І сказав Мойсей Богу: ось, я прийду до синів Ізраїлевих і скажу їм: Бог бать­ків ваших послав мене до вас. А во­ни скажуть мені: як Його ім’я? Що сказати мені їм? ¹⁴ Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий. І сказав: так скажи синам Ізраїлевим: Сущий [Ієгова] послав мене до вас. ¹⁵ І сказав ще Бог Мойсеєві: так скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Ось ім’я Моє навіки, і пам’ять про Мене з роду в рід. ¹⁶ Піди, збери старійшин [синів] Ізраїлевим і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, [Бог] Ісаака і [Бог] Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті. ¹⁷ І сказав: Я виведу вас від рабства єгипетського в землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, у землю, де тече молоко і мед. ¹⁸ І вони послухають голосу твого, і підеш ти і старійшини Ізраїлеві до [фараона] царя Єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, прикликав нас; отже, відпусти нас у пустелю, на три дні шляху, щоб принести жертву Господу, Богу нашому. ¹⁹ Але Я знаю, що [фараон] цар Єгипетський не дозволить вам іти, якщо не примусити його рукою міцною; ²⁰ і простягну руку Мою й уражу Єгипет усіма чудесами Моїми, які сотворю серед нього; і після того він відпустить вас. ²¹ І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками: ²² кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу, і ви нарядите в них і синів ваших і дочок ваших, і обберете єгиптян.

Глава 3. [2] Діян. 7, 30. [4] Сир. 45, 5. [5] Нав. 5, 15. [6] Мф. 22, 32. Мк. 12, 26. Лк. 20, 37. [7] Чис. 20, 16. [10] Пс. 104, 26. [14] Одкр. 1, 4, 8. [15] Іс. 42, 8. Ос. 12, 5. Пс. 101, 13. [18] Вих. 5, 1, 3; 8, 1, 27. [20] Прем. 10, 15. Пс. 104, 27. [21] Вих. 11, 3. [22] Вих. 12, 35.

Глава 4 ↑

І відповів Мойсей і сказав: а якщо вони не повірять мені і не послухають голосу мого і скажуть: не явився тобі Господь? [що сказати їм?] ² І сказав йому Господь: що це в руці у тебе? Він відповів: жезл. ³ Гос­подь сказав: кинь його на землю. Він кинув його на землю, і жезл перетворився на змія, і Мойсей побіг від нього. ⁴ І сказав Господь Мойсею: простягни руку твою і візьми його за хвіст. Він простяг руку свою, і взяв його [за хвіст]; і він став жезлом у руці його. ⁵ Це для того, щоб повірили [тобі], що явився тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. ⁶ Ще сказав йому Господь: поклади руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху, вийняв її [із пазухи своєї], і ось, рука його побіліла від прокази, як сніг. ⁷ [Ще] сказав [йому Господь]: поклади знову руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху; і вийняв її з пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його. ⁸ Якщо вони не повірять тобі і не послухають голосу першого знамення, то повірять голосу знамення іншого; ⁹ якщо ж не повірять і двом цим знаменням і не послухають голосу твого, то візьми води з ріки і вилий на сушу; і вода, взята з річки, зробиться­ кров’ю на суші.

¹⁰ І сказав Мойсей Господу: о, Гос­поди! людина я не красномовна, і таким був і вчора і третього дня, і коли Ти почав говорити з рабом Твоїм: я тяжко говорю і недорікуватий. ¹¹ Господь сказав [Мойсеєві]: хто дав уста людині? хто робить німим, або глухим, або зрячим, або сліпим? чи не Я Господь [Бог]? ¹² отже, піди, і Я буду при вустах твоїх і навчу тебе, що тобі говорити. ¹³ [Мойсей] сказав: Господи! пошли іншого, кого можеш послати. ¹⁴ І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: хіба немає у тебе Аарона брата, левитянина? Я знаю, що він може говорити [замість тебе], і ось, він вийде назустріч тобі, і, побачивши тебе, зрадіє в сер­ці своєму; ¹⁵ ти будеш йому говорити і вкладати слова [Мої] у вуста його, а Я буду при вустах твоїх і при вустах­ його і буду вчити вас, що вам ро­бити; ¹⁶ і буде говорити він замість тебе до народу; отже, він буде твоїми­ вустами, а ти будеш йому замість Бога; ¹⁷ і жезл цей [який був перетво­рений на змія] візьми в руку твою: ним ти будеш творити знамення.

¹⁸ І пішов Мойсей, і повернувся до Іофора, тестя свого, і сказав йому: піду я, і повернуся до братів моїх, які в Єгипті, і подивлюся, чи живі ще вони? І сказав Іофор Мойсеєві: йди з миром. [Через багато часу помер цар Єгипетський.]

¹⁹ І сказав Господь Мойсеєві в [зем­лі] Мадіамській: піди, повернись у Єгипет, тому що померли всі, що шукали душі твоєї. ²⁰ І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадив їх на осла і вирушив у землю Єгипетську. І жезл Божий Мойсей взяв у руку свою. ²¹ І сказав Господь Мойсею: коли підеш і повернешся в Єгипет, дивись, усі чудеса, які Я доручив тобі, зроби перед лицем фараона, а Я озлоблю серце його, і він не відпустить народ. ²² І скажи фараонові: так говорить Господь [Бог єврейський]: Ізраїль є син Мій, первісток Мій; ²³ Я говорю тобі: відпусти сина Мого, щоб він звершив Мені служіння; а якщо не відпустиш його, то ось, Я уб’ю сина твого, первістка твого.

²⁴ Дорогою на ночівлі трапилося, що зустрів його Господь і хотів умер­т­вити його. ²⁵ Тоді Сепфора, узявши кам’яний ніж, обрізала крайню плоть сина свого і, кинувши до ніг його, сказала: ти наречений крови у мене. ²⁶ І відійшов від нього Господь. Тоді сказала вона: наречений крови — за обрізанням.

²⁷ І Господь сказав Аарону: піди назустріч Мойсеєві в пустелю. І він пішов, і зустрівся з ним біля гори Божої, і поцілував його. ²⁸ І переказав Мойсей Аарону всі слова Господа, Який його послав, і всі знамення, що Він заповідав. ²⁹ І пішов Мойсей з Аароном, і зібрали вони всіх старійшин синів Ізраїлевих, ³⁰ і переказав [їм] Аарон усі слова, які говорив Господь Мойсеєві; і зробив Мойсей знамення перед очима народу, ³¹ і повірив народ; і почули, що Господь відвідав синів Ізраїлевих і побачив страждання їх, і схилилися вони і поклонилися.

