Сумна подія розділу обраного народу на два ворожих один одному царства спричинила не лише послаблення політичної могутності народу, але й падіння його в релігійно – моральному відношені. Той нахил до безчестя та до ідолопоклонства, який посав проявлятись серед єврейського народу в останні роки правління Соломона, з розділенням царства отримав державне схвалення і вдкрито заохочувався в царстві Ізраїльському. Ізраїльські царі, розпочинаючи з Ієровоама виставили ідолопоклонство, як стяг своєї політичної незалежності і всіма засобами відчужували від Єрусалимського храма. В ті часи всі кращі надії євреїв зосереджувались в Єрусалимі, тому що Бог його обрав Собі для перебування там імені Його», але « Іуда також не додержувавс заповідей Господа Бога свого і вчиняв за звичаями ізраїльтян». І ось, чим більше нечестивим ставав обраний народ, тут все сильніше чувся голос Божий, який пробуджував спляч совість народу. В цей саме час з середовища єврейського народу один за одним виступають полум’яні борці за істину віру і чистоту звичаїв. Це були пророки, послані Богом єврейському народу для підтримки в їх середовищі істиної віри і благочестя. Окрилені Святи Духом ці обранці Божі безбоязно йшли до ізраїльських й іудейських правителів і викривали їх за ідолопоклоніння і аморальне життя. Вони закликали обраний народ до каяття, учили людей істиної віри, проркувал майбутні події і звершували чудеса. Одні з них проповідували лише усно, а інші, крім усної проповіді, залишили свої Писання Пророків і було їх дуже багато. Середних особливо відомі і чудов два великих прорки Ісаія І Єлисей.
Пророків, які залишили свої Писання шістнадцять. По величині і значенню написаних цими пророками книг вони розподіляються на великих і малих. До числа великих пророків відносяться: Ісаія, Ієремія, Ієзекіїль і Даниїл. До числа малих пророків відносяться: Осія, Іоіль, Амос, Авдій, Іона, Міхей, Наум, Аввакум, Софонія, Аггей, Захарія, Малахія. Пророки Ієзекіїль і Даниїл пророкували під час вавлонського полону, а пророки Аггей,Захарія, Малахія – після полону.
Пророк Ілля
(3 Цар. 16, 29 – 34; розділи 17 -19; розділ 21. 4 Цар. 1гл; 2, 1 – 15)
Святий пророк Ілля жив в Ізраїлі в період правління нечестивого царя Ахава. Це були похмурі часи в історії ізраїльського народу. Під впливом дружин – язичниці Ієзавели Ахав по усій країні насаджував культ поклоніння Ваалу, Астарті і Молоху, а ревних прибічниів істинної релігії переслідував і убивав.
Одного разу до Ахава у Самарію яввся грізний пророк Ілія. Він був родом із міста Фесви і з юних літ вів суворе подвижницьке житт у пустині. Стоячи перед царем в підперезаній мотузкою простїй одежі пустельника, Ілія гнівно докоряв його у віровідступниці напророкував, що за відступництво від Істиного Бога країну спіткає засуха і голод. «Живий Господь Бог Ізраїлів, перед Котрим я стою! – вигукнув грізним голосом. – У ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба що лише по моєму слову». Після цього пророцтв Ілія пішов геть з столиці, рятуючись від помсти царя, і сховався у горах Іорданом біля потоку Хорафа. Місця там були пустинні, проте Ілія не відчував голоду. Ворони два рази на день приносили йому хліб і м’ясо, а воду він брав в потоку. І ось настала напророчена засуха. Дощі припинились потік зовсім висох. Тоді Ілія, за повелінням Божим переселився у язичницьке містечко Сарепту, білч Сідону. Одна бідна, добра вдова приютила його у своєму домі й ділилася з ним убогою їжею. Коли прийшов до неї Ілія, у неї була лише жменя муки у діжці і трохи масла і глечику. Але по слову Ілії звершилось диво: за весь час перебування пророка у вдови не зменшувалась ні кількість муки у діжці, ні масла в глечику.
