Перша сім’я. Каїн і Авель. Релігійно – моральний стан допотопного людства. Лишившись свого блаженного житла, перші люди поселилися на схід від Едему. Ця поза райська країна стала колискою людства. Тут розпочалися перші труди щоденного сурового життя, і тут же явилося перше покоління «народжених» людей. «Адам пізнав Єву дружину свою; і вона зачала і народила сина, якому дала ім’я Каїн, що означає, «придбала я людину від Господа». Адам і Єва мабуть, надіялися що в особі Каїна вони побачать виконання обіцянки про Визволителя, але їх надія не справдилася. В їхньому першому сині для прабатьків явилось лише начало нових, невідомих ще їм страждань і горя. Між іншим, Єва незабаром сама зрозуміла, що вона досить швидко почала тішити себе надією на сповнення обіцянки, і тому коли в неї народився другий син, вона назвала його Авелем, що означає примара, пара.
Збільшення сім’ї вимагало від Адама усе більше й більше сил для добування їжі. Незабаром йому в лій справі стали допомагати його сини. Каїн став обробляти землю, а Авель займатися скотарством. Але первородний гріх не забарився проявити себе з жорстокою силою уже у першому сімействі.
Одного разу Каїн і Авель принесли жертву Богу, Каїн приніс в жертву плоди землі, а Авель – первородного барана із своєї отари. Але Авель приносив жертву з вірою в обіцяного Спасителя і з молитвою про помилування, а Каїн приносив її без віри і дивився на неї, як на свою заслугу перед Богом (Євр. 11, 4). Тому жертва Авеля була прийнята Богом а жертва Каїна – відкинута. Побачивши перевагу, виявлену братові, і бачачи в ньому явне обвинувачення своїх «злих справ» (І Ін. 3, 12). Каїн сильно обідився, і насуплене обличчя його поникло. На ньому появилися зловісні риси. Але милосердний Бог, бажаючи, щоб Каїн виправдався застеріг його від цієї справи. Він сказав Каїну: «Чому ти обідився? І від чого поникло лице твоє? Гріх лежить біля дверей твого серця, він притягає тебе до себе, але тмипануй над ним». Каїн, все ж,не послухався Божого поклику і відкрив гріху двері свого серця. Зазвавши свого довірливого брата у поле, він убив його – учинивши небачене іще на землі злодіяння. Страшний злочин, який вперше вніс в порядок природи смерть і руйнування не міг не лишитися бей кари. «Де Авель, брат, твій?» – запитав Господь Каїна. «Не знаю; хіба я сторож брату моєму?» – з зарозумілістю відповів вбивця. В пій відповіді можна бачити який страшний крок у перед зробило зло з часу падіння праотців. Ця зарозумілість, це безсоромне заперечення не допускали можливості подальшого випробування Каїна,і Господь промовляв йому вирок: «Голос крові брата твого кричить в Мені від землі; нині проклятий ти від землі, яка отверзла уста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї.., ти будеш вигнанцем і блукачем на землі. «Каїн затріпотів але тільки не від розкаяння, а від страху, що йому відплатяться смерть брата. «Кару мого більше, ніж витерпіти можна, – сказав він Господу, – …всякий, хто стрінеться зі мною, уб’є мене». У відповідь на це Господь сказав: «За те усякому, хто уб’є Каїна, помстяться всіляко». І зробив Господь Каїну знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його.
Братовбивця не зміг більше залишитися зі своїми батьками. Він пішов від них і поселився на землі Код, іще далі на схід від Едема. Але Каїн переселився сюди не один. Яке не велике було лиходійство, образа; нанесла ним чистоті і святості братської любові, із середовища розплоджених за цей час братів, сестер і наступних поколінь знайшлися люди, які наважилися слідувати за Каїном в країну вигнання. Каїн поселився на новому місці з дружиною. Незабаром у нього родився син якого він назвав Єнохом. Віддалений від решти суспільства людей, представлений своїй лише долі. Каїн віх природа суворий і настирливий, тепер іще з більшою упертістю повинен був боротися з природою і зовнішніми умовами життя. І він дійсно віддався тяжкій праці для забезпечення свого існування і був першою людиною, яка побудувала місто, як початок осідлого життя.1 Місто названо було ім’ям його сина Єноха.
1Під словом «місто» тут необхідно розуміти не місто: в теперішньому розумінні,а просто загорожу, возведену для захисту від диких звірів.