Перший день
Предметом творення першого «дня» є світло. «І сказав Бог: хай буде світло». До недавна це місце в Св. Письма численні богослови, тлумачили ґрунтуючись на теорії ефіру. Учені думали, що увесь Всесвіт заповнений найтоншою невидимою матерією якій дали назву ефір. Згідно цій теорії, світло є не що інше, як коливання ефіру. У всесвіті це коливання ефіру виробляють зірки, в тому числі і наше сонце.
Скориставшись теорією, ефіру, дехто з богословів минулого століття думав, що поява у перший творчий день світла до створення світил, є не що інше, як
коливання ефіру, який прийшов, в рух в силу якихось невідомих нам інших причин.
Але тут слід зауважити, що у XX віці в зв’язку з відкриттям квантової енергії відбулося грандіозне ламання попереднього наукового світогляду. Появилися нові гіпотези і теорії. Останнім часом у науковому світі докорінним чином, перемінився і погляд на походження Всесвіту, в зв’язку з появою так званої теорії «великого вибуху».
Коротко її можна описати таким чином. Весь Всесвіт десь біля двадцяти міліардів років тому знаходився в зжатому, тобто, колапсуючому стані. Вся його речовина була зосереджена в одній цятці, в атому, який не мав ні часу, ні простору. Всесвіту, власне, не існувало. Існувала лише праматерія. Про першопочатковий стан якої наука нічого не знає та чи і буде що-небудь знати.
Уся матерія,очевидно, знаходилася в плазматичному занадто стиснутому стані, при якому були відсутні навіть атоми, а існували в неописаному хаосі тільки елементарні часточки. І ось, в силу якоїсь, іще невідомої для науки,причини, первісне ядро виросло і з’явився сліпучий спалах світла, вогненну кулю, котра почала розширятися з неймовірною, швидкістю. Густина речовини Всесвіту в перші миті секунди вибуху, за гадкою вчених, складала 1094 гр. на куб. см., а температура 1033градусів 1. Швидко розширюючись первинна речовина Всесвіту так само швидко втрачала свою густоту і температуру. Взаємодіючі між собою, елементарні частинки стали утворювати спочатку атоми, потім молекули, зірки і планети. Але не всі елементарні частини перейшли у тверду речовину, велика кількість їх лишилося у Всесвіті у вигляді променевої енергії. Вибухнувши десь біля 20-ти міліардів років тому, наш Всесвіт все ще розширюється, створюючи таким чином все більший і більший простір. Ось така, в короткому описі пануюча зараз у науці теорія «Великого вибуху».
Якщо ця теорія і надалі виявиться вірною, то вона як ніяка інша теорія в минулому, допоможе нам хоч би трохи підняти таємницю того світу, який, з волі Божої, з’явився у перший творчий день. А поки що ми можемо припустити, що світло, яке явилося, по Слову Творця, було тією первозданною речовиною, яка, як стверджує наука, появилася в результаті «Великого Вибуху» і з якої затим виник Всесвіт. «І відділив Бог світло від темряви». Коли з праматерії почалася утворюватися речовина у тому стані, в якому ми її знаємо, то, як ми вже згадували вище не всі елементарні частинки перейшли в цей стан матерії, більшість з них лишилися у Всесвіті у вигляді променевої енергії. Вчені припускають, що на кожну ядерну частинку речовини припадає мільярд фотонів і мільярд нейтрино – елементарних частинок променевої енергії. Таким чином, під темрявою в даному випадку ми можемо розуміти речовину, а під світлом променеву енергію яка в певну мить утворення Всесвіту відокремилася від твердої речовини і існує до нині, хоча у великій своїй масі лишається невидимою для людського ока.
Другий день
(Буття 1, 6 – 8)
Предметом творення другого дня є твердь. Твердь у єврейському тексті виражається словом «ракіа», що означає – простір, шатро. Бог назвав твердь небом. Отже, на другий творчий день або період, по слову Божому, атоми, що утворилися і молекули з первинного світла стали об’єднувалися у величезні космічні хмари, в яких розпочинаються зароджуватися ядра майбутніх зірок і планет. Механізми, дякуючи яким водень гелій у Всесвіті об’єдналися, утворивши зірки і галактики, наука до цього часу поки до кінця не вияснила. Було запропоновано багато теорій з докладними розрахунками того, як великі газові сфери повільно конденсується в обертаючі обпекти типу галактик, які складаються із зірок. Можливо, ці різні теорії дуже близькі до описання істинного процесу, але поки що вони лишаються не досить доказаними. Таким чином, другий день (біблійський) необхідно розуміти, як період утворення космічних тіл в тому числі і нашої планети. У нашій сонячній системі, цей процес був завершений у четвертий день… Щодо усього космосу, то, за ствердженням вчених він продовжується до теперішнього часу. У Всесвіті і зараз відбуваються вибухи неймовірно стисненої речовини, з якої згодом народжуються нові зірки.
Третій день
(Буття 1, 19-13)
Утворена на другий творчий день, наша земля, за свідченням Біблії, була вкрита водою. Очевидно, тоді земля була у гарячому стані. Вода вмить перетворилася в пару, яка піднімалася над землею, утворюючи кілометрову товщину туману, а потім охолоджуючись і конденсуючись у вигляді дощу, падала на землю.