Незабаром у вдови трапилось нещастя: її син тяжко захворів і вмер. Тоді Ілія взяв мертвого хлопчика до себе у кімнату, поклав на свою постіль і з полум’яною молитвою звернувся до Бога, прохаючи Його подарувати отроку життя. Господь почув молитву Свого обранця і хлопчик ожив. Вдова, переповнена радістю, сказала: «Тепер я дізналась, що ти людина Божа, і що слово Госпднє в устах твоїх істинне».
Минуло три з половиною роки засухи і голоду. Тоді Господь сказав Ілії: «Піди і покажись Ахаву, і Я дам дощ на землю». Цар, побачивши пророка почав докоряти йому: «Чи ти це збентежуючий Ізраїля?». На цей докір Ілія сміливо відповів царю: «Не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твойого, тим що ви знехтували повеління Господа і йдете слідом Ваалам». Після цього пророк запропонував Ахаву зібрати народ і мешканців Ваала на гору Карміл і випробувати, хто істиний Бог – Ієгова чи Ваал. На вершину гори у призначений час зібралось чотириста п’ятдесят пророків Ваала, яких угрівала цариця Ієзавель. Ілія один, з Божою допомогою, виступив на боротьбу з ними.
Численні натовпи ізраїльтян і ханаанеян з напруженням чекали кінця цього своєрідного поєдинку. Грізний пророк перш за все звернувся до народу з викрквальною промовою. Він сказав: «Чи довго вам кульгати на обоє колін? Якщо Господь є Бог, то послідуйте йому; а якщо Ваал то йому послідуйте». Після чого він запропонував народу приготуваги дві жертви – одну Ієгові, а другу – Ваалу, але вогню на жертовники не підкладали. Той Бог Який пошле з неба вогонь на жертву, і є істинй Бог. Цар і народ погодились з цією пропозцією. Першими почали приносити жертву ваапові жерці. Вони танцювали навколо жертовника, катуючи себе ударами ножів і списів, і неймовірно викрикуючи: «Ваал, почуй нас!». Настав полудень, а телець усе не загорався: Ілія радив їм з іронією: «Кричіть гучнішим голосом бо він бог і може бути, він задувався або чимсь заклопотаний, або у дорозі, а може бути і спить, то ж він проснетьсяя». Але не було ні голосу, ні відповіді, ні слуху.
Коли пройшов полудень і настев час вечірнього жертвоприношення Ілля побудував жертовник з дванадцяти каменів, навколо нього вирив канаву, склав дрова, розрізав свого тельця і наказав лити воду на жертовник. Коли канава наповнилась водою, пророк підняв руки до неба і промовив полум’яну молитву, показати ідолопоклонникам, що він є єдиний істиний Бог, Бог отців заблудлого народу. Ще молитва на устах пророка, як з неба зійшов вогонь і поглинув не тельця, але навіть каміння жертовника й воду з канави. «Побачивши це чудо, увесь народ впав на обличчяя своє і сказав: «Господь є Бог. Господь є Бог!». Але Ілля не обмежився загальним покликанням народу. Він наказав спіймати лжепророків і за те, що вони вводили в оману і розбещували народ, страчував усіх до єдиного біля потоку Кіссон. Після чого він повернувся на вершину вершину гори Карміл і молився до того часу, доки на горизонті не появились дощові хмари. Через деякий час усе небо облягли хари і полилась довгождана злива.
Цариця Ієзавель, дізнавшись про те, що трапилось на горі Карміл, поклялась убити Ілію. Рятуючись від переслідування закоренілої язичниці, Ілія утік да Іудеї, де сховався в одній із гірських печер. Тут йому явився Господь і наказав іти в Ізраїль помазать на царство Ііуя, який був воєначальником у Ахава, а також помазати Єлісея, сина Сафата, «у прока замість себе». Ілія слухняно пішов виконати волю Божу. По дорозі зустрів ізраїльтянина по імені Єлісей. Він вцей час орав своє поле упряжкою з дванадцяти пар волів. Пророк накинув йому на плечі свою молоть (плаща) в ознаку того, що бере його до себе в учні. Єлісей схвильований цією неочікуваною милістю, сказав пророку: «Дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою і я піду за тобою». Після цього, він заколов двох волів, роздав м’ясо своїм землякам і попрощавшись з батьками пішов за своїм учителем. Земне життя великого пророка підходило до кінця. Господь кликав свого обранця до Себе.
