“Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, та купує те поле” (Мт. 13,44).
Богословська скарбниця

Період  Римського владицтва

Кола померла паряця Олександра, її сини Гіркан ІІ і Арістовул ІІ почали вести між собою боротьбу за обладання царським престолом. Після  декількох битв брати звернулись зі скаргою один на одного до римського полководця Помпея, який зі своїми легіонами знаходився тоді у Сирії. Помпей  скористався сприятливою ситуцією, що склалась для нього, привів свої легіони в Іудею і в 63 році з боєм захопив Єрсалим, де укривався Арістовул ІІ. Римський  полководец забрав Арістовула і його дітей з численними полоненими  іудеями в Рим, а Гіркана залишив первосвящеником і правителем Іудеї, підкоривши його римській владі. З цього часу Іудея цілком втратила свою самостійність. Незабаром слабохарактерний первосвященик Гіркан попав під вплив вельможного і багатого ідуменянина Антіпатра, який  від імені Гіркана правив Іудеєю. Римський імператор Юлій Цезар за залуги перед Римом  удостоїв Антіпатра звання римського громадянина і призначив його прокурором, тобто правителем Іудеї.  Таким чином, династія Маккавеїв перестала існувати.

Після смерті Антіпатр влада в Іудеї перейшла до його старшого сина Фесаіла, а  молодший син Ірод правив Галілеєю. Але незабаром син Арістовула ІІ утік з Риму і за допомогою парфян захопив Єрусалим. Своєму дядьку Гіркану ІІ він обрізав вуха, чим лишив його права в зв’язку з фізичними недоліками бути первосвящеником. Фесаіла він заточив у в’язницю, де той покінчив з собою. Але правитель Галілеї Ірод встиг втікти до Риму.  Сенат оголосив його царем іудейським. І надав йому воєнну допомогу. За допомогою римських легіонерів Ірод заволодів Єрусалимом,  стратив Антігона і став єдинодержавним іуейським царем. Це сталося у 37 році до Різдва Христового. Відчуваючи хиткість свого становища на престолі,  Ірод розпочав нещадно знищувати увесь рід Маккавеїв і навіть членів синедріону, яких він підозрівав у недостатній відданості його престолу. Його підозрілість і жорстокість дійшли до того, що він стратив свою кохану дружину Маріамну, тещу і  трьох синів. Народ  не любив  Ірода Великого  і з  нетерпіням чекав народження Месії, спадкоємця Давида, Який би повалив цього кровожерливого викрадача престолу. За це Ірод ненавидів своїх підданих і жорстоко розправлявся з ними. І саме     в такий час до царя дійшла чутка, що якісь східні мудреці з далеких країн прийшли до Єрусалиму вклонитись не йому Іроду, а новонародженому царю іудейському, істинному Сину Давида, зірка Якого зійшла  на сході.