«Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче…»
Саме такими словами закликає нас свята Церква до покаяння під час Великого посту. Великий піст у житті християнина є дорогою подвигів і нам необхідно знати куди саме веде ця дорога, до якої мети. Мета посту насамперед полягає в тому, щоб оволодіти собою та перемогти пристрасті, визволити самого себе від тенет цього світу та зосередитись на Царстві Божому і бажанні осягнути Його.
Хто і коли постановив людині постити? Ще в раю Бог заборонив Адамові та Єві споживати плід з дерева пізнання добра і зла, і цим започаткував піст.
Про піст як постанову Божу, чітко говориться у законодавстві Мойсея. В Новозавітній час Сам Господь показав приклад 40-денного посту в пустині (пор. Мт. 4, 2). Цим підтвердивши необхідність посту.
Але не будь-який піст приносить користь людині. Наприклад пророк Ісайя у 58 розділі книги викриває лицемірний піст: «Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших» (Ісая 58,3). Божественний Спаситель також навчає яким повинен бути справжній піст: «… Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять.» (Мт. 6,16). Євангелист Лука розповідає про Анну пророчицю, дочку Фануїла з покоління Асера, яка вдень і вночі служила Богові молитвою і постом (див. Лк. 2. 36-37)
Отже, ми вияснили, що піст – це постанова Божа, ми зрозуміли, яким повинен бути справжній піст. Тепер виникає ще одне питання: чи достатньо одного посту для того, щоб спасти себе і наблизитись до Бога? Християнська практика говорить, що цього недостатньо: щоб піднестися людині до Бога, крім посту ще потрібна палка молитва. У молитві людина спілкується з Господом, творіння зближається з Творцем.
Молитися потрібно не тільки дома, але обов’язково необхідно відвідувати Богослужіння. Перші дні Святої Чотиридесятниці ми чуємо у храмі канон святого Андрія Критського, який є взиванням до Бога серця переповненого розкаянням. В цьому творі висвітлене все наше життя, яке проходить у гріхах, а також міститься заклик до покаяння. Під час Великого посту у храмі мало чути піснеспівів, більше читається. Для тих, хто молиться, Церква нагадує про різноманітні гріховні падіння людей у старозавітні часи, і навчає нас не наслідувати їх гріховне життя, а йти за Христом. Так, як Він, несучи хрест Свій, дійшов до кінця, так і ми повинні виконати свій християнський обов’язок, достойно проходячи Великийп піст, не припиняючи його.
Роздумуючи про піст і молитву, приходимо до такого висновку: піст допомагає молитися, відсікаючи різні спокуси, а молитва, у свою чергу, надихає нас до посту, і додає сили не впасти дотримуючись його, а достойно зустріти світле Воскресіння Христове.