Передчуваючи кінець свого земного життя Ілія бажав закінчити його віч – на – віч з Богом і з цією метою декілька разів намагався розлучитися зі своїм нерозлучним супутником і учнем Єлісеєм. Але Єлісей теж, передчуваючи швидку розлуку зі своїм учителем не відходив від нього. Господь кликав Ілію в пустиий за Іордан. Коли Ілія у супроводі Єлісея підійшов до річки, він ударив своїм плащем (молоттю) по водах Іордана. Річка зразу ж розступилась і вони перейшли по сухій землі на другий бік. Йдучи по дорозі, Ілія сказав Єлісею: «Проси, що зробити тобі, перш ніж я буду взятий від тебе» – «Дух, який в тобі, нехай буде на мені у двічі», відповів Єлісей. Ілія сказав йому: «Трудного ти просиш. Якщо побачиш як я буду узятий від тебе, то буде тобі так». Розмовляючи вони продовжували йти по дорогі. Раптом вогненна колісниця, запряжена вогненним кіньми, розділила співбесідників. Ілія у вихорі понісся на небо. Єлісей розірвав свої одежі і вигукнув у розпачі: Отче мій, колісниця Ізраїля і кіннота його!». В цей час до його ніг упала мілоть Ілії, і з нею Єлісей отримав у Бога пророчий дух.
Пророк Єлисей
(4 Цар. 2 – 9; 13, 20 – 21)
Пророк Єлісей, у свойом житті прославився особливо численними чудесами. Після взяття Ілії на небо необхідно будо перейти річку Йордан. Він ударив мілоттю Ілії по воді – вода розступилася і пророк перейшов по сухому дні. Коли він прийшов до Ієрихону то мешканці міста скаржились йому, що вода у них не хороша, а земля безплідна. Єлісей приказав, щоб йому принесли нову часу, повну з сіллю. Затим він пішов від джерела до джерела і оздоровлював воду, насипаючи в неї сіль. З того часу вода Єрихоні стала смачною, а земля родючою.
Воєначальник царя сірійського, Неєман, був хворий проказою. Ніхто не міг вилікувати цого від цієї хвороби. одного разу він дізнався, що у Самарії живе проток, який може його зцілити. Гордий сірійський сановник під’їхав до будинву пророка на розкішній колісниці в супроводі численого почоту. Але Єлисей не вийшов на зустріч до нього і не вклонився, як цього очікував Неєман, а лише передав через слугу, що хворий сім разів пірнув в річці Іордан, і тоді хвороба пройде. Неєман був глибоко ображений, так як не звик до такого поводження з ним. До того ж він не повірив словам пророка і з обуренням вигукнув: «Хіба Авана і Фарфар, річки Дамаськ не краще від усіх вод ізраїльських? Хіба я міг би обмитися в них і очиститись?». Після чого він у гніві залишив Самарію. Але по дорозі слуги все ж умовили Неємана виконати пораду пророка. Він повернув до Іордану і сім разів пірнув у воду. На загальне диво проказа звезла, і тіло Неємана стало чистим, мов у новонародженої дитини. Переповненний подякою Неєман повернувся до Єлісея, пропонуючи йому в нагороду срібло і дорогу одежу. Але Єлісей відмовився прийняти дари. Тоді Неєман пообіцяв Єлісею, що з цього часу він буде поклонятися лише одному Ієгові, який повернув йому здоров’я.
Пророк Єлісей і після своєї смерті звершив чудо. Через рік після його смерті мимо печери, де він був похований, несли померлого. Але, побачивши ворогів, ті хто ховали, з поспіхом кинули померлого до печери пророка. Тільки лиш він під час падіння свого доторкнувся до кісток Єлісея, зразу ж ожив і став на ноги.