В цей період відбувалося формування материків. Страшенної сили вулкани трясли землю і повітря. Відбувався процес гороутворення. Земля поступово охолоджувалася, утворювалися океанічні впадини які стали наповнюватися водою . Появилася суша і сприятливі атмосферні умови для проростання рослинництва. І ось всесильне Слово Боже звертається до землі: «Хай виростить земля зелень, траву… дерево…». Бог прикликає землю приймати співучасть у створенні першого біологічного життя. І трапилося диво – появилося на землі життя. В цей третій «творчий день» ожила земля, зазеленіли її неосяжні простори, вкрилися в кінці «дня» могучою рослинністю земні долини.
Але, ліс був незаселений в ньому не було, ні птахів, ні звірів, нічого живого. Мертву тишу його не порушувало ні стрекотання коників, ні спів птахів, ні плавний політ метелика або інших представників світу комах. Теплий клімат був тоді на всій планеті. Проміні сонця іще не проникали безпосередньо на землю, а переломлялися під відомим кутом через сильну оболонку водяного пару, який іще огортав землю. Але поступово туман розсіявся і сонячні промені стали проникати на землю прямо.
Четвертий день
(Буття 1. 14-19)
В цей період за словом Творця остаточно встановилася сонячна і зоряна система, яка вже почала зароджуватися у другий день. Вона не припиняла розвиватися і в третій день, але лише в четвертий день отримала своє завершення.
П’ятий день
(Буття 1. 20 – 23)
Небо вже прикрашалось світилами, на землі розвивалася багата рослинність, але не було ще на планеті живих істот, які б могли насолоджуватися дарунками природи. Для їх існування не було ще, необхідних умов, оскільки повітря було насичене шкідливими випаруваннями, які могли сприяти лише царству рослинному.
Але ось велетенська рослинність потроху очистила атмосферу і підготувалися умови для розвитку тваринного життя. І сказав Бог: «Хай народить земля плазунів, душу живу і птахи хай полетять над землею по тверді небесній». В силу цієї Божественної волі звершився новий творчий акт, не просто утворюючий , як у минулі дні, а в повному розумінні творчий, яким був і перший акт творення, первісної речовини з нічого. Тут створювалася душа жива, явилося щось таке, що не існувало у первісній речовині. І дійсно буттяписець тут вдруге вживає дієслово «бара» – творити із нічого. «І сотворив Бог риб великих і всяку душу тварин, плазунів, которих народила вода, по їх роду, і усякого птаха пернатого по роду його».
Шостий день
(Буття 1, 24 – 25 )
Вода і повітря наповнилися життям, але третя частина планети – суша, лишилася іще не заселеною. І ось настав час і для її заселення. « І сказав Бог: хай народить земля душу по роду її, худобу і плазунів, і звірів земних по роду їх». І сталося так. І створив Бог звірів земних по роду їх, і худобу по роду її, і усіх плазунів земних по роду їх». Знаменна та обставина, всемогуче Слово Творця звертається до землі і прикликає її брати участь в творені тваринного світу.
Як виникали численні види живих істот – для нас лишається таємницею. Важливо, що з волі Творця в процесі і еволюції одні види тварин породжували інші види, а коли вони отримували свою генетичну стійкість, еволюція видів припинилася. Але це лише наукові, припущення, які потребують подальших досліджень. Якщо і була, якась еволюція у п’ятий і шостий дні творення, то це, безумовно, не та еволюція, яку розвивав Дарвін та його послідовники. Палеонтологія наприклад, знає численні екземпляри різних ступенів у розвитку птахів і ні одного проміжного виду між ними. Так необхідно сказати і про інші живі створіння. Все це дає можливість стверджувати, що не міліони років було необхідно для переходу одноклітинного організму у більш складний, а творче слово «Хай буде». Саме з цієї причини у світі живих істот відбувалася різка
зміна – появилися нові види.
Отже у шостий творчий день земля в усіх своїх частинах була населена живими істотами. Світ живих істот являв собою гінке біологічне дерево, корінь якого складався з найпростіших, а верхні віти з вищих тварин. Але це «дерево» не мало іще цвіту, який би завершував і його вершину. Не було іще людини – царя природи. Але ось і він. «І сказав Бог – створимо люди по образу Нашому і за подобою Нашою, і хай володарює над…всією землею… І сотворив Бог людину по образу Своєму, по образу Божому сотворив її». Так закінчилася історія шестиденного творіння світу і людини. « І побачив Бог усе, що Він створив, і ось хороше вельми».
Сьомий день
« І учинив Бог до сьомого дня справи Свої і спочив у день сьомий від усіх справ Своїх…». Вислів Мойсея, що Бог спочив від усіх справ Своїх…», не потрібно розуміти буквально. Слово спочив тут означає, що створення нової тварі припинилося. Але ящо справи творіння завершились шостим днем, то разом з цим не закінчилися справи промислу Божого про світ і людину. Промислительна Божественна діяльність проявляється у збереженні сотвореного, і в дуже мудрому керівництві його подальшого існування. Тому сьомий день ми повинні розуміти як день, який продовжується до теперішнього часу – день Промислу Божого. Освітивши сьомий день, Господь виділив його з інших днів, зробив його днем священним для людини, днем прославлення Премудрого, Всеблагого і Всемогутнього Творця».