Мучениця Христина жила в III столітті. Народилася в багатій родині. Батько її Урван був правителем міста Тіра. Дівчина відрізнялася незвичайною красою, і багато хто хотів одружитися з нею. Проте батько Христини мріяв про те, щоб дочка стала жрицею. Для цього він поселив її в приміщення, де поставив безліч золотих і срібних ідолів, і звелів дочці кадити перед ними фіміам. На самоті Христина стала замислюватися над тим, хто ж створив цей прекрасний світ? Зі своєї кімнати вона милувалася зоряним небом і поступово прийшла до думки про Єдиного Творця всього світу.
Вона переконалася, що безмовні і бездушні ідоли, що стояли в її покоях, нічого не могли створити, оскільки самі були створені руками людини. Вона стала молитися Єдиному Богу зі сльозами, просячи Його відкрити Себе. Душа її розгорялася любов’ю до Невідомого Бога, вона все більш посилювала молитву, поєднуючи її з постом. Одного разу Христина удостоїлася відвідування Ангела, який наставив її в істинній вірі в Христа, Спасителя світу. Ангел назвав її нареченою Христовою і провістив їй майбутній страдальницький подвиг.
Свята діва розбила всіх ідолів, що стояли у неї і викинула їх за вікно. Батько Христини, відвідуючи свою дочку, запитав її, куди зникли ідоли? Христина мовчала. Тоді, закликавши рабинь, Урван дізнався від них правду. У гніві батько почав бити дочку по щоках. Свята діва спочатку мовчала, а потім відкрила батькові свою віру в Єдиного Істинного Бога і що своїми руками вона знищила ідолів. Тоді Урван наказав убити всіх рабинь, що прислужували дочці, а Христину віддав на жорстоке бичування і кинув у темницю. Дізнавшись про все, мати святої Христини з плачем прийшла до дочки, просячи її відректися від Христа і повернутися до батьківських вірувань.
Однак Христина залишилася непохитною. На другий день Урван закликав дочку на суд і почав її вмовляти віддати поклоніння богам, просити вибачення за свій гріх, але побачив тверде і непохитне її сповідання. Мучителі прив’язали її до залізного колеса, під яким розвели вогонь. Тіло мучениці, повертаючись на колесі, обпалювати з усіх боків. Потім її кинули в темницю. Ангел Божий з’явився вночі, зцілив її від ран і підкріпив їжею. Батько, побачивши її на ранок неушкодженою, наказав утопити в морі. Але Ангел підтримав святу, камінь занурився, а Христина чудом вийшла з води і з’явилася до свого батька. У жаху мучитель відніс це до дії чарів і вирішив на ранок стратити її.
Вночі ж сам несподівано помер. Надісланий на його місце інший правитель, Діон, закликав святу мученицю і також намагався схилити до зречення від Христа, але, бачачи її непохитну твердість, знову віддав на жорстокі муки. Свята мучениця Христина довго була в темниці. До неї приходили люди, і вона навертала їх до істинної віри в Христа. Згодом на місце Діона прибув новий правитель Юліан і приступив до катувань святої. Після різних мук Юліан звелів кинути її в розпечену піч і зачинити в ній. Через п’ять днів піч відкрили і знайшли мученицю живою і неушкодженою. Бачачи ці чудеса, багато хто увірував в Христа Спасителя. Наостанок мучителі усікли мечем святу Христину. Вона передала свою святу і непорочну душу у руки істинного Бога, отримавши нев’янучий вінець мучеництва.