Пророк Іона
Незабаром після смергі Єлісея у Ізраїльському царстві явився новий пророк по імені Іона. У цей ча за річкою Єфратом піднімалось і міцніло могутнє Ассірійське царство, яке було у ворожих відносинах з царством Ізраїльським. Столиця Асірії – Нівенія купалася в розкошах, що зрозуміло, вело до релігійно – морального падіння її мешканців. І ось у це розбещене вороже Ізраїлю місто вселюблячий і милуючий Господь послав пророка Іону з тим, щоб сповістити його грішним мешканцям близьку загибель, якщо вони не покаються. «Встань, іди у Нівенію, місто велике, і проповідуй у ньому, – сказав Бог, – бо злодіяння його дійшли до Мене». Але Іона не хотів іти до ворогів народу ізраїльського і не послухався голосу Божого. Він сів на корабель і помандрував зовсім в іншу країну. Але раптом на морі піднялась сильна буря і корабелю загрожувала загибель. Моряки – язичники – день і ніч боролися з бурею і благали своїх богів зммилсердитись над ними. Бачучи, що буря не стихає капітан корабля вирішив жереб, щоб дізнатися через кого настала ця біда. Жереб упав на Іону, і моряки зажадали від нього: «Скажи нам, за кого настигла нас ця біда?». Іона зізнався,що це він визвав гнів Бога Ізраїлевого, бо не виконав Його святу волю. Тоді стурбовані моряки запитали: «Що зробити нам з тобою, щоб море стихло для нас». Іона смиренно сказав: «Візміть мене і киньте в море, море стихне для вас, бо я знаю, що заради мен піднялась ця буря». Моряки були добрими людьми і хотіли висадити Іону на сушу, але великі хвилі і сильний вітер не дозволяли їм це зробити. Тоді їм не залишилось іншого виходу, як помолитись Богу Ізраїльському, кинути пророка Іону в море. Тільки лиш Іона зник в морській безодні буря стихла.Але Іона не потонув, його за наказом Божим, проковтнув величезний кит і носив його у своєму череві три дні і три ночі. Увесь цей час пророк співав подячні гімни Богові і просив Його про помилування.
Через три дні кит викинув пророка на берег. Після цього Іона пішов у Ніневію для виконаная волі Божої. Цілий день він ходив по містуі проповідував усім, говорячи, що через сорок днів Ніневія буде зруйнована. Мешкавці міста повірили йому. Вони, разом ї царем, наклали на себе суворий піст, почали мрлитися і приносити покаяння у своїх гріхах. Бачучи, що мешканці Ніневії розкаялися, Господь змилостився вад ними. Але Іоні не сподобалось, що Бог милостиво віднісся до язичницького народу. Розчарованй і сердитий він покинув місто, щоб не виставляти себе на посміховисько перед людьми, яким він пророчив загибель. Не далеко від міста він побудував собі намет і з почуття образи почав молитися: «О, Господи, чи не це говорив я коли ще був в крахні моїй! Тому я побіг у Фарсіс, бо знав що Ти Бог благий і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий і жалкуєш про біду. І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо краще мені умерти, ніж жити». Господь не відповів пророку на таку нерозумну молитву, але зробив так, що над його головою виросла висока рослина, яка заслонила його від палячих променів сонця. На слідуючий день Господь наказав черв’якам підточита корені рослини, і вона зразу засохла.
Одночасно зі соходу подув гарячив сухий вітер, а сонце палило так сильно, що Іона знеміг від засуха, і став ремствувати. Тоді Господь, навчаючи Іону сказав йому: «Ти жалкуєш за рослиною над якою ти не трудився і яку не вирощував. Чи ж мені пожаліти Ніневію, міста великого в якому більше ста двадцяти тисяч чоловік, які не вміють відрізнити праву руку від лівої, і численну кількість худоби?».
Головну думку книги пророка Іони можна висловити так: Госпдь піклується про повернення всіх грішників. Він любить усі народи і навіть ворогам Ізраїлю – Ніневії –бажає спасіння. Трьохденне перебування пророка Іони в череві кита і чудесне спасіння його було прообразом трьохденної смерті і воскресіння Христа Спасителя.
