“Вістування Твоє, що, як світлосяйне сонце, вийшло на ввесь світ, просвічує благодаттю Церкву народів, чудоносний Матвіє, апостоле”, – молимось у день пам’яті св. апостола Матвія.
Апостол Матвій був вибраний собором апостолів на місце Юди після того, як вознісся Христос (див. Дії 1, 15-26). Серед богословів прийнято вважати, що вибір дванадцятого апостола на місце Юди свідчив насправді про незрілість одинадцяти апостолів, про їхню певну поспішність, так як в Божому провидінні дванадцятим до них мав долучитися Савл (Павло). На користь цієї гіпотези свідчить факт, що вибір Матвія був здійснений перед Зісланням Святого Духа, тобто перед часом, коли апостоли достовірно знали, що мають робити, бо ж від Духа отримували це знання.
Але як би там не було, для Матвія подія зарахування його до грона апостолів очевидно мала значення. Мабуть Матвій ніколи не очікував бути зарахованим до одинадцятьох, і дуже вірогідно, що саме цей апостольський вибір став для нього покликом до глибшої участі в віствуванні Євангелія Христового. Чи мав, чи не мав він бути зарахованим до лику дванадцяти апостолів, насправді не має аж надто важливого значення. Зате має значення те, як він сприйняв своє зарахування, має значення його апостольська ревність в євангельському віствуванні, “що, як світлосяйне сонце, вийшло на ввесь світ”. Отже, Матвій не задовольнився просто честю бути зарахованим до апостолів, але справді ревно здійснював апостольське служіння.
Святий Матвій, як і інші апостоли, багато потрудився на славу Божу та названий чудоносним. Звичайно, чудоносним його зробив Святий Дух, Який спочив на ньому, у співпраці з його особистою волею нести Євангеліє у світ.