Глава 4. [3] Вих. 7, 10, 15. [5] Вих. 3, 6, 15–16. 3 Цар. 18, 36. [6] Чис. 12, 10. [9] Вих. 7, 17, 19. Пс. 77, 44. [10] Вих. 6, 12. Іс. 6, 5. [11] Пс. 93, 9. [12] Мф. 10, 19–20. Лк. 21, 15. [15] Вих. 7, 2. Сир. 45, 3. [17] Вих. 4, 3. [18] Бут. 30, 25. [19] Бут. 31, 3. Мф. 2, 20. [21] Рим. 9, 18. [22] Єр. 31, 9. [23] Вих. 11, 5; 12, 29. 5, 2–3. [27] Вих. 3, 1. [29] Нав. 24, 5. Пс. 104, 26.

Глава 5 ↑

Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі. ² Але фа­раон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і від­пустив [синів] Ізраїля? я не знаю Гос­пода й Ізраїля не відпущу. ³ Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем. ⁴ І сказав­ їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу. ⁵ І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його.

⁶ І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи: ⁷ не давайте надалі народу соломи для вироб­лення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому, ⁸ а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому; ⁹ дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами. ¹⁰ І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи; ¹¹ самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується. ¹² І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи. ¹³ Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома. ¹⁴ А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір? ¹⁵ І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми? ¹⁶ соломи не дають рабам твоїм,­ а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму. ¹⁷ Але він сказав [їм]: бездіяльні ви, бездіяльні, тому і говорите: пі­демо, принесемо жертву Господу. ¹⁸ Ідіть же, працюйте; соломи не дадуть вам, а визначену кількість цегли давайте. ¹⁹ І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: не зменшуйте кількости цегли, яку [визначено] на кожен день. ²⁰ І коли вони вийшли від фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, чекаючи на них, ²¹ і сказали їм: нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненависними в очах фараона і рабів його і дали їм меч у руки, щоб убити нас. ²² І звернувся Мойсей до Господа і сказав: Господи! для чого Ти піддав такій біді народ цей, [і] для чого послав мене? ²³ бо з того часу, як я прийшов до фараона і став говорити ім’ям Твоїм, він почав гірше чинити з народом цим; визволити ж, — Ти не визволив народ Твій.

Глава 5. [1] Вих. 7, 16; 8, 1, 20. [2] Іов. 21, 15. Пс. 11, 5. Дан. 3, 15. [3] Вих. 3, 18. [5] Вих. 1, 7. [21] Бут. 34, 30. 1 Цар. 13, 4.

Глава 6 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: те­пер побачиш ти, що Я зроблю з фараоном; після дії руки міцної він відпустить їх; після дії руки міцної навіть вижене їх із землі своєї. ² І говорив Бог Мойсею і сказав йому: Я Господь. ³ Являвся Я Аврааму, Ісааку і Якову з ім’ям «Бог Всемогутній», а з ім’ям Моїм «Господь»* не відкрився їм; ⁴ і Я поставив завіт Мій з ними, щоб дати їм землю Ханаанську, землю подорожування їх, по якій вони подорожували. ⁵ І Я почув стогін синів Ізраїлевих про те, що єгиптяни тримають їх у рабстві, і згадав завіт Мій. ⁶ Отже, скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас з-під ярма єгиптян, і визволю вас від рабства їх, і врятую вас рукою простягнутою і судами великими; ⁷ і прийму вас Собі в народ і буду вам Богом, і ви дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас [із землі Єгипетської] з-під ярма єгипетського; ⁸ і введу вас у ту землю, про яку Я, піднявши руку Мою, клявся дати її Аврааму, Ісааку і Якову, і дам вам її у спадщину. Я Господь. ⁹ Мойсей переказав це синам Ізраїлевим; але вони не послухали Мойсея через легкодухість і тяжку роботу. ¹⁰ І сказав Господь Мойсею, говорячи: ¹¹ ввійди, скажи фараону, царю Єгипетському, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї. ¹² І сказав Мойсей перед Господом, говорячи: ось, сини Ізраїлеві не слухають мене; як же послухає мене фараон? а я некрасномовний. ¹³ І говорив Господь Мойсеєві й Аарону, і давав їм повеління до синів Ізраїлевих і до фараона, царя Єгипетського, щоб вивести синів Ізраїлевих із землі Єгипетської.

¹⁴ Ось начальники поколінь їх: си­ни Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі: це сімейства Рувимові. ¹⁵ Сини Симеона:­ Іємуїл та Іамин, і Огад, й Іахин, і Цо­хар, і Саул, син хананеянки: це сі­мейства Симеона. ¹⁶ Ось імена синів Левія за родами їх: Гирсон і Кааф і Мерарі. А років життя Левія було сто тридцять сім. ¹⁷ Сини Гирсона: Ливні і Шимеї з сімействами їх. ¹⁸ Сини Каафові: Амрам та Іцгар, і Хеврон, і Узиїл. А років життя Каафа було сто тридцять три роки. ¹⁹ Сини Мерарі: Махли і Муши. Це сімейства Левія за родами їх. ²⁰ Амрам узяв Іохаведу, тітку свою, собі за дружину, і вона народила йому Аарона і Мойсея [і Маріам, сестру їх]. А років життя Амрама було сто тридцять сім. ²¹ Сини Іцгарові: Корей і Нефег і Зихрі. ²² Сини Узиї­лові: Мисаїл і Елцафан і Сифрі. ²³ Аарон узяв собі за дружину Єлизавету, дочку Аминадава, сестру Наассона, і во­на народила йому Надава й Авиуда, Єлеазара та Іфамара. ²⁴ Сини Корея: Асир, Елкана й Авиасаф: це сімей­ст­ва Кореєві. ²⁵ Єлеазар, син Аарона, узяв собі за дружину одну з дочок Футиїлових, і вона народила йому Финеєса. Ось начальники поколінь левитських за родинами їх. ²⁶ Аарон і Мойсей, це — ті, яким сказав Господь: виведіть синів Ізраїлевих із зем­лі Єгипетської за ополченнями їх. ²⁷ Вони-то говорили фараонові, царю Єгипетському, щоб вивести синів Ізраїлевих з Єгипту; це — Мойсей і Аарон. ²⁸ Отже, в той час, коли Господь говорив Мойсеєві в землі Єгипетській, ²⁹ Господь сказав Мой­сеєві,­ говорячи: Я Господь! скажи фараонові, царю Єгипетському, все, що Я говорю тобі. ³⁰ Мойсей же сказав перед Господом: ось, я некрасномовний: як же послухає мене фараон?

* Ієгова.

