Ісаак та його сини
(Буття 25)
Перші роки сімейного життя Ісаака пройшли ще тоді, коли жив його старий батько – Авраам. Ісаак був єдиним спадкоємцем усіх обітниць Божих, які були дані його батьку. Але й він, подібно Аврааму, повинен був зазнати випробування у своїй вірі. Ісаак, як і його батько, переживав сімейне горе. Двадцять років уже пройшло після одруження, а в нього не було ще дітей. Однак він не западав духом і вірив, що обіцянка Божа про його потомство обов’язково збудеться. Він постійно і гаряче молився Богу, і молитва його була почута. Ревекка незабаром завагітніла і готувалася стати матір’ю. одного разу вона відчула в собі незвичайне биття. Вона з молитвою звернулась до Господа, і Господь сказав їй: «Два племені у череві твоїм, і два різних виникнуть з утроби твоєї; один народ зробиться сильнішим іншого, і більший буде служити меншому». Це одкровення глибоко запало в душу Ревекки і послужило для неї керівництвом в майбутньому житті. Ісааку було вже шістдесят років, коли Ревекка народила близнюків. Першим народився Ісав і тому він рахувався первородним. Його назвали Ісав (кошлатий), оскільки він був вкритий волоссям. Другому дали ім’я Яків, що по – українські означає «тримати за п’ятку», оскільки під час народження він тримався за п’яту свого брата.1 Коли вони виросли, то старший – Ісав був дуже майстерним мисливцем і улюбленцем свого батька Ісаака, а молодший – Яків, будучи лагідним домосідом, був улюбленцем своєї матері. Одного разу Ісав повернувся з полювання дуже стомленим і голодним. Побачивши, що Яків приготував їжу з сочевиці, він став з нетерпінням просити: «Дай мені поїсти червоного, червоного цього». На це Яків відповів: « Продай мені зараз же своє первородство». Ісав в роздратуванням сказав: «Ось я умираю, що мені в цьому первородстві?». Тоді Яків зажадав від Ісава клятвеної обіцянки: «Поклянись мені тепер же». Нетерплячий і легковажний Ісав тут же поклявся Якову і проміняв своє первородство на сочевичну юшку. Безумовно, Ісав цього не сприйняв серйозно. Мало що він присягався, коли приходив у збуджені! Для Якова ж присяга була непорушною і священною, і він твердо вірив, що придбав право на первородство. Ісав з захопленням почав їсти, не підозрюючи, які фатальні наслідки спричинять за собою його легковажність.
У той час первістку належали особливі права, які називалися правами первородства. Перед смертю батько сімейства передавав старшому сину владу над молодшими братами, а також більшу частину свого майна. Але саме найголовніше полягає в тому, що старший син отримував Божі обітниці, які були дані його батьку, про народження Спасителя світу.
Хитрість Ревеки і Якова
(Буття 27 – 28)
Ісаак під старість майже зовсім втратив зір і не розпізнавав навіть своїх близьких . До того ж його засмутив Ісав, який узяв собі дружинами двох хеттаянок, зневаживши традиції племені не турбуючись про чистоту крові і віри єдиного Бога. Але не дивлячись на це, батько як і раніше любив Ісава і продовжував рахувати його первородним сином. Одного разу він покликав його до себе і сказав: «Ось я постарів; не знаю дня моєї смерті; візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле і налови мені дичини, і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені їсти, щоб благословила тебе моя душа, до того як умру».
Ісав одразу ж пішов на полювання, щоб виконати волю батька. Ревекка ж підслухала їх розмову, і в неї визрів хитрий план . вона вирішила скористатися відсутністю Ісава, підіслати до батька Якова і брехливий шляхом отримати у нього благословення, яке дається лише первородному сину. Мати повідала своєму улюбленцю про свій намір, але Яків злякався і почав заперечувати: « Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладка; може статися, обмацає мене батько і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення».
Але, Ревекка розвіяла його побоювання і наказала йому принести із стада двох козлят. Із козлят вона приготувала їжу, одягнула Якова в одежу Ісава, щоб від нього віяло запахом полів, а руки і шию обклала йому шкірою козлят. Переодягнений таким чином увійшов до батька і видаючи себе за Ісава, запропонував йому їжу. Ісаак був здивований, що Ісав так швидко повернувся з полювання, щоб переконатися, обмацав Якова руками: «Голос, голос Якова, – сказав здивований Ісак, – а руки, руки Ісавови».
Коли Ісаак наївся і випив вина, його знову охопили сумніви. Він попросив мнимого Ісава поцілувати себе і заспокоївся, відчувши запах просоченої потом одежі. Ісаак сказав радісно; «Ось, запах від сина мого, як запах від поля (повного), яке благословив Господь». І тут же він звершив над Яковом торжеств енне благословення, яке робило його первородним сином і головним спадкоємцем Божих обітниць.
Незабаром а полювання, прийшов Ісав і приготував батьку його любиму їжу з дичини. Увійшовши до Ісаака, він сказав: «Встань, батьку мій, і поїж дичини сина свого, щоб благословила мене душа твоя». Але на свій жах він узнає, що його брат перший за нього приходить до батька і, скориставшись сліпотою Ісаака, хитрощами взяв у нього благословення. Ображений Ісав підняв гучний плач. Ісаак теж був не менше приголомшений, коли дізнався про непорядний поступок свого сина, але тут же він зрозумів, що на це була воля Божа. Тому звертаючись до Ісава, він сказав: «Брат твій прийшов і хитрістю взяв благословення твоє… він і буде благословенний». Ісав запалав гнівом і погрожував убити Якова, але, жаліючи любимого батька, він вирішив виконати свою погрозу після його смерті. Ревекка побоюючись за жаття Якова, сказала йому: «Ісав, брат твій , погрожує вбити тебе; і тепер сину мій, послухайся слів моїх, підись, біжи в Месопотамію до Лавана, до брата мого, в Харран; і поживи у нього деякий час, поки утолиться гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: «тоді я пошлю і візьму тебе з відти». Ісаак теж схвалив цей план. У Харрані Яків зможе знайти собі дружину із свого племені і уникати помилки Ісава, одружившись на хеттеянках. Батько, очевидно, простив вже сину підлий обман, ніжно розпрощався з ним і благословив його на дорогу.
Після цієї сімейної драми Ісаак прожив іще сорок три роки, але, він нічим не заявив про себе в історії. Та і взагалі це був один із тих рідких людей, все життя яких є безмежна лагідність, втілене смирення і безтурботне вдоволення. Будучи патріархом багато численного роду, він однак уникав усього, що могло зробити його становище особливо видним, і тим доказав, що смиренням і лагідністю можна також догодити Богу, як і життям, наповненим великими подвигами і тяжкими випробуваннями. Беззаперечна покора батьку навіть до пожертвування самого життя, ніжна прихильність до матері, з втратою якої він заспокоївся лише одружившись з Ревеккою, безумовна відданість і вірність своїй дружині коли всюди було множество, ,терпляче перенесення сімейних випробувань – все це разом малює нам образ патріарха, який великим був не зовнішніми гучними подвигами, а тим внутрішнім духовним світом, який невидимий для людей, але який тим яскравіше сяє перед Отцем Небесним.
Після описаних подій доля подальшої історії патріархальної епохи зосереджується в руках Якова, котрому перейшло благословення, дане Богом Аврааму і Ісааку.