Пророки Амос і Осія
Ці пророки жили в Ізраїлі у восьмому від час царювання Ієровоама ІІ. При цьоцу царі, Ізраїль піднявся із упадку і вступив у полосу бурхливого економічного розквіту. Країна процвітала майже так, як в часи Соломона. Але економічний ріст держави дуже часто понижує релігійно-моральну сторону життя його народу. Те ж саме трапилося і у Ізраїлі. Ізраїльтянн забули Істиного Бога і не захотіли виконувати добрих Його заповідей, які ведуть до духовної досконалості. І ось, кола ралігійно-духовне падіння євреїв досягло краю до Ізраїлю був посланий Богом пророк Амос. До цього він був пастухом і у свої дні знаходився на гірських просторах Іудеї. Узявши свою палицю пастуха він відправився у Самарію. Це місто розгулу і розбещенності вразило його. Амос з жахом дивився на нафарбованих жінок, вичепурених мололодиків на безжалісних і несправедливих вельмож, на занадто розкішні будинки і палаци і надзвичйно велику бідність простого люду. Всюди в Самарії стояли капища, присвячені ідолам. Амос зразу ж пішов у Вефіль – релігійний центр Ізраїлю, став перад храмом у якому Бог Мойсея був зображений у вигляді тільця, і почав гнівно викривати пророка ізраїльтян, призиваючи їх до покаяння. «Вислухайте це, прагнучі проковтнут бідних і загубити старців!» – волав він до совісті багатих. Пророк закликав людей не ображати Бога розбещенністю, великими розкошами й жорстокістю до бідних і беззахисних. Не дивлячись на те, що Ізраїль у цей час був в розквіті своїх сил. Амос напророчив раптову його загибель: «І буде у той день, говорить Господь Бог: зроблю захід сонця у полудень затьмару землю серед світлого дня». Пророцтво Амос незабаром здійснилось – Ізраїль був зруйнований Асірійським царством.
Пророк Осія був молодшим сучасником Амоса. При ньому уже розпочало збуватися пророцтво Амоса про загибель Їзраїлю. Побоюючись агресивних дій Ассірії, Ізраїль вступив у воєний союз з Єгиптом. Пророк Осія у своїй книзі зображує Ізраїль під виглядом розбещеної і невірної дружини, як невірна дружина іде від свого чоловіка до коханця, так Ізраїль забув свого Бога і став поклонятись невірним богам і надіятись на союз з язичницькими народами. Але грізні слова пророка не знаходили собі відгуку між розбещеним народом. Тоді, за наказом Божим, він звіщає ізраїльтянам про загибель їх царства.
Пророк Ісаія
Особливо знаменитм серед іудейських пророків був пророк Ісаія. Він був нащадком царя Давида і знаходився в родинних відношеннях з іудейським царем. Ісаія пророкував при царях Іоафамі, Ахазі і Єзекії. В рік смерті царя Озії, в 740 році, Бог прикликав Ісаію до пророцького служіння особливим явленням. Ісаія бачив Господа, який сидів у небеснім храмі на високому престолі. Навколо Нього стояли шестикрилі серафими і молились: «Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! (воїнства) вся земля повна слави Його!». Вражений ведінням, Ісаія вигукнув: «Горе мені! Загинув я! Бо я людина з нечистими вустами і живу серед народу також з нечестивими вустами, – очі мої бачили Царя Господа Саваофа». Один з серефимів взяв кліщами вугілля з небесного жертовника і доторкнувся ним вуст Ісаії зі словами: «Ось, це доторкнулось вуст твоїх, і беззаконня твоє віддалене від тебе, і гріх твій очищений. Після цього Ісаія почув запитучий голос Господа: «Кого Мені послати? І хто піде за для Нас?». Ісаія відповів: «Ось я, пошли мене!». Тоді Господь наказує йому: «Піди і скажи цьому народу: слухом почуєте, – й не зрозумієте і очима дивитись будете – і не побачите. Бо загрубіло серце народу цього і ушами ледве чують і очі свої зімкнули». Ісаія запитав: «Чи недовго, Господи, таке релігійно – моральне затемнення свідомості народу Божого? Господь відповів йому: «Доти, доки не опустіють міста, і залишаться без жителів і будинки без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє» (розд.6)