Глава 6. [1] Вих. 11, 1; 12, 33; 13, 3. [2] Вих. 15, 3. [3] Бут. 17, 1; 26, 24; 28, 13. [5] Вих. 2, 24. Лев. 26, 42. [7] Бут. 17, 7. [8] Єз. 47, 14. [12] Вих. 4, 10. Іс. 6, 5. [14] Бут. 46, 9. Чис. 26, 5. 1 Пар. 5, 1, 3. [15] 1 Пар. 4, 24. [16] 1 Пар. 6, 1; 23, 6. Чис. 3, 17; 26, 57. [17] Чис. 3, 18. 1 Пар. 6, 17; 23, 7. [18] Чис. 3, 19. [19] Чис. 26, 57. [20] Вих. 2, 1–2. Чис. 26, 59. 1 Пар. 6, 3; 23, 13. Діян. 7, 20. Євр. 11, 23. [21] Чис. 16, 1. [22] Лев. 10, 4. [23] Чис. 3, 2. [24] 1 Пар. 6, 22. [25] Чис. 25, 7. 1 Пар. 6, 4. [26] Діян. 7, 37. [30] Вих. 4, 10; 6, 12.

Глава 7 ↑

Але Господь сказав Мойсеєві: дивись, Я поставив тебе Богом фараону, а Аарон, брат твій, буде твоїм пророком: ² ти будеш говорити [йому] усе, що Я повелю тобі, а Аарон, брат твій, буде говорити фараону, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї; ³ але Я озлоблю серце фараонове, і явлю багато знамень Моїх і чудес Моїх у землі Єгипетській; ⁴ фараон не послухає вас, і Я накладу руку Мою на Єгипет і виведу воїнство Моє, народ Мій, синів Ізраїлевих, із землі Єгипетської — судами великими; ⁵ тоді довідаються [усі] єгиптяни, що Я Господь, коли простягну руку Мою на Єгипет і виведу синів Ізраїлевих із середовища їх. ⁶ І зробили Мойсей і Аарон, як повелів їм Господь, так вони і зробили. ⁷ Мойсей був вісімдесяти, а Аарон [брат його] вісімдесяти трьох років, коли вони почали говорити до фараона.

⁸ І сказав Господь Мойсеєві й Аа­ро­­нові, говорячи: ⁹ якщо фараон скаже вам: зробіть [знамення або] чудо, то ти скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій і кинь [на землю] перед фараоном [і перед рабами його], — він стане змієм. ¹⁰ Мойсей і Аарон прийшли до фараона [і до рабів його] і зробили так, як пове­лів [їм] Господь. І кинув Аарон жезл свій перед фараоном і перед рабами його, і він зробився змієм. ¹¹ І покликав фараон мудреців [єгипетських] і чарівників; і ці волхви єгипетські зробили те саме своїми чарами: ¹² кожен з них кинув свій жезл, і вони зробилися зміями, але жезл Ааронів поглинув їхні жезли. ¹³ Серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив [їм] Господь.

¹⁴ І сказав Господь Мойсеєві: впер­те серце фараонове: він не хоче відпустити народ. ¹⁵ Піди до фараона завтра: ось, він вийде до води, ти стань на шляху його, на березі ріки, і жезл, що перетворювався на змія, візьми в руку твою ¹⁶ і скажи йому: Господь, Бог євреїв, послав мене сказати тобі: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння в пустелі; але ось, ти до цих пір не послухався. ¹⁷ Так говорить Господь: із цього дізнаєшся, що Я Господь: ось цим жезлом, що в руці моїй, я вдарю по воді, що у ріці, і вона перетвориться на кров, ¹⁸ і риба в ріці вмре, і ріка засмердить, і єгиптянам гидко буде пити воду з ріки. ¹⁹ І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій [у руку твою] і простягни руку твою на води єгиптян: на ріки їх, на потоки їх, на озера їх і на усяке вмістилище вод їх, — і перетворяться на кров, і буде кров по всій землі Єгипетській і в дерев’яних і в кам’яних посудинах. ²⁰ І зробили Мойсей і Аарон, як повелів [їм] Господь. І підняв [Аарон] жезл [свій] і вдарив по воді річковій перед очима фараона і перед очима рабів його, і вся вода в ріці перетворилася на кров, ²¹ і ри­ба в ріці вимерла, й ріка засмерділа, і єгиптяни не могли пити води з ріки; і була кров по всій землі Єгипетській. ²² І волхви єгипетські чарами своїми зробили те саме. І озлобилося серце фараона, і не послу­хав їх, як і говорив Господь. ²³ І обер­нувся фараон, і пішов у дім свій; і серце його не пом’якшало і через це. ²⁴ І стали копати усі єгиптяни біля ріки, щоб знайти воду для пиття, тому що не могли пити води з ріки. ²⁵ І ви­повнилося сім днів після того, як Господь уразив ріку.

Глава 7. [1] Вих. 4, 15–16. [3] Вих. 4, 21; 14, 4. [4] Вих. 6, 6; 8, 15, 19. [6] Нав. 24, 5. [8] Вих. 9, 8; 12, 1. Втор. 4, 33. [9] Пс. 104, 27. [10] Вих. 4, 3. [11] 2 Тим. 3, 8. [13] 1 Цар. 6, 6. Вих. 4, 21. [14] 1 Цар. 6, 6. [16] Вих. 5, 1; 8, 1, 20. [17] Вих. 4, 9. [19] Вих. 8, 5. [20] Вих. 17, 5. Пс. 77, 44. [22] Прем. 17, 7.

Глава 8 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ² якщо ж ти не погодишся відпус­тити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами; ³ і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої, ⁴ і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби. ⁵ І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську. ⁶ Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську. ⁷ Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську. ⁸ І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу. ⁹ Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці. ¹⁰ Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш; ¹¹ і зникнуть жаби від тебе, від домів твоїх [і з полів], і від рабів твоїх і від твого народу; тільки в ріці вони залишаться. ¹² Мойсей і Аарон вийшли від фараона, і Мойсей помолився до Господа про жаб, яких Він навів на фараона. ¹³ І вчинив Господь за словом Мойсея: жаби вимерли в домах, у дворах і на полях [їх]; ¹⁴ і зібрали їх у купи, і засмерділа земля. ¹⁵ І побачив фараон, що зробилося полегшення, і озлобив серце своє, і не послухав їх, як і говорив Господь.

¹⁶ І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській. ¹⁷ Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на лю­дях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській. ¹⁸ Намагалися також і волх­ви чарами своїми викликати мошок, але не могли. І були мошки на людях і на худобі. ¹⁹ І сказали волхви фараонові: це перст Божий. Але серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив Господь.

²⁰ І сказав Господь Мойсеєві: завт­ра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі]; ²¹ а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть; ²² і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі; ²³ Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі]. ²⁴ Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух. ²⁵ І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі. ²⁶ Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням? ²⁷ ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь]. ²⁸ І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу]. ²⁹ Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки­ фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу. ³⁰ І вийшов Мойсей від фараона і помолився Гос­поду. ³¹ І зро­бив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної. ³² Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.

