27 вересня Православна Церква урочисто відзначає свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Це – дванадесяте свято.
У цього свята є один день передсвята і сім днів післясвята. Передсвято – один або декілька днів перед великим святом, в богослужіння якого вже входять молитвослів’я, присвячені церковній події. Відповідно, післясвято – такі ж дні після свята.
Віддання свята Воздвиження Хреста Господнього – 4 жовтня. Віддання свята – останній день деяких важливих православних свят, що відзначається особливим богослужінням, більш торжестввенним, ніж у звичайні дні післясвята.
Православні християни в самий день свята дотримуються строгого посту.
Історія свята
Опис подій Воздвиження Хреста Господнього, яке відбулося в IV столітті, знаходимо у деяких християнських істориків, наприклад, Євсевія і Феодорита.
Імператор Костянтин Великий вирішив віднайти втрачену святиню – Хрест Господній. Разом зі своєю матір’ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю.
Розкопки було вирішено проводити поруч з Голгофою, так як в іудеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І, дійсно, в землі знайшли три хрести, цвяхи і дошку, що була прибита над головою розп’ятого Спасителя. Як свідчить Передання, до одного з хрестів доторкнулася хвора людина і зцілилася. Таким чином дізналися, який з хрестів – той самий. Єрусалимський патріарх Макарій почав показувати Святиню народу. Для цього він встав на піднесення і піднімав («воздвигав») Хрест. Люди поклонялися Хресту і молилися: «Господи, помилуй!».
У VII столітті зі спогадом віднайдення Хреста Господнього був поєднаний інший спогад – про повернення Животворчого Древа Хреста Господнього з Перської неволі.
У 614 році Перський цар завоював Єрусалим і пограбував його. Серед інших скарбів він забрав у Персію Древо Животворчого Хреста Господнього. Святиня перебувала в невіруючих чотирнадцять років. Лише у 628 році імператор Іраклій отримав перемогу над персами, уклав з ними мир і повернув Хрест в Єрусалим.
Як складалася подальша доля святині, історики точно не знають. Хтось каже, що Хрест знаходився в Єрусалимі до 1245 року. Інші, що його розділили на частини і рознесли по всьому світу.
Зараз велика частина Хреста Господнього знаходиться у вівтарі Храму Воскресіння Христового в Єрусалимі.
Згідно Передання, подія віднайдення Хреста Господнього відбулася у 326 році, перед святом Великодня, Світлого Христового Воскресіння. Тому спочатку Воздвиження відзначали на другий день Великодня.
У 335 році в Єрусалимі освятили Храм Воскресіння Христового. Під час цієї події торжественно виносили і воздвигали Животворчий Хрест. Сталося це 13 вересня (за старим стилем). На згадку про цю подію свято Воздвиження почали відзначати 14 вересня (за старим стилем; за новим стилем – 27 вересня). Єпископи, які приїхали на освячення з різних куточків Римської імперії, розповіли про нове свято усьому християнському світу.
Особливості богослужіння Воздвиження Хреста Господнього
Оскільки Воздвиження – це Господське дванадесяте свято, тому богослужіння цього свята не поєднуються з жодною іншою службою.
Під час Утрені Євангеліє читається не на середині храму, а у вівтарі, перед Престолом, на якому лежить Святий Хрест.
Кульмінаційний момент богослужіння – коли старший священник або єпископ, одягнений в постове вбрання (багряне або фіолетове), виносить Хрест на середину храму. Всі присутні в храмі цілують святиню, а предстоятель помазує їх святим єлеєм. Під час спільного поклоніння Хресту співається тропар: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо».
Хрест лежить на аналої до 4 жовтня – дня віддання Воздвиження. В день віддання свята священник заносить хрест у вівтар.