“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Нащадки Каїна і Сіфа

Покоління Каїна розпочало швидко збільшуватися, і разом з тим продовжувалося почата його родоначальником боротьба з природою. Так, потомки Каїна, навчилися добувати мідь і залізо і виготовляти з них засоби праці. Захоплюючись матеріальним благополуччям і чисто життєвими турботами, каїніти менше всього турбувалися про духовне життя. Таке зневажання духовного, життя у їх середовищі розвивало численні пороки. При такому напрямку життя каїніти не могли стати справжніми представниками роду людського і тим більше охоронцями духовних скарбів – першої обіцянки: про Спасителя і зв’язаних з ним первісних релігійних і моральних установ. Покоління Каїна своїм грубим життєвим матеріалізмом і безбожністю було лише здібне перекрутити призначений людству історичний хід розвитку. Цьому односторонньому напрямну необхідна була противага. І вона дійсно явилася у поколін ні нового сина Адама – Сіфа, який народився після, вбивства Авеля. З   дня народження Сіфа в допотопному людстві починається покоління людей, яке за своїм духовним настроєм являло повну протилежність Каїна. В поколінні Каїна люди поклонялися лише матеріальній силі і всі свої здібності (до повного забуття Бога) звертали на придбання матеріальних благ. В поколінні Сіфа, навпаки, вироблялось і  розвивалось зовсім інше, більш піднесений напрямок життя, навпаки, вироблялось і розвивалось зовсім інше, більш піднесений напрямок життя, яке, пробуджуючи в людях смиренну свідомість людської безпорадності і гріховності, спрямовувало їх помисли до Бога, який дав грішним людям надію на позбавлення від гріхів, прокляття і смерті. Такий духовний   напрямок життя серед сіфітів замітно проявив себе уже при синові Сіфа – Єносові. «Тоді, – говорить буттяписець – розпочали прикликати ім’я Господа Бога». Це, безумовно, не означає, що до цього часу зовсім не було у вжитку молитв, в яких прикликається  Бог. Релігія стала виявлятися у зовнішніх формах, тобто,     в молитві, ще при Адамі. Вираз цей означав, лише те, що тепер у поколінні Сіфа покликання імені Господа Бога зробилося відкритим сповідуванням їх віри в Бога у противагу поколінню, каїнітів, які за своє безбожжя стали іменуватися синами людськими. Вищим виразником і представником духовного життя сіфітів явився Єнох, котрий «ходив перед Богом», тобто завжди у своєму житті втілював висоту первісної людської чистоти святості. Разом з тим він перший усвідомив, до якої безодні порочності і гріховності може привести безбожжя каїнітів, і виступив першим проповідником і пророком, який возвістив страшний прийдешній суд Божий над «нечестивими» (Іуд. 15,16). У нагороду за це високе благочестя і палку віру, Господь «взяв його з

грішної землі» (Єв. II, 5).

Покоління Сіфа, будучи носієм істинної релігії і зв’язаною з нею обіцянкою, природно повинно було розвинутись усе «дерево людства», в цьому поколінні виступають один за другим патріархи – велики представники допотопного людства, які, будучи міцні духом і тілом, покликані були довгорічною працею виробляти і зберігати духовні принципи, які повинні були лягти в основу морального життя всіх подальших поколінь. Для успішного здійснення свого призначення вони, по особливому промислу Божому були наділені незвичайним довголіттям так що кожен з них майже ціле тисячоліття міг бути живим зберігачем і тлумачником довіреного їм обітування. Перший чоловік Адам жив 930 років; його син Сіф – 912 років; син Сіфа Єнос – 905 років; представники послідуючих поколінь: Каїнан 910 років; Малелеил – 895 років; Іаред – 962; Єнох – 365; Мафусаїл – 969; Ламех – 777 і Ной 950 років.