Церква Христова не є залом суду, де винних засуджують, а справжньою лікарнею для грішників. Світ заражений гріхом – хворобою душі, яка вражає та впливає на кожного в різному ступені. Тому Церква, є лікарнею для грішників, куди ми приходимо не лише для того, щоб вилікуватися від цієї хвороби, але й щоб навчитися розпізнавати та уникати її в майбутньому.
Сьогодні Церква ставить перед нами питання, як ми можемо виконати заповідь Спасителя з Євангелія (Луки 6:31-36)?. Якщо наш зір достатньо ясний, щоб побачити, що ми всі згрішили, ми також повинні бачити та розуміти, що щоразу, коли ми відвертаємося від Бога, ми беремо участь у якомусь злі.
Це слово може здатися декому з нас дещо різким. Зло – це слово, яке ми зазвичай використовуємо, коли говоримо про «наймерзенніші» гріхи, такі як вбивство чи перелюб. Але важливо пам’ятати, що щоразу, коли ми не йдемо шляхом Христовим, ми беремо участь у злі. Вкрай важливо викорінити все зло в нашому житті, яким би малим воно не здавалося.
Згаданий вище уривок з Євангелія від Луки дуже короткий і ріже в саме серце. Наш Господь промовляє до нас, даючи нам Золоте Правило, за яким кожен з нас, якщо Бог дозволив, був вихований у своєму домі: «Як хочеш, щоб чинили тобі люди, так чини і ти їм». Хоча для нас це здається звичайною християнською відповіддю на зло, для євреїв, які вперше почули ці слова, це було шокуючим! «Люби ближнього свого і ненавидь ворога свого» – це вчення старого закону – «око за око і зуб за зуб». Але тут Бог приходить до людей і каже, що найкращим засобом від зла, яке вражає серця всього людства, є любов. Любіть своїх батьків, любіть своїх дітей, любіть свого ближнього, а разом з тим, наш Господь наголошує навіть на любові до наших ворогів.
Брати і сестри у Христі, часто ліки, які нам найбільше допомагають, є найгіркішими для ковтання. Ми кажемо, що любити своїх ворогів абсолютно неможливо. Однак саме Бог, який знає наші серця досконало, який знає нас краще, ніж ми самі могли б пізнати себе, каже нам сьогодні, що любити ворогів можливо і що боротьба з темрявою в нашому житті необхідна.
Один зі способів, яким Отці Церкви говорять про любов до своїх ворогів, – це постійний погляд на власні духовні недоліки. В нашому житті також бувають моменти, коли ми такі ж погані, як і наші вороги. Ми всі піддаємося пристрастям гніву, ненависті, заздрості, жадібності, похоті та гордині. Ці пристрасті (особливо зараз) вириваються з наших сердець, щоб заразити світ і оточуючих. Ось чому такі дні, як Прощена неділя, перший день Великого посту, і навіть сьогоднішня неділя неймовірно важливі для нас. Ми проводимо цей день, згадуючи та розмірковуючи про зло, яке іноді просочується в наші серця, а потім ми наближаємося один до одного та просимо прощення за відомі та невідомі гріхи, які ми скоїли проти інших.
Чи важко любити своїх ворогів? Так. Ви коли-небудь замислювалися, чому? Це тому, що всередині нас є щось, що розбещує наші душі та змушує наш розум протестувати. Усередині кожного з нас є темрява, яка спонукає нас інстинктивно мститися тим, хто чинить нам кривду. Ось як виглядає зло. Це почуття викликає хвороба. Наш Господь дає нам рецепт: любіть ворогів своїх, творіть добро, позичайте і нічого не очікуйте взамін, моліться за них.
Життєвий урок, який дає наш Господь, – це не порожні слова. Він показав усьому світові шлях, яким ми повинні йти, своїми діями на Хресті. Битий, катований і принижений, він висів розп’ятий і страждав. У Своїх останніх словах до нас Він не наказав небесним силам зійти і помститися за Нього. Він подивився на Отця і, з любові до творіння, сказав: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять».
«Прости їм, бо не знають, що роблять». Це наша відповідь на зло. Саме любов діє як яскраве світло, розсіюючи темряву. Нехай усі ми у своїх щоденних вчинках будемо відповідати взаємністю на любов, яку наш Господь показав нам на Хресті, зосереджуючись на власних духовних недугах і постійно прощаючи своїх ворогів. Амінь.
Ієрей Василь Деркач