Глава 8. [1] Вих. 5, 1; 7, 16. [5] Вих. 7, 19. [6] Пс. 77, 45; 104, 30. [7] Прем. 17, 7. [8] Вих. 10, 16. 3 Цар. 13, 6. [10] Вих. 9, 14; 15, 11. [15] Рим. 2, 4–5. Вих. 4, 21. [17] Пс. 104, 31. [19] Пс. 63, 10. Мф. 12, 28. Лк. 11, 20. [22] Вих. 9, 26. [24] Пс. 104, 31. Прем. 16, 9. [26] Бут. 43, 32; 46, 34. [27] Вих. 3, 18. [28] 3 Цар. 13, 6. Діян. 8, 24. [31] Вих. 10, 19; 14, 28.

Глава 9 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпус­ти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ² бо якщо ти не захочеш відпустити [народ Мій] і ще будеш утримувати його, ³ то ось, рука Гос­подня буде на худобі твоїй, яка у полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і вівцях: буде моро­виця дуже тяжка; ⁴ і розділить Господь [у той час] худобу ізраїльську і худобу єгипетську, і з усієї [худоби] синів Ізраїлевих не помре нічого. ⁵ І призначив Господь час, сказавши: завтра зробить це Господь у зем­лі цій. ⁶ І зробив це Господь на другий день, і вимерла вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїлевих не померло нічого. ⁷ Фараон послав дізнатися, і ось, з [усієї] худоби [синів] Ізраїлевих не померло нічого. Але серце фараонове озлобилося, і він не відпустив народ.

⁸ І сказав Господь Мойсеєві й Ааро­ну: візьміть по повній жмені попелу з печі, і нехай кине його Мойсей до неба на очах фараона [і рабів його]; ⁹ і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській. ¹⁰ Вони взяли по­піл з печі і постали перед лицем фа­раона. Мойсей кинув його до неба, і зробилося запалення з наривами на людях і на худобі. ¹¹ І не могли волх­ви устояти перед Мойсеєм через запалення, тому що запалення було на волхвах і на всіх єгип­тянах. ¹² Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві.

¹³ І сказав Господь Мойсеєві: завт­ра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ¹⁴ бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнав­ся, що немає подібного до Мене на всій землі; ¹⁵ якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі: ¹⁶ але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій землі; ¹⁷ ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його, — ¹⁸ ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, град дуже сильний, якому подіб­ного не було в Єгипті з дня заснування його донині; ¹⁹ отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть. ²⁰ Ті з рабів фараонових, які убоялися слова Господнього, поспіхом зібрали рабів своїх і отари свої в доми; ²¹ а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі. ²² І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській. ²³ І простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську; ²⁴ і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її. ²⁵ І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град]; ²⁶ тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду. ²⁷ І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні; ²⁸ помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на зем­лі], і відпущу вас і не буду більше затримувати. ²⁹ Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля; ³⁰ але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога. ³¹ Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеменився; ³² а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні. ³³ І вийшов Мойсей від фараона із міста і простяг руки свої до Господа, і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю. ³⁴ І побачив фараон, що перестав дощ і град і грім, і продовжував грішити, і обтяжив сер­це своє сам і раби його. ³⁵ І озлобилося серце фараона [і рабів його], і він не відпустив синів Ізраїлевих, як і говорив Господь через Мойсея.

Глава 9. [1] Вих. 5, 1; 7, 16; 10, 3. [3] Втор. 2, 15. Пс. 77, 50. [7] Вих. 7, 14; 8, 15, 32. [8] Вих. 7, 8. [11] Прем. 17, 7. [12] Вих. 4, 21; 8, 15. [16] Рим. 9, 17. [23] Пс. 77, 47–48; 104, 32. Прем. 16, 16; 19, 19. [27] Вих. 10, 16. Плач. 1, 18. [29] Пс. 23, 1.

Глава 10 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: ввійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце рабів його, щоб явити між ними ці знамення Мої, ² і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь. ³ Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; ⁴ а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завт­ра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область: ⁵ вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уцілі­ло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі, ⁶ і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона. ⁷ Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине? ⁸ І повернули Мойсея й Аарона­ до фараона, і [фараон] сказав їм: пі­діть, звершіть служіння Господу, Богу вашому; хто ж і хто піде? ⁹ І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями­ нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому]. ¹⁰ [Фараон] сказав їм: нехай буде так, Господь з вами! я готовий відпустити вас: але навіщо з діть­ми? бачите, у вас недобрий намір! ¹¹ ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона.

¹² Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду. ¹³ І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану. ¹⁴ І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої; ¹⁵ вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від граду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській. ¹⁶ Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами; ¹⁷ тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть. ¹⁸ [Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу. ¹⁹ І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській. ²⁰ Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих.

²¹ І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде тем­рява на землі Єгипетській, відчутна пітьма. ²² Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні; ²³ не бачили одне одного, і ніхто не вставав з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх. ²⁴ Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші ­не­­­хай ідуть з вами. ²⁵ Але Мойсей сказав:­ [ні,] дай також у руки наші жерт­ви і всепалення, щоб принести Господу Богу нашому; ²⁶ нехай підуть­ і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву­ Господу [Богу нашому]. ²⁷ І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх. ²⁸ І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш. ²⁹ І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого.

Глава 10. [2] Вих. 12, 26. [3] Вих. 9, 1. [4] Пс. 104, 34. [12] Вих. 9, 32. [13] Вих. 14, 21. Чис. 11, 31. [14] Пс. 77, 46. [15] Пс. 104, 35. [16] Вих. 8, 25; 9, 27. [19] Вих. 8, 31. [20] Вих. 11, 10. [21] Іс. 50, 3. [22] Пс. 104, 28. [23] Прем. 17, 5; 18, 1. [24] Вих. 8, 8.

Глава 11 ↑

І сказав Господь Мойсеєві: ще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після того він відпустить вас звідси; коли ж він буде відпускати [вас], з поспіхом буде гнати вас звідси; ² підкажи народу [таємно], щоб кожен у ближнього свого і кожна жінка у ближньої своєї випросили речей срібних і речей золотих [і одягу]. ³ І дав Господь милість народу [Своєму] в очах єгиптян, [і вони давали йому;] та й Мойсей був дуже великим у землі Єгипетській, в очах [фараона і] рабів­ фараонових і в очах [усього] народу.­ ⁴ І сказав Мойсей: так говорить Господь: опівночі Я пройду посеред Єгип­ту, ⁵ і помре всякий первісток у зем­лі Єгипетській від первістка фараона, який сидить на престолі своїм, до первістка рабині, яка при жорнах, і все первородне з худоби; ⁶ і буде крик великий по всій землі Єгипетській, якого не бувало і якого не буде більше; ⁷ у всіх же синів Ізраїлевих ні на людину, ні на худобу не ворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, яку різницю робить Господь між єгиптянами і між ізраїльтянами. ⁸ І прийдуть усі раби твої ці до мене і поклоняться мені, кажучи: вийди ти і весь народ [твій], на чолі якого ти стоїш. Піс­ля цього я і вийду. І вийшов [Мойсей] від фараона з гнівом.

