Мученик Трифон народився у Фрігії в селі Кампсада. З юних років Господь дарував йому силу виганяти бісів та зцілення різноманітних хвороб. Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса з дочки римського імператора Гордіана.
Допомагаючи всім страждаючим, він вимагав лише однієї плати – віри в Ісуса Христа, благодаттю Якого він зцілював їх.
Коли на царський престол вступив імператор Декій, єпарху Акіліну було донесено про Трифона. Святого схопили і привели на допит, під час якого він безбоязно сповідав свою віру. Його піддали жорстоким катуванням, били палицями, терзали тіло залізними гачками, обпалювали рани вогнем, водили містом, вбивши в ноги залізні цвяхи.
Нарешті він був засуджений на усічення мечем. Трифон випросив у Господа особливу благодать тим, хто закликатиме його ім’я на допомогу. Перш, ніж воїни занесли меч над головою святого мученика, він віддав душу свою в Божі руки. Ця подія сталася у місті Нікеї у 250 році.
Святе тіло мученика християни огорнули чистими пеленами і хотіли поховати в місті Нікеї, в якому він постраждав, але святий Трифон у видінні наказав перенести його тіло на свою батьківщину в селище Кампсаду. Згодом мощі святого Трифона було перенесено до Константинополя та у Рим.
За молитвами святого Трифона, Господь звершує у житті вірних численні чудеса.
Цей святий жив у часи переслідувань і гонінь, але чи не подібні часи переживаємо і ми сьогодні? Ворог прийшов на нашу землю, несучи не лише фізичне спустошення, а й спокусу відчаю, ненависті, втрати віри. Але навіть у мороці війни ми не залишені – Господь подає нам своїх святих як приклади мужності та світла.
Святий Трифон не просто зцілював тіла – він приводив людські серця до Бога. Він боровся з видимими і невидимими ворогами, проганяючи нечисті сили силою молитви. Чи ж не бачимо і ми сьогодні, як темрява намагається підкорити людські душі? Чи не стаємо ми свідками того, як ненависть, брехня та страх проникають у наші серця? Але християнин – це той, хто стоїть у вірі до кінця, як стояв мученик Трифон, навіть коли його тіло шматували залізними гачками і палили вогнем.
Ми часто прагнемо дива, зцілення від тілесних недуг, визволення від лиха, але чи шукаємо ми головного зцілення – від гріха, маловір’я, зневіри? Святий Трифон не мав військової зброї, але мав віру, що долає смерть. І сьогодні нам, як ніколи, потрібна така віра – віра, що тримає країну, віра, що наповнює серця любов’ю навіть серед болю.
Коли бачимо руїни навколо, зранені тіла і душі, запитаймо себе: чи живе в нас та сама відвага, що була в святого Трифона? Чи готові ми стояти за Христа так, як він стояв? Чи здатні ми своєю молитвою відганяти зло, своїм життям свідчити про Христа?
Нехай приклад святого мученика буде для нас підбадьоренням. Нехай його молитвами Господь дарує нам твердість духу, зцілення від усякої немочі – тілесної й душевної. І нехай у темряві цього часу наш народ буде як світло, що його не погасить жоден вітер випробувань.