Дорогі брати і сестри! Ось і наближається до свого завершення свята Чотиридесятниця. Як ми знаємо, характер всього великопосного богослужіння налаштовує нас на головну справу нашого життя – покаяння. І ось сьогодні, у п’яту неділю Великого посту, Церква Христова являє нам ще один приклад покаяння, в особі великої подвижниці преподобної матері нашої Марії Єгипетської, пам’ять якої ми побожно вшановуємо. Цим прикладом наче дає останню можливість тим, хто ще можливо не почав поститись і каятися у своїх гріхах, бо наступна неділя вже буде мати характер урочистий, ми святкуватимемо Вхід Господній у Єрусалим, а далі Страсна седмиця вся буде присвячена духовному переживанню останніх днів земного життя Спасителя.
Звершуючи пам’ять преподобної Марії Єгипетської, Церква дає нам зрозуміти, як ми повинні каятись у своїх гріхах. Житіє святої Марії Єгипетської є живим свідченням того, що люблячий Бог готовий простити кожній людині навіть найтяжчий і найбільший гріх, якщо вона принесе щире і сердечне покаяння.
Свята Марія Єгипетська жила у VI столітті в Олександрії. Вона була відомою у всьому місті тим, що була блудницею. 17 років свого молодого життя вона присвятила розпусті. Це відбувалося до тих пір, поки Господь не врозумив її наступним чином. Одного разу,коли вона з паломниками прибула на Святу Землю, і захотіла увійти до єрусалимського Храму Господнього, то була зупинена Божою силою, наче невидима рука Божа не допустила її переступити поріг церкви.
І ось, після чотирьох невдалих спроб пройти з притвору до храму, де знаходився Животворчий Хрест Господній, вона із внутрішнім соромом відступила і стала в кутку притвору. Ось тут і торкнулась її серця Божественна благодать, вона вперше покаялась і заплакала, усвідомлюючи як низько опустилася у своєму житті. Піднявши свої очі,побачила перед собою ікону Пресвятої Богородиці, і стала молитися перед нею, говорячи, що справедливо буде, якщо Божа Мати відкине її молитву, але народжений Нею Христос для того і прийшов у світ, щоб покликати грішників до покаяння. І вона промовила слова, яким була вірна потім все своє життя: «Повели, щоб мені не був заборонений вхід до церкви, і будь моєю заступницею перед Сином Твоїм, а я більше не оскверню свого тіла нечистотою, але подивившись на Хресне Древо, відречусь світу і його спокус і піду туди, куди Ти мені покажеш». Повіривши, у милосердя Божої Матері, вона пройшла через двері, які раніше не могла пройти і ввійшла до храму. Там, вклонившись до землі, вона зі страхом і трепетом приложилася до Хреста Христового і зрозуміла, що Бог не відкине того, хто кається у своїх гріхах.
Возлюблені у Господі, задумаймося на хвильку, чи ми можемо вчинити так, як вчинила преподобна Марія Єгипетська? Вона не просто сказала «каюсь», не просто помолилась Богу про прощення своїх гріхів, а потім повернулась знову до попереднього життя. Ні,вона з цього моменту повністю змінила своє життя:пішла в пустелю, де прожила у стриманні, пості і молитвах. У відчайдушній самоті під палючим сонцем серед пустелі вона боролася з усім злом, що накопичилося в її душі, проливаючи сльози покаяння довгих 47 років.
Недостатньо усвідомити зло; недостатньо навіть відкинути зло зусиллям волі: воно тут, в наших спогадах, у наших прагненнях, в нашій слабкості, в тому псуванні, яке приносить із собою зло. Їй довелося боротися все життя, але врешті вона перемогла, бо дійсно трудилася звершуючи добрий подвиг, очистилася від скверни, і причастившись Святих Христових Тайн, осягнула Царство Боже.
Часто люди впадають у відчай через власні гріхи, втрачають надію на виправлення, думають, що Господь їм не допомагає. Начебто і просимо, а не отримуємо. Стараємось, прикладаємо зусилля і, знову ж таки, через певний проміжок часу падаємо і повертаємося до поперднього стану. Так відбувається через нашу непостійність, тому що часто наше покаяння звершується лише в пориві емоцій, почуттів, які швидко зникають, ми розслабляємось і стаємо ліниві до молитви.
Преподобний Серафим Саровський не раз говорив людям, які приходили до нього, що вся різниця між грішником що гине і грішником, який знаходить свій шлях до спасіння, в одному: в рішучості. Благодать Божа завжди поруч: але ми не завжди відгукуємося, як відгукнулася преподобна Марія, коли вона усвідомила себе і була готова на все заради того щоб змінитися.
Дорогі браття і сестри, візьмімо приклад цієї великої учительки покаяння у власне життя. Нехай же Всемилостивий Господь запалить наші серця іскрою рішучості і ревності, укріпить і підтримає нас у подвизі покаяння і за молитвами святої преподобної Марії Єгипетської сподобить Своїх Небесних благ. Амінь.
Ієрей Василь Деркач