⁹ І сказав Господь Мойсеєві: не послухав вас фараон, щоб примножи­лися [знамення Мої і] чудеса Мої в землі Єгипетській. ¹⁰ Мойсей і Аарон зробили всі ці [знамення і] чудеса перед фараоном; але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.­

Глава 11. [1] Вих. 6, 1; 12, 33. Пс. 104, 38. [3] Вих. 3, 21; 12, 36. Сир. 45, 1. [5] Пс. 77, 51; 104, 36. Прем. 18, 5. [10] Вих. 9, 16; 10, 20. Рим. 9, 17.

Глава 12 ↑

І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи: ² місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року. ³ Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; ⁴ коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближ­чим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. ⁵ Агнець у вас має бути­ без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз, ⁶ і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері ⁷ і нехай візьмуть від крови його і помас­тять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його; ⁸ нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його; ⁹ не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; ¹⁰ не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні. ¹¹ Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня. ¹² А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь. ¹³ І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і про­йду мимо вас, і не буде у вас пошести­ згубної, коли буду нищити землю Єгипетську. ¹⁴ І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньо­му і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його. ¹⁵ Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого­ дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля. ¹⁶ І в перший день нехай буде у вас священне зіб­рання, і в сьомий день священне зіб­рання: ніякої роботи не можна робити в них; тільки те́ , що є кожному, одне те́ мож­на робити вам. ¹⁷ Дотримуйтесь опріс­ноків, тому що в цей самий день Я ви­вів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне. ¹⁸ З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця; ¹⁹ сім днів не повин­но бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї. ²⁰ Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте пріс­ний хліб.

²¹ І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху; ²² і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку. ²³ І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження. ²⁴ Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки. ²⁵ Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння. ²⁶ І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння? ²⁷ скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгип­ті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився. ²⁸ І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили.

²⁹ Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня,­ що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби. ³⁰ І встали вночі­ фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих. ³¹ І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви; ³² і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть ме­не. ³³ І примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо.

³⁴ І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх. ³⁵ І зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян ре­чей срібних і речей золотих і одягу. ³⁶ Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони дава­ли­ йому, і обібрав він єгиптян. ³⁷ І вирушили сини Ізраїлеві з Раам­сеса в Сокхоф — до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей; ³⁸ і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике. ³⁹ І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу.

⁴⁰ Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в зем­лі Ханаанській], було чотириста тридцять років. ⁴¹ Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі. ⁴² Це — ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч — служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні.

⁴³ І сказав Господь Мойсеєві й Аа­­ро­­­ну: ось устав Пасхи: ніякий іно­­пле­­­мінник не повинен їсти її; ⁴⁴ а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її; ⁴⁵ поселенець і найманець не повинен їсти її. ⁴⁶ В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте. ⁴⁷ Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її. ⁴⁸ Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а нія­кий необрізаний не повинен їсти її; ⁴⁹ один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами.

⁵⁰ І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. ⁵¹ У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із зем­лі Єгипетської за ополченнями їх.

Глава 12. [2] Чис. 9, 1. Вих. 13, 4. Нав. 4, 19. [3] Ін. 1, 29. 1 Кор. 5, 7. [6] Вих. 16, 12. Лев. 23, 5. Втор. 16, 6. [8] Чис. 9, 11. [9] Втор. 16, 7. [10] Вих. 23, 18; 34, 25. [11] Лк. 12, 35. Еф. 6, 14. 1 Пет. 1, 13. [12] Пс. 135, 10. Євр. 11, 28. Чис. 33, 4. [14] Рим. 10, 4. [15] Вих. 23, 15; 34, 18. [18] Єз. 45, 21. Лев. 23, 5. Чис. 28, 16. [20] Втор. 16, 4. 1 Кор. 5, 8. [23] Євр. 11, 28. [26] Вих. 10, 2; 13, 8. Втор. 6, 20. [27] 1 Кор. 11, 26. [29] Пс. 77, 51; 104, 36; 134, 8; 135, 10. Прем. 18, 5. [35] Вих. 3, 22. [36] Вих. 3, 21. Пс. 104, 37. [37] Чис. 33, 3. Нав. 24, 6. Пс. 135, 11–12. [40] Бут. 15, 13. [43] Вих. 7, 8. 2 Кор. 6, 16. Еф. 2, 12. [45] Гал. 4, 7. [46] Чис. 9, 12. Ін. 19, 36. [48] 1 Кор. 11, 28. [49] Лев. 24, 22. Гал. 3, 28.

Глава 13 ↑

І сказав Господь Мойсеєві, ка­жучи: ² освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони. ³ І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного: ⁴ сьогодні виходите ви, у місяці Авиві*. ⁵ І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці; ⁶ сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день — свято Господу; ⁷ прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх. ⁸ І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту. ⁹ І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту. ¹⁰ Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік. ¹¹ І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, — ¹² відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що роз­криває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу, ¹³ а вся­ко­­­­го з ослів, що розкриває [утробу], за­міняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй. ¹⁴ І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: ру­­­кою­ міцною вивів нас Господь із Єгип­­ту, із дому рабства; ¹⁵ бо коли фа­­­­раон опирався від­пустити нас, Гос­подь умертвив усіх пер­віс­т­ків у землі Єгипетській, від пер­вістка люд­ського до первістка із худоби, — тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую; ¹⁶ і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту.

¹⁷ Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі­ Филистимської, тому що вона близь­ка; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту. ¹⁸ І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської. ¹⁹ І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси. ²⁰ І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі. ²¹ Гос­подь же йшов перед ними вдень у стовпі хмар­ному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі. ²² Не відлучався­ стовп хмарний удень і стовп вогнен­ний уночі від лиця [усього] народу.

* У місяці колосся.

