А між тим отари Аврама і його племінника Лота збільшились так, що їм стало недоставати пасовищ. Між пастухами Аврама і Лота весь час відбувалися сварки з-за пасовищ. Авраму надоїли ці сімейні лайки, він покликав Лота і сказав: «Хай не буде сварки між тобою і мною, і між пастухами твоїми і моїми… Відділись від мене; якщо ти на ліво, то я направо, якщо ти направо, то я наліво» (Буття 13, 8-9). Аврам великодушно надав Лоту право вибору, і той, не задумуючись, скористався ним. Йому сподобалася багата, долина на південному узбережжі Мертвого моря, де було і багато хороших пасовиськ, і він поселився в Содомі. Сам Аврам віруючи в Божі обітування, лишився на скупих пасовиськах Вефіля, і за цю віру, з’єднану з самовідданістю, Господь нагородив його третім обітуванням: «Возведи очі свої, – сказав йому явившийся Господь, і подивись на північ і південь, і на схід, і на захід; всю землю, яку ти бачиш, тобі дам Я і потомств твоєму навіки і зроблю потомство твоє, мов пісок земний» (Буття 13, 14 – 16). Після третього богоявлення Аврам поселився в долині Мамр поблизу Хеврона. Там в тіні дібров він розкинув намети і спорудив новий жертовник. Це було третє місце стоянки Аврама в обітованій землі, і воно зробилося там звичним місцем його перебування, Тим часом, Лот віддалившись від свого дядька Аврама, поселився ,.у частині йорданської долини, де в той час були розміщені п’ять багатих міст: Содом, Гоморра, Севоїм, Адма і Бела (або Сегар). Кожне з цих міст мало свого царя, але на чолі їх стояв цар Содомський. Населення цих міст відрізнялося особливим розбещенням звичаїв, огидними і протиприродними пророками. Правителі цих міст були і поневолені у єламського царя і дванадцять років платили йому данину, а на тринадцятий рік обурились. Тоді цар єламський заключив союз з трьома іншими царями на Єфаті, пішов війною проти бунтівників і наніс їм страшну поразку. Правителі Содома і Гоморри загинули в бою, решта втекла в гори. Переможці з величезною здобиччю безліччю полонених поверталися до себе на батьківщину, У числі інших завойовника взяла в полон і Лота з його сім’єю і майном. Коли до Аврама дійшла звістка про таку біду його племінника, він не задумуючись кинувся виручати свого родича. На чолі трьохсот вісімнадцяти озброєних слуг і дружніх йому сусідів, він кинувся в погоню за ворогом, не дивлячись на його величезну чисельну перевагу.
Війська месопотамських царів стали табором, поблизу місцевості Дана біля північного кордону Ханаана. Сп’янілі перемогою і трофейним, вином, солдати вляглися спати, забувши,певно поставити нічну варту. Аврам, поділивши своїх людей на невеликі загони, напав вночі на табір з різних сторін одночасно, застав ворога зненацька і викликав таку паніку що всі пустилися навтікача. Аврам переслідував ворога до самого Дамаску і повернувся переможцем, звільнивши при цьому велику кількість полонених, в тому числі і племінника свого Лота.
Новий цар Содомський і царі решти чотирьох міст стріли його як рятівника. Назустріч Авраму з хлібом вийшов Мелхіседек, який був одночасно царем Салимським і «священиком Бога Всевишнього». Мелхіседек благословив Аврама іменем Божим, а Аврам, в свою чергу дав Мелхіседеку десяту частину з усього, що було завойовано їм. Несподівана поява і зниження Мелхіседека оточує його особу незвичайною таємничістю. На думку ап.. Павла, первосвященик і цар Мелхіседек був прообразом Христа Спасителя – Первосвященика і Царя світу (Євр. 7). Мелхіседек зустрічає Аврама хлібом і вином, – це в ті часи було знаком уваги і пошани подібно тому, як в наш час підносять хліб і сіль. Але в таємничому розумінні у хлібі та вині Мелхіседека дехто з отців Церкви бачать образ Таїнства Тіла і Крові Христової.