Хоч і тяжким було випробування, якому піддався Авраам, коли він вимушений був позбутися свого позашлюбного сина Ізмаїла, але невдовзі йому мало бути ще тяжке випробування, яке у випадку непохитності його віри і послуху, повинно було повністю закріпити за ним високе звання отця віруючих. Явившись восьмий раз Аврааму Господь сказав: «Авраам… візьми свого сина, свого одинака, що полюбив ти, – Ісаака, та й піди до краю Морія, і принеси там його в ціле спалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі» (Бут. 22, 1-2). Тяжку ніч провів Авраам отримавши одкровення про жертвоприношення свого єдиного любимого сина. Але сила віри і послух волі Божої восторжествувала над усіма іншими почуттями Авраама. Рано вранці він наколов дров для всепалення, взяв осла, Ісаака і двох прислуг і відправився в землю Морія. Вже третій день вони були в дорозі, а Господь все не вказував місце для всепалення. Страшні муки переносило серце Авраама. Три дні він в душі віддавав Ісаака в жертву, три дні Ісаак був для нього неначе б мертвим. На кінець, Авраам побачив гору, що була призначена для жертвоприношення. Коли вони підійшли до підніжжя гори, Авраам повелів слугам чекати в низу, а сам з Ісааком почав підніматися на вершину. Син ніс дрова, а батько в одній руці тримав запалену скалку, а в другій гострий ніж. По дорозі Ісаак запитав: «Батьку мій, ось вогонь і дрова, де ж ягня для спалення?» Авраам відповів: «Бог вибере собі ягня для спалення, сину мій.» Коли вони прийшли на місце, яке вказав Бог, Авраам відкрив сину волю Божу, побудував жертовник з каменю, розклав дрова і зв’язав Ісаака, положив його на жертовник. Ісаак почувши, що за велінням Бога він повинен стати жертвою всепалення, добровільно і беззаперечно підкорився Його Святій волі. Послух Ісаака дорівнює вірі Авраама, і обидва вони проявляють героїзм духу і непохитність віри в Бога. Авраам взяв ніж і підніс руку, щоб заколоти сина, і тут почув голос з неба: «Авраам… не піднімай руку твою на отрока і не роби над ним нічого, бо тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене». Авраам опустив руку з ножем. Він виконав волю Божу, і в той же час його любимий син Ісаак залишився живим. Озирнувшись, Авраам побачив барана, який рогами заправся у хащах. Він взяв барана і приніс Його в жертву замість свого сина Ісаака. В зв’язку з таким безмежним послухом волі Божій, Аврааму не тільки були повторені всі попередні обітниці, але і в перший раз були підтверджені клятвою: «Мною клянусь, – сказав Господь Аврааму, – що так як ти зробив цю справу і не пожалів… сина твого.., то я благословлю тебе і умножаючи умножу сім’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря…» Принесення в жертву Ісаака мало глибоко перетворююче значення. Ця жертва прообразовувала величну Голгофську Жертву, на Якій Єдинородний Син Божий добровільно віддав Себе для спасіння всього людського від гріха, прокляття і смерті. Ця жертва також прообразовувала і воскресіння Господнє.
“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