Глава 13. [2] Вих. 22, 29; 34, 19. Лев. 27, 26. Чис. 3, 13; 8, 17. Лк. 2, 23. [3] Вих. 23, 15. [5] Бут. 15, 7; 18–21; 17, 8. [7] 1 Кор. 5, 8. [8] Вих. 12, 26. [9] Втор. 6, 8; 11, 18. [10] Вих. 12, 14. [11] Бут. 15, 18. [12] Вих. 13, 2. [13] Вих. 34, 20. Чис. 3, 46. [14] Вих. 12, 26. [15] Вих. 4, 23; 12, 29. [16] Втор. 6, 8. [17] 1 Кор. 10, 13. [18] Пс. 77, 52–53. [19] Бут. 50, 25. Нав. 24, 32. [20] Чис. 33, 6. [21] Вих. 14, 19. Чис. 14, 14. Втор. 1, 33; 4, 37. Пс. 77, 14; 104, 39. Неєм. 9, 19.

Глава 14 ↑

І сказав Господь Мойсеєві, го­ворячи: ² скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря. ³ І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля. ⁴ А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так.

⁵ І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас? ⁶ [Фараон] запряг колісницю свою і народ свій узяв із собою; ⁷ і взяв шістсот колісниць добірних і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними. ⁸ І озлобив Господь серце фараона, царя Єгипетського [і рабів його], і він погнався за синами Ізраїлевими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою. ⁹ І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Гахирофі перед Ваал-Цефоном. ¹⁰ Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві оглянулись, і ось, єгиптяни йдуть за ними: і дуже злякалися і заволали сини Ізраїлеві до Господа, ¹¹ і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгип­ті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив­ з нами, вивівши нас з Єгипту? ¹² Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі. ¹³ Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік; ¹⁴ Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні.

¹⁵ І сказав Господь Мойсеєві: чого ти волаєш до Мене? скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли, ¹⁶ а ти підніми жезл твій і простягни руку твою на море, і розділи його, і про­йдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші; ¹⁷ Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його; ¹⁸ і пізнають [усі] єгиптяни, що я Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.

¹⁹ І рушив ангел Божий, який ішов перед станом [синів] Ізраїлевих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними; ²⁰ і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч. ²¹ І простяг Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море сильним східним вітром усю ніч і зробив море сушею, і розступилися води. ²² І пішли сини Ізраїлеві серед моря по суші: во́ди ж були їм стіною з правого і з лівого боків. ²³ Погналися єгиптяни, й увійшли за ними у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його.

²⁴ І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян; ²⁵ і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян. ²⁶ І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться во́ди на єгиптян, на колісниці їхні і на верш­ників їхніх. ²⁷ І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря. ²⁸ І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них. ²⁹ А сини Ізраїлеві пройшли по суші се­­ред моря; води [були] їм стіною з пра­­­вого і [стіною] з лівого боків. ³⁰ І виз­­волив Господь у день той ізраїльтян з рук єгиптян, і побачили [сини] Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря. ³¹ І побачи­ли ізраїль­тяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Гос­пода і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили:

Глава 14. [2] Чис. 33, 7. Єр. 44, 1. [4] Вих. 4, 21; 10, 20. Єз. 28, 22. Рим. 9, 17. [8] Прем. 19, 3. Вих. 13, 3. [9] Нав. 24, 6. 1 Мак. 4, 9. [11] Пс. 105, 7. [13] 2 Пар. 20, 17. [14] Втор. 1, 30; 3, 22. Суд. 5, 20. [15] Нав. 24, 7. [19] Вих. 13, 21. [21] Пс. 77, 13; 105, 9; 113, 3. Нав. 4, 23. [22] 1 Кор. 10, 1. Євр. 11, 29. Юдиф. 5, 13. [24] Пс. 77, 14. [25] Втор. 3, 22. [27] Прем. 18, 5; 19, 5. Вих. 15, 7. [28] Пс. 105, 11; 135, 15. [31] Пс. 105, 12; 108, 27. 2 Пар. 20, 20.

Глава 15 ↑

Співаю Господу, бо Він високо звеличився; коня і вершника його ввергнув у море. ² Господь кріпость моя і слава моя, Він був мені спасінням. Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і прославлю Його. ³ Господь муж брані, Єгова ім’я Йому. ⁴ Колісниці фараона і військо його ввергнув Він у море, і вибрані воєначальники його потонули в Червоному морі. ⁵ Безодні покрили їх: вони пішли у глибину, як камінь. ⁶ Правиця Твоя, Господи, прославилася силою; правиця Твоя, Господи, убила ворога. ⁷ Величчю слави Твоєї Ти скинув тих, що пов­стали проти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому. ⁸ Від подуву Твого розступилися во­ди, волога стала, як стіна, загустіли безодні в серці моря. ⁹ Ворог сказав: поженуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними душа моя, оголю меч мій, знищить їх рука моя. ¹⁰ Ти подув духом Твоїм, і покрило їх море: вони занурилися, як свинець, у великих водах. ¹¹ Хто, як Ти, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, славний похвалами, Творець чудес? ¹² Ти простяг правицю Твою: поглинула їх земля. ¹³ Ти ведеш милістю Твоєю народ цей, який Ти визволив, — супровод­жуєш силою Твоєю в оселю святині Твоєї. ¹⁴ Почули народи і тремтять: жах огорнув жителів филистимських; ¹⁵ тоді засмутилися князі Едомові, тремтіння огорнуло вождів мо­авитських, засумували всі жителі­ Ханаана. ¹⁶ Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав. ¹⁷ Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико! ¹⁸ Господь буде царювати повіки й у вічність. ¹⁹ Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві про­йшли по суші серед моря.

²⁰ І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю. ²¹ І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море.

²² І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони вступили в пустелю Сур; і йшли вони три дні по пустелі і не знаходили води. ²³ Прийшли в Мерру — і не могли пити води з Мерри, тому що вона була гіркою, чому і наречено тому [місцю] ім’я: Мерра*. ²⁴ І ремствував народ на Мой­­сея, говорячи: що нам пити? ²⁵ [Мойсей] заволав до Господа, і Гос­подь показав йому дерево, і він кинув­ його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його. ²⁶ І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій.

²⁷ І прийшли в Єлим; там було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом біля вод.

* Гіркота.

Глава 15. [1] Пс. 105, 12. [2] Пс. 117, 6–7. Іс. 12, 2. [3] Суд. 20, 35. Вих. 3, 14. Ос. 12, 5. [5] Неєм. 9, 11. Одкр. 18, 21. [6] Пс. 117, 15. [7] Вих. 14, 27. Іс. 5, 24; 47, 14. [8] Іс. 63, 12–13. [9] Вих. 14, 3, 9. [10] Пс. 73, 13. [11] Вих. 18, 11. 1 Цар. 2, 2. Пс. 39, 6. [13] Пс. 76, 21. [14] Нав. 2, 9. [16] Втор. 4, 37. [17] Пс. 43, 2–3; 79, 9. [18] Пс. 88, 19. [19] Вих. 14, 22. [20] Пс. 67, 26. [22] Бут. 16, 7. Чис. 33, 8. [25] Сир. 38, 5. [26] Вих. 23, 25. Втор. 7, 15. Іс. 3, 7. [27] Чис. 33, 9.