Видіння закінчилось, і святім пророці почив Дух Божий. Котрий кликав його на боротьбу з пророками і релігійною помилкою єврейського народу. Ісая голосно і полум’яно закликав єврейський народ до каяття, викриваючи його безпеччя. У словах повних апокаліптичного жаху, він закликав жителів Іудеї відмовитись від чужих богів і звернутись до істинного Бога. Він таврував святеництво багачів, які постились і звершували жертвоприношення у Єрусалимського храмі і одночасно пригнічували бідняків, ображали вдів, сиріт і маленьких дітей. У перше у історії Ізраїлю і Іудеї він проповідував що релігійні обряди немають ніякого значення, якщо їх не звершувати з чистою і справедливою совістю. Але духовно оглухший і осліплений народ не міг чути рятівник закликів Божого обранця. Бачучи окаменіння сердець вибраного народу, пророк Ісая сповіщає своїм співвітчизникам кару Божу через асірійців і халдеїв. Він говорить і про майбутню загибель Самарії і про зруйнування Єрусалиму і храму вавилонянами, і про полон вавилонський. Сповіщаючи про кару Божу нечестивому народу; пророк Ісая разом з тим говорить, що Господь простить іудеїв і звільних їх з полону, якщо вони щиро покаються у своїх гріхах. Але особливо пророкував Ісая про майбутнє Месії – Спаситель світу. У своїх пророцтвах він називаю Месію Богом і людиною. Учителем усіх народів, засновником царства царства світу світу і любові. Пророк пророчить, що Месія народиться від Діви, прийме Дух Божий, буде вершити чудеса, постраждає і умре за гріхи людей, воскресне і вознесеться на Небо. Заснована Ним Церква розповсюдиться по всьому всесвіту. Майбутні страждання Спасителя Ісая описує так ясно, неначе б то він бачив їх своїми очима. (53 гл.). За ясність пророцтва про Христа, Ісаю називають пророком – євангелістом. Існує давній переказ, що святий пророк прийняв мученицьку смерть. За викриття царя Манасії у ідолопоклонні, він був перерізаний дерев’яною пилкою.
Пророк Єремія
Ієремія жив приблизно через сто років після пророка Ісаії, у другій половині сьомого віку. Він проповідував у ту трагічну епоху, коли наближалось і звершилось падіння іудейського царства. Син священика, він був нащадком древнього священного роду, якій вів свій родовід від первосвященика Афіафара. До пророцького служіння був покликаний Господом у ранній молодості, в 626 році, на тринадцятім році правлінням царя Іасії. Господь явився Ієремії і сказав , що Він іще до народження обрав його пророком для народів. Але Ієремія почав відмовляючий від пророцтва, посилаючись на свою молодість і на те, що він не уміє красномовно говорити. Тоді Господь доторкнувся до його вуст і сказав: «Ось Я вкладаю слова Мої у вуста твої». І дальше Господь попереджує його: «Дивись, Я поставив тебе у цей день над народами і царствами, щоб викоріняти і розоряти, губити і руйнувати зло, творити і насаджувати добро».
Отримавши таке повеління від Господа пророк Ієремія протягом сорока років ніс нелегкий тягар свого пророцького служіння єврейського народу. На відміну від інших пророків, Ієремію називають плачучим пророком. Люблячи свою свою батьківщину усією душею, він з гіркими сльозами викрива нечестя своїх сучасників і пророкував їм біди, які вони зустрінуть. Він напророкував, що Іудейське царство буде підкорене ново вавилонським царем Навуходоносором II, Єрусалим і храм будуть геть зруйновані, а народ буде уведений до Вавилону, де пробуде у неволі сімдесят років. Для того, щоб показати будейського народу, що з ним трапиться у недалекому майбутньому, пророк за велінням Божим, одягнув спочатку дерев’яне, а потім залізне ярмо і у такому вигляді ходив по вулицях Єрусалиму. Одного разу він купив у гончара глиняний горщик і на очах старійшин міста розбив його. при цьому він сказав: «Так говорить Господь Саваоф так розтощу народ цей і місто це, як розбився гончарів гощик».
Пророк виступав проти воєнного союзу з Єгиптом і радив царю Седекії підкоритись Навуходоносору. Розбещений народ не любив пророка за те, що він говорив правду і викривав їх у безчесті, а про єгипетське угрупування звинувачувало його у зраді і поразницьких настроях. Ієремію посадили до в’язниці, але пророк був непохитним. Тільке лише вийшов на волю, він продовжував свою діяльність в ім’я спасіння батьківщини і народу.
