«Cубота ця преблагословенна, бо нині Христос заснув,
а на третій день воскресне».
Із кондака Великої суботи
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Возлюблені у Христі браття і сестри, ось настала Велика субота – останній день перед благословенним днем Господньої Пасхи. Вчора ми згадували хресну смерть і поховання Спасителя, сьогодні ми згадуємо зішестя Його у пекло. Ця субота є днем суворого посту, водночас, це день, коли плач перетворюється на радість. Тому для нас християн це і скорботний, і світлий день: Христос ще тілом перебуває у гробі, але вже все наше православне богослужіння свідчить про прийдешнє Воскресіння. Це день, коли Друга Іпостась Пресвятої Тройці, Спаситель світу, Предвічне Слово Боже, через Яке «все сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося» (Ін. 1: 3), лежить тілом як мертва Людина, але в той же час спасає світ і відкриває гробниці, руйнує ворота пекла і розриває кайдани, і «влада смерті уже не може тримати людей». Саме тому, ця субота є свята і благословенна.
Історія суботнього дня сягає глибокої давнини. Субота з’явилася в той момент коли Бог після шести днів творіння «і спочив від усіх діл Своїх» (Бут. 2: 2). Субота – це сьомий день, час тисячолітнього спокою, коли закони світобудови запущені в силу, і людина розвивається реалізуючи свою свободу.
Для того, щоб люди не забули про Божий Промисел, для них субота була введена в рамки закону. Цю заповідь записав пророк Мойсей на скрижалях Завіту. Саме в суботу, в день відпочинку в кінці семиденного тижня, ізраїльтянам було заборонено працювати, запалювати вогонь; необхідну для суботи їжу треба було готувати напередодні в п’ятницю; в суботу не можна було залишати місце свого проживання. У цей день ізраїльський народ збирався в храм на богослужіння, щоб підносити Господу хвалу і подяку. Щоденні його жертвоприношення подвоювалися, а в святилище храму покладали нові показні хліби. Тому «суботство», як час спокою, відради і втіхи, поширювалося і на інші свята, незалежно від того, на які дні тижня вони припадали. Бог дав людям особливий день, щоб дотримуючись його святості, присвячували цей час Господу. Для древніх ізраїльтян суботній день був ще і знаменням визволення від єгипетського рабства. Милосердний Бог визволив Свій народ від щоденної підневільної роботи, яка заповнювала всі дні безперервно в Єгипті, не даючи ні спокою, ні розради.
Іншим знаком позбавлення від єгипетського рабства стало святкування Пасхи. Відзначаючи це найбільше своє свято, ізраїльтяни згадували про те, як Господь помилував їхніх первістків, а первістки єгипетські були умертвлені. Щорічно кожна сім’я збиралася в домашньому колі на спільну трапезу, споживали запечене ягня з гіркими травами і опрісноками. Всім батькам належало пояснювати синам зміст свята.
Збіг старозавітної Пасхи з суботнім днем було явищем не частим. І тому така субота називалася «великою», як говориться у Євангелії від Іоана – «та субота була Великдень» (Ін. 19: 31). Саме в одну з таких «великих» субот майже дві тисячі років тому відбулося щось зовсім незвичайне.
Це були дні тієї Пасхи, коли Господь Ісус Христос постраждав на хресті. У той рік, юдейську Пасху відзначали в суботу, напередодні – в п’ятницю ввечері заколювали жертовних ягнят. Але кров агнців не визволяла людей від гріха і смерті. Тому одного разу, напередодні «великої суботи», Бог благоволив, щоб у жертву принесений Особливий, Божественний Агнець – Христос. Цей Син Божий і Син Людський Кров’ю Своєю визволив рід людський від рабства гріха, даючи на поживу вірним Нову Пасху – Своє Тіло і Кров, Божественну Євхаристію. У цю Велику суботу Христос сходить в пекло. Бог перемагає смерть, і як колись визволив народ ізраїльський від рабства єгипетського, так тепер визволяє душі людські з полону гріха і смерті. Спаситель урочисто супроводжує душі людські в райські обителі, а потім душа Його повертається до Свого тіла, яке ще поки спочиває у гробі.
Браття і сестри, вшановуючи спасенну смерть Боголюдини Христа, готуючи себе до радісної зустрічі Його Воскресіння, ми повинні цей день провести особливим чином. І це непросто, тому що зазвичай сьогодні, готуючись до Пасхи, ми виконуємо багато господарських справ: прибираємо свої оселі, готуємо святкову трапезу. Багато людей, безперечно, втомлюються від усіх цих життєвих клопотів, а там, де втома, там іноді з’являється дратівливість, і часто буває так, що свято затьмарюється якимись дрібними побутовими незгодами, пов’язаними з цією втомою.
Сьогодні ми повинні оберігати себе від різного роду суперечок і чвар. Своїми помислами маємо ухилятися від усього того, що зберігається в нашій пам’яті і що викликає у нас почуття дратівливості, засмучення, а тим більше злоби. Ми повинні відсікати всі ці спогади і думками спрямовуватися до Святого Воскресіння. Краще зберігати мовчання, ніж через слово впадати в осуд та інші гріхи.
Тож хай Всемилостивий Господь усім допоможе гідно провести час Великої суботи, щоб із радістю, з душевним спокоєм, з глибокою вірою у спасіння, яке дарував нам Месія-Христос, зустріти Божественну Пасху – «свято над святами і торжество із торжеств». Амінь.
Ієрей Василь Деркач