Глава 16 ↑

І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської. ² І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі, ³ і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом. ⁴ І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я до­щем дам вам хліб з неба, і нехай на­род виходить і збирає щодня, скіль­ки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні; ⁵ а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні. ⁶ І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської, ⁷ і вранці побачите славу Господ­ню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що́ таке, що нарікаєте на нас? ⁸ І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа. ⁹ І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: стань­те перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше. ¹⁰ І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.

¹¹ І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: ¹² Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом — і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.

¹³ Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану; ¹⁴ роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі. ¹⁵ І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу; ¹⁶ ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте. ¹⁷ І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало; ¹⁸ і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти. ¹⁹ І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку. ²⁰ Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку, — і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей. ²¹ І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сон­це,­ воно тануло. ²² У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві. ²³ І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку. ²⁴ І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому. ²⁵ І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі; ²⁶ шість днів збирайте його, а в сьомий день — субота: не буде його в цей день. ²⁷ Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати — і не знайшли.

²⁸ І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх? ²⁹ дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день. ³⁰ І спочивав народ у сьомий день. ³¹ І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом. ³² І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської. ³³ І сказав Мойсей Ааро­ну: візьми один сосуд [золотий], і по­клади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші. ³⁴ І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві.

³⁵ Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської. ³⁶ А гомор є десята частина ефи.

Глава 16. [1] Чис. 33, 11. Прем. 11, 2. Діян. 7, 36; 13, 18. [2] Вих. 15, 24. Пс. 105, 13. 1 Кор. 10, 10. [4] Пс. 77, 25; 104, 40. Прем. 16, 20. [7] 1 Кор. 10, 10. Чис. 16, 11. [8] Чис. 11, 18. [10] Сир. 45, 3. [12] Вих. 12, 6. Чис. 11, 7. [13] Прем. 16, 2. Чис. 11, 31. Пс. 77, 27; 104, 40. [14] Чис. 11, 7. [15] Пс. 77, 24. Прем. 16, 20. Ін. 6, 31. 1 Кор. 10, 3. [18] 2 Кор. 8, 15. [23] Бут. 2, 2. [26] Чис. 11, 6. [29] Бут. 2, 2–3. [31] Чис. 11, 7. Прем. 16, 20. [33] Євр. 9, 4. [35] Нав. 5, 12. Неєм. 9, 15.

Глава 17 ↑

І рушила вся громада синів Ізраїлевих з пустелі Син у до­рогу свою, за повелінням Господнім, і розташувалися станом у Рефидимі, і не було води пити народу. ² І дорікав народ Мойсею, і говорив: дайте нам води пити. І сказав їм Мойсей: чого ви дорікаєте мені? чому спокушаєте Господа? ³ І жадав там народ води, і ремствував народ на Мойсея, говорячи: для чого ти вивів нас з Єгипту, уморити спрагою нас і дітей наших і отари наші? ⁴ Мойсей воззвав до Господа і сказав: що мені робити з народом цим? ще трохи, і поб’ють мене камінням. ⁵ І сказав Господь Мойсеєві: пройди перед народом, і візьми з собою декого зі старійшин ізраїльських, і жезл твій, яким ти ударив по воді, візьми в руку твою, і піди; ⁶ ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти удариш у скелю, і піде з неї вода, і буде пити народ. І зробив так Мойсей на очах старійшин ізраїльських. ⁷ І нарік місцю тому ім’я: Масса і Мерива*, через докори синів Ізраїлевих і тому, що вони спокушали Господа, говорячи: чи є Господь серед нас, чи ні?

⁸ І прийшли амаликитяни і воювали з ізраїльтянами в Рефидимі. ⁹ Мойсей сказав Ісусові: вибери нам мужів [сильних] і піди, воюй з амаликитянами; завтра я стану на верхівці пагорба, і жезл Божий буде у руці моїй. ¹⁰ І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, і [пішов] воювати з амаликитянами; а Мойсей і Аарон і Ор зійшли на вершину пагорба. ¹¹ І коли Мойсей поднімав руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, перемагав Амалик; ¹² але руки Мойсеєві обважніли, і тоді взяли камінь і підклали під нього, і він сів на ньому, Аарон же й Ор підтри­мували руки його, один з одного, а ін­­ший з другого боку. І були руки його піднятими до заходу сонця. ¹³ І знищив Ісус Амалика і народ його вістрям меча. ¹⁴ І сказав Господь Мойсею: напиши це для пам’яті в книгу і донеси до Ісуса, що Я повністю зітру пам’ять амаликитян з піднебесної. ¹⁵ І влаштував Мойсей жертовник [Господу] і нарік йому ім’я: Ієгова Ниссі**. ¹⁶ Бо, сказав він, рука на престолі Господа: війна у Господа проти Амалика з роду в рід.

* Спокуса й докір.

** Господь прапор мій.

Глава 17. [1] Чис. 33, 14. [2] Чис. 20, 2–3. Втор. 9, 7. [3] Вих. 14, 11. [4] Чис. 14, 10. [5] Вих. 7, 20. [6] Чис. 20, 11. Пс. 77, 16; 104, 41. Прем. 11, 4. 1 Кор. 10, 4. [8] Втор. 25, 17. Прем. 11, 3. [9] Нав. 1, 1. [10] Вих. 24, 14; 31, 2. [11] Нав. 8, 18. [13] Суд. 4, 23. Прем. 11, 3. [14] Вих. 34, 27. Чис. 24, 20. Втор. 25, 17, 19.

Глава 18 ↑

І почув Іофор, священик ма­діамський, тесть Мойсеїв, про все, що зробив Бог для Мойсея і для Ізраїля, народу Свого, коли вивів Гос­подь Ізраїля з Єгипту, ² і взяв Іофор, тесть Мойсеїв, Сепфору, дружину Мойсеєву, перед тим повернену, ³ і двох синів її, з яких одному ім’я Гирсам, тому що говорив Мойсей: я прибулець у землі чужій; ⁴ а другому ім’я Єлиєзер, тому що [говорив він] Бог батька мого був мені помічником і врятував мене від меча фараонового. ⁵ І прийшов Іофор, тесть Мойсея, з синами його і дружиною його до Мойсея в пустелю, де він розташувався станом біля гори Божої, ⁶ і дав знати Мойсею: я, тесть твій Іофор, іду до тебе, і дружина твоя, і два сини її з нею. ⁷ Мойсей вийшов назустріч тестю своєму, і поклонився­ [йому], і цілував його, і після взаємного привітання вони ввійшли в намет. ⁸ І розповів Мойсей тестеві своєму про все, що зробив Господь з фараоном і з [усіма] єгиптянами за Ізраїля, і про всі труднощі, які зустріли їх на шляху, і як визволив їх Господь [з руки фараона і з руки єгип­тян]. ⁹ Іофор радів за всі благодіяння, які Господь явив Ізраїлю, коли визволив його з руки єгиптян [і з руки фараона], ¹⁰ і сказав Іофор: благословенний Господь, Який визволив вас з руки єгиптян і з руки фараонової, Який визволив народ цей з-під вла­ди єгиптян; ¹¹ нині дізнався я, що Господь великий більше за всіх богів, у тому самому, чим вони підносилися над ізраїльтянами. ¹² І приніс Іофор, тесть Мойсеїв, всепалення і жертви Богу; і прийшов Аарон і всі старійшини Ізраїлеві їсти хліб з тестем Мойсеєвим перед Богом.

