У третій день Різдвяних свят звершуємо пам’ять першомученика Стефана. Зв’язок цього дня із Різдвом Христовим добре переданий у кондаку: “Вчора Владика прийшов до нас плоттю, нині ж раб з плоті виходить; вчора Цар народився плоттю, нині раб побивається камінням. Того ради і представляється першомученик божественний Стефан”.
Слова «вчора» і «нині» вживаються тут у типово літургійному розумінні: те, що святкуємо, є нашим пережиттям події, а не просто її спогадом, є нашим уприсутненням у час, що вже пройшов, утворивши між нами та спасенними подіями, які святкуємо, відстань у багато віків.
Літургійний піснеспів представляє зміщення часу не лише між І та XXI століттям, але й між подіями самого І століття. Адже між народженням Спасителя та смертю Стефана пройшло більше трьох десятків років, а в літургійній мові це позначено словами «вчора» і «нині»: Вчора Владика прийшов до нас плоттю, нині ж раб з плоті виходить. Так, кондак пристосований до реальності нашого життя: вчора (позавчора) ми буквально святкували Різдво, а сьогодні святкуємо пам’ять святого Стефана, однак це не просто пристосування, це вияв смислу святкування, який полягає власне у нашому уприсутненні через святу Літургію Церкви поза простором і часом у спасенні події Різдва Господнього та мучеництва Його першого сповідника.
Страждання та смерть першомученика Стефана, як і його послідовників у мучеництві, є засвідченням правди про те, що Народжений у Вифлеємі – предвічний Бог, що Воплочений від Діви – єдиний Спаситель, що людина Ісус, розіп’ята і воскресла, та Син Божий у вічній славі Божества – це одна іпостась. Христос воплотився від Діви «задля нас і нашого ради спасення», як каже Символ віри, тоді як першомученик Стефан помер задля Христа. Однак його смерть задля Христа була водночас і задля нас. Адже святий Стефан виявив нам «нечестя мучителів» та своїм прикладом показав прощення, якого навчав Господь: “Подвигом добрим змагався ти, першомученику Христовий і апостоле, і нечестя мучителів виявив ти, бо, камінням побитий з рук беззаконних, вінець прийняв ти з високої десниці і до Бога взивав ти, кличучи: Господи, не постав їм цього гріха” (тропар).
Ім’я Стефан походить від грецького «вінець». Первомученик справді прийняв вінець з високої десниці, тобто від Христа Бога, Якого воплочення та різдво, смерть та воскресіння засвідчив своєю смертю.