Після звільнення Лота і зустрічі з царем Салимським Мелхиседеком, Аврам повернувся до місця своєї стоянки у діброву Мамре. Яка не славна була перемога Аврама, але вона могла потягти за собою лише страшну помсту з боку розбитого царя, і тому тепер Аврам більше ніж коли – небудь потребував моральної підтримки. І Господь в четверте явився йому і сказав: «Не бійся, Аврам; Я твій щит; нагорода твоя (буде) досить велика». У відповідь на скаргу Аврама про бездітність, Господь дав йому обіцянку про численне потомство. « Подавись на небо, – сказав йому Господь, – і полічи зірки, якщо ти зможеш злічити їх… стільки буде у тебе нащадків. Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це у праведність» (Буття 15). Велика обіцянка була підтверджена завітом, який був затверджений за обрядом того часу, при допомозі розітнутих тварин.1 Під час глибокого сну, що найшов на Аврама Господь відкрив йому подальшу долю його потомства. Господь сказав, що нащадки Аврама будуть знаходитись у рабстві в чужій країні на протязі чотирьохсот літ. З країни поневолення його нащадки повернуться знову в обітовану землю, яка буде сягати « від ріки Єгипетської до великої ріки Єфрата». Після цих слів Господа з наставанням темноти Аврам побачив, що між розітнутими тваринами пройшов дим і полум’я.
“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