¹³ На другий день сів Мойсей судити народ, і стояв народ перед Мой­сеєм з ранку до вечора. ¹⁴ І бачив ­[Іо­фор,] тесть Мойсеїв, усе, що він чинить з народом, і сказав: що це таке робиш ти з народом? для чого ти сидиш один, а весь народ стоїть перед тобою з ранку до вечора? ¹⁵ І сказав Мойсей тестеві своєму: народ приходить до мене просити суду у Бога; ¹⁶ коли трапляється в них яка справа, вони приходять до мене, і я суджу між тим та іншим і оголошую [їм] устави Божі і закони Його. ¹⁷ Але тесть Мойсеїв сказав йому: не добре це ти робиш: ¹⁸ ти змучиш і себе і народ цей, який з тобою, тому що занадто важка для тебе ця справа: ти один не можеш виконувати її; ¹⁹ отже, послухай слів моїх; я дам тобі пораду, і буде Бог з тобою: будь ти для народу посередником перед Богом і представляй Богу справи [його]; ²⁰ навчай їх уставів [Божих] і законів [Його], указуй їм шлях [Його], яким вони повинні йти, і діла, які вони повинні робити; ²¹ ти ж зна­йди [собі] з усього народу лю­дей­ здіб­них, що бояться Бога, людей правдивих, що ненавидять користь, і постав [їх] над ним тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами]; ²² нехай вони судять народ у всякий час і про всяку важливу справу доносять тобі, а всі малі справи судять самі: і буде тобі легше, і вони понесуть з тобою тягар; ²³ якщо ти зробиш це, і Бог повелить тобі, то ти можеш устояти,­ і весь народ цей буде відходити у своє місце з миром. ²⁴ І послухав Мой­­сей слова тестя свого і зробив усе, що він говорив [йому]; ²⁵ і вибрав Мойсей із усього Ізраїля здібних людей і поставив їх началь­никами народу, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами], ²⁶ і судили вони народ у всякий час; про [усі] справи важливі доносили Мойсеєві, а всі малі діла судили самі. ²⁷ І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов у землю свою.

Глава 18. [1] Вих. 2, 16. [2] Вих. 2, 21; 4, 20. [3] Вих. 2, 22. [4] Вих. 2, 15. [5] Вих. 3, 1. [6] Чис. 10, 29. [11] Вих. 1, 13; 15, 11. 1 Пар. 17, 25. [12] Втор. 12, 7. [18] Втор. 1, 9. [21] Чис. 11, 16. Втор. 1, 13. 2 Пар. 19, 5–6. [25] Чис. 11, 16. Втор. 1, 15. 1 Пар. 27, 1. [26] Втор. 1, 17. [27] Чис. 10, 30.

Глава 19 ↑

У третій місяць після виходу синів Ізраїля з землі Єгипетської, у самий день нового молодого місяця, прийшли вони в пустелю Синайську. ² І рушили вони з Рефидима, і прийшли в пустелю Синайську, і розташувалися там станом у пустелі; і розташувався там Ізраїль станом навпроти гори.

³ Мойсей зійшов до Бога [на гору], і воззвав до нього Господь з гори, говорячи: так скажи дому Якова і звісти синів Ізраїлевих: ⁴ ви бачили, що Я зробив єгиптянам, і як Я носив вас [ніби] на орлиних крилах, і приніс вас до Себе; ⁵ отже, якщо ви будете слухатися гласу Мого і дотримувати завіт Мій, то будете Моїм уділом з усіх народів, тому що Моя вся земля, ⁶ а ви будете у Мене царством священиків і народом святим; ось слова, які ти скажеш синам Ізраїлевим. ⁷ І прийшов Мойсей і скликав старійшин народу і переповів їм усі ці слова, що заповів йому Господь. ⁸ І весь народ відповідав одностайно, говорячи: усе, що сказав Господь, виконаємо [і будемо слухняні]. І доніс­ Мойсей слова народу Господу.

⁹ І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назав­жди. І Мойсей оголосив слова народу Господу. ¹⁰ І сказав Господь Мойсею: піди до народу, [оголоси] й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій, ¹¹ щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай; ¹² і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть, ¹³ рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, [коли хмара відійде від гори,] можуть вони піднятися на гору. ¹⁴ І зійшов Мойсей з гори до народу й освятив народ, і вони вимили одяг свій. ¹⁵ І сказав народу: будьте готові до третього дня; не доторкайтеся до дружин.

¹⁶ На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і труб­ний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані. ¹⁷ І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори. ¹⁸ Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і підні­мав­ся від неї дим, як дим з печі, і вся го­ра сильно коливалася; ¹⁹ і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом. ²⁰ І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей. ²¹ І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Гос­пода бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього; ²² священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь. ²³ І сказав Мойсей­ Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо го­ри й освяти її. ²⁴ І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх. ²⁵ І зійшов Мойсей до народу і переповів йому.

Глава 19. [2] Чис. 33, 15. [3] Діян. 7, 38. [4] Втор. 29, 2. [5] Втор. 5, 2. Пс. 23, 1. [6] 1 Пет. 2, 9. [8] Втор. 5, 27; 26, 17. Вих. 20, 18; 24, 16. Чис. 9, 15. [10] Лев. 11, 45. Нав. 3, 5. 1 Цар. 16, 5. [12] Євр. 12, 20. [14] Нав. 3, 5. [15] 1 Цар. 21, 4. 1 Кор. 7, 5. [16] Втор. 5, 4. [17] Втор. 4, 10. [18] Втор. 4, 11. Суд. 5, 4–5. Євр. 12, 18. [19] Діян. 7, 38. [20] 3 Цар. 19, 8. [21] Вих. 33, 20. Суд. 6, 22. 1 Кор. 10, 8. [22] Лев. 10, 3.