Але ось на кінець, натали сумні дні для іудейського царства, про які багато разів нагадував пророк своєму народу. У 586 році Навуходоносор зруйнував Єрусалим і храм, а іудейський народ захопив у полон. Пророку Ієремії Навуходоносор дозволив залишитися на батьківщині. Залишився у зруйнованому Єрусалимі, Ієремія гірко оплакав злигодні своєї вітчизни і народу. Свій смуток він виклав у священій книзі, яка пізніше була названа «Плач Ієремії». Незабаром у Іудеї спалахнуло повстання проти Вавилону. Боячись відповідальності за безпорядки, значна кількість іудеїв втекла до Єгипту. Разом з собою вони забрали і пророка Ієремію. Існує переказ, що у Єгипті пророк був побитий камінням своїми співвітчизниками.
Малі пророки у Іудеї до вавилонського полону: Авдій, Іоіль, Міхей, Наум, Аввакум, Софонія
- Пророк Авдій проповідував при царі Іорамі, на початку дев’ятого віку. Його книга – найбільш коротка між пророцьких книг: в ній всього 21 вірш. Пророк викривав іудеян за те, що вони співчували і допомагали єгипетському фараону Шашонгу пограбувати Єрусалим при Ровоамі. За це Авдій пророчить Єдому кару Божу.
- Пророк Іоіль проповідував при царі Іоасі, в кінці дев’ятого і початку восьмого віків. Його можна назвати пророком П’ятидесятниці, так як він в яскравих обрисах напророчив про зішестя Святого Духа на народ Божий. Ця подія виповнилась у Новому Заповіті. Після возносення Христа на небо. У своїй книзі, яка вміщує три глави, пророк закликає співвітчизників до молитви і покаяння.
- Пророк Міхей проповідував при трьох іудейських царях: Іоафамі, Ахазі, Єзекії, і був сучасником пророка Ісаії. У своїй книзі, яка вмістила сім розділів, він безбоязно викриває пороки влади імущих, вказує на згубний вплив розкоші і багатства, пророчить, що невірність іудеїв й ізраїльтян Божому Завіту стане для них фатальною. Пророк на весь голос говорить про близьку загибель не лише Самарії але і Єрусалиму. В той же час він вірить в кінцеве зцілення і спасіння народу Божого. Міхей говорить, що місце народження Месії буде Вифлиєм – місто Давидове.
(Міх.5, 2)
- Пророк Наум проповідував під час правління благочестивого іудейського царя Іосії, в кінці сьомого віку. У ці роки ассірійська воєнна держава – гроза всього Сходу – переживала агонію. Поневоливши Сірію, Єгипет, Палестину, Вавилон, частину малої Азії і Кавказу, Ассірія спустошила ці землі, зруйнувавши десятки міст і забравши в полов сотні тисяч мешканців. Воєнна могутність ассірійців похитнулася в результаті нашестя скіфів. В 616 році Ассірія потерпіла жорстоку поразку в битві з повсталими вавилонцями, а в 612 році була завойована столиця Ассірії – Ніневія. Царство Ассура припнило існування. Всі народи Сходу з бурхливою радістю зустріли ці вісті. Загибель Ніневії і присвячена книга пророка Наума, яка була написана, ймовірно між 616 і 612 роками. Книга пророка Наума проникнута переконанням: насильник і тиран неминуче пожнуть гірки плоди свого беззаконня. Держава, побудована на брехні і крові не може вистояти. Яким би не був могутнім деспот – кара наздожене його. прорк заспокоює свій народ, який постраждав від нашестя ассірійців.
- Пророк Аввакум жив і проповідував в кінці сьомого віку. В цей час на руїнах Ассірійського царства халдеї побудували царство Вавилонське. Пророк напророкував зруйнування Іудейського царства халдеями і вурочистій пісні оспівав явлення на землю Бога для спасіння людей.
- Пророк Софонія жив і пророкував під час правління царя Іосії (640 – 609рр.) і був сучасником пророка Аввакума. Вчення Софонія вміщує слідудуючі положення:
а) в подіях світової історії проявляється воля Господня;
б) день Ягве буде катастрофою, яка спіткає язичницькі народи так же, як Іуду, бо гріх світу, тягне за собою все руйнуючу бурю, подібну Всесвітньому потопу;
в) серед цієї бурі залишиться лише істинно благочестиві і богобоязні;
г) після днів відплати Бог явився серед Своїх обранців і всановить на землі вічне Царство – світла і радощів.