Люди, йдучи, все далі й далі у невідомі для них землі поступово стали забувати перекази про істинного Бога. Під впливом грізних явищ оточуючої природа люди спочатку стали шукати істинне поняття, про Бога, а потім і зовсім забули Його. Забуваючи істинного Бога, люди, зрозуміло, не ставали абсолютними атеїстами, у глибині їх духовної природи жило релігійне почуття, у них лишилася потреба в духовному житті, їх душі тягнулися до Бога. Але, загубивши поняття про невидимого Бога, вони почали обожнювати предмети і явища видимої природи. Так появилось ідолопоклонство. Ідолопоклонство виражається, у трьох основних видих: сабеїзмі- обговорювання зірок, сонця і місяця; зоотеізмі – обоготворення тварин; і антропотеізмі – боготворіння людини. Ці три види ідолопоклонства знайшли затим найбільш різке вираження у Месопотамії, Єгипті і в Греції.
Хвилі гріха і марновірства знову затоплюючи землю, загрожували викоренити у серцях людей, справжню релігію, а разом з нею і надію на майбутнього Месію. Котрий повинен звільнити людей від рабства гріха і моральної смерті. Правда, на землі серед загального ідолопоклонства і нечестя лишилися іще окремі особи, які зберегли істинну віру. Але оточуюче середовище швидко могло і їх захопити загальним потоком невір’я. А тому, щоб зберегти насіння істинної віри і підготувати шлях майбутньому Спасителю миру, Господь серед язицького світу вибирає міцного, духом і вірою патріарха Авраама, а в особі його і весь єврейський народ, котрий повинен був походити від нього.