“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Правління Маккавейської або Асмомейської династії

Симон Маккавей у 143 році вигнав сірійців з рідної землі і проголосив Іудею незалежною державою. В подяку за це євреї проголосили Симона своїм вождем  і возвели його в сан первосвященика. При цьому народ урочисто  передав владу над Іудеєю усій династії Маккавеїй на довгі часи, доки не прийде Великий Архирей –  Христос, Спаситель світу. Рік звільнення Іудеї (143р.) був покладений в основу нвого літочислення.

Під час правління Симона іудеї жили вільно і мирно. Для  безпеки країни Симона уклав мирну угоу з Римською імперією, яка у цей час розпочала виявляти свій полтичний інтерес на  Ближньому  Сході. За думкою багатьох  істориків, період  правління Симона Маккавея можна порівняти з перідом царювання Соломона.

Спадкоємцем Симон був його син Іоан Гиркан (розоритель ворогів). Він був останнім з народних героїв, які прославил династію Маккавеїв. Він також відкорив ідумеїв і заставив прийняти закон Мойсеїв. Він також підкорив самарян і зруйнував їхній храм на горі Гарізім, який вони у третьму віці побудували  у протилежність Єрусалимському храму. Під час правління Іоана Гіркане велике значення набули релігійні   секти фарисеїв і садукеїв. Після Іоана Гіркана Іудеєю правив його старший син Арістовул. Ящо Іоан Гіркан мав лише звання князя Іудейського, то Арістовул прийняв корону і титул царя. За своїм характером був жорстокою людиною. Боячись, щоб хто небудь між родичів не забрав царської влади він своїх братів держав закутими, а рідну матір заморив голодом у в’язниці.

Після смерті Арістовула престол іудейського царя посів його брат Олександр Анней. При ньому Іудея постійно вела війни з сусідніми народами. Ці війни вимагали великих затрат, що лягло  великим тягарем на іудейський народ. Незадоволені політикою Олександра,  євреї не любили свого правителя і часто проти нього повставали. Олександр у свою чергу відносився до народу з презирством і жорстоко придушував повстання.

Після  смерті Олександра  Аннея влада над Іудеєю протягом десяти  років залишалася в рухах його вдови – Олександри. У неї було два сини: Гіркан і Арістовул. Ще  при своєму житті Олександра призначила Гіркана ІІ первосвящеником, а Арістовула ІІ головним начальником над  іудейським військом.