Батьківське любляче серце в нетерпінням бажало спілкування з любимим сином Йосифом, але віра Якова була міцніша батьківського почуття. Він не хотів без Божого благословення залишити ту землю, яку йому і його потомству дав Бог. Після жертвоприношення йому явився Господь і сказав: «Я Бог, Бог батька твого; не бійся зійти до Єгипту, бо тебе там Я вчиню великим народом. Я зійду з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосиф закриє рукою своєю очі твої».
Рід Ізраїля у кількості сімдесяти п’яти чоловік вирушив до Єгипту і зупинився в землі Гесем, біля дельти Нілу. Коли Йосифа повідомили про приїзд батька, він помчався на колісниці назустріч, і з плачем кинувся йому на шию. Схвильований старець сказав Йосифу: «Умру я тепер побачивши обличчя твоє, бо ти ще живий». Потім Йосиф повів батька і п’ятьох своїх братів у палац і показав їх фараону. У відповідь на братів фараон дозволив їм поселитися на землі Гесем. Звертаючись до Якова вік запитав: «Скільки років життю твоєму?». «Днів мандрування мого сто тридцять років, малі і нещасні дні життя мого», – відповів старець і благословив фараона.
Смерть Якова та Йосифа
(Буття 48 – 50)
Пасовиська у Гесені були тучні і розкішні. Ізраїльські поселенці швидко освоїлись на нових місцях. Яків жив іще сімнадцять років, а коли відчув наближення смерті, попроси Йосифа, щоб той похоронив його в гробниці Махпела, поряд з Авраамом і Ісааком. Перед смертю Яків усиновив Манасію і Єфрема. Благословляючи чи їх він напророчив, що менший брат буде більший старшого Затим, зібравши усіх своїх синів, він благословив їх і передрік кожному із них долю їх спадкоємців. Від них повинно бути 12 колін, які повернуться в землю обітовану і отримають там свої наділи. Свого первенця Рувима, Яків лишив права первородства за те, що він «вирував мов вода» і осквернив ложе свого батька. Симеон і Левій за їх жорстокосердя і підступність, теж не удостоїлись первородства. Які напророчив, що їх потомки будуть розсіяні серед ізраїльського народу. Право первородства Яків передав четвертому сину Іуді, вимовивши при цьому пророчі слова про народження Спасителя з коліна Іуди:
«Не відійде скіпетр від Іуди: і законодавець від чересел його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів».1 Смисл цих слів слідуючий: коліно Іуди буде главенствувати у народі Божім до того часу, доки не звершиться обітування Господнє.
Благословивши, своїх синів, Яків ліг на постіль і вмер. Останки його набальзамувавши за єгипетським звичаєм. Похоронний обряд продовжувався сорок днів, після чого весь Єгипет оплакував його сімдесят днів. Потім тіло Якова урочисто перенесли в обітовану землю і поховали у сімейній гробниці Махпела, де урочисто перенесли в обітовану землю і поховали у сімейній гробниці Махпела, де вже були поховані Авраам, Сарра, Їсаак, Ревекка і Лія.
Після, смерті батька брати дуже боялися, щоб Йосиф не помстився їм за те зло, яке вони причинили йому. Дізнавшись про це, Йосиф запросив їх до себе простив їм їхній гріх, плачучи, сказав: «Не бійтеся, бо я боюся Бога; ось ви замишляли проти мене зло, а Бог обернув це в добро».
Про наступне життя Йосифа у біблійській розповіді повідомляється мало.
Тільки говориться, що він діждався ще онуків і вмер коли йому було сто десять років. Перед смертю він виразив побажання: коли єврейський народ з Божою допомогою повернеться в Ханаан, то нехай забере з собою його останки. Йосифа також набальзамували і положили в труну по старовинному єгипетському обряду.
Життя патріарха Йосифа – любимого сина, проданого своїми братами, багато і покірно зазнавшого у неволі, і який показав приклад моральної чистоти і став спасителем народу, прообразовує земне життя улюбленого Сина Бога Отця, посланого на землю. Який принизив Себе прийняттям «образу раба» запроданого Іудою. Який постраждав « до смерті хресної» (Філіп. 2, 7 – 8) і Який став Спасителем людства.
Становище євреїв у Єгипті після смерті Йосифа
(Вих. 1)
Проходили роки. Вмер Йосиф і його брати. Сім’я Якова швидко розмножувалась і незабаром перетворилася у цілий народ, який називався Ізраїльським, по імені патріарха Ізраїля і Єврейським, по імені патріарха Євера. Цей народ по числу дванадцяти синів Якова, поділився на дванадцять племен, або колін. На чолі кожного коліна стояв старійшина. Всі вони жили в землі Гесем у наметах і займалися скотарством. Спочатку ізраїльтяни берегли віру своїх батьків, але потім поступово під впливом єгипетських релігій ставали ідолопоклонниками.
За відступ від віри і Єдиного Бога, Авраама, Ісаака та Якова. Господь покарав єврейський народ тим, що вони згодом стали рабами єгиптян.
Це трапилося таким чином. Коли Йосиф досяг вершини політичної влада, в той час Єгиптом правим фараони – гіксоси – тобто симіти. Вони силою захопили владу в Єгипті і правили з 1720 до 1552 року.
Єгиптяни в той час визнавали багатьох богів. Ці боги у них порівняно пізно втілились в образах людей. Спочатку ж стародавні єгиптяни, обожнювали рослини, тварин. Богиню Хатор уособлювала смоківницю, бог Нефертум шанувався у вигляді квітки лотосу, богиня Нейті – у вигляді щита з двома схрещеними стрілами; богів уособлювали ті чи інші тварини; бога Хнума –баран, бога Гора – сокіл,бога Тота – ібес, Собека – крокодил, богиню міста Бубастіса – кішка, богиню міста Буто – змія. Причому кожна область і кожне велике місто, поважали свого бога: в Мемфісі – чорного бика Апіса, в Іліополі – білого бика Мневніса, у Фівах овечку і т. п. Але більше від усіх визнаних богів був Апіс, якого єгиптяни рахували «слугою бога Птаха», йому віддавались найбільш пишні почесті, яких коли б то не було удостоювалась яка – не будь тварина. Місце перебуванням цієї тварини служив храм у Мемфісі, ,доглядали бика жреці. Коли бик здихав, його бальзамували і ховали з усією урочистістю, а його місце займав інший бик з такими ж самими зовнішніми ознаками, що і його попередник. Так виникли цілі кладовища, варті пам’яті богів і царів. До числа таких кладовищ тварин належить кладовище котів у Бубастісі Бе- Хасані, кладовище крокодилів у Омбосі, кладовище ібісів у Ашмукені. гробниці священних биків у Саккарі та ішїі.
Але ось в Єгипті піднялося національне повстання проти гіксосів – загарбників. Вони були вигнані з Єгипту і до влади знову прийшла династія єгипетських фараонів. Ненавидячи гіксосів єгипетський фараон всю свою ненависть вилив на євреїв,так як вони знаходились у повному спорідненні з гіксосами і в любий час могли перейти на сторону ворогів Єгипту. Так у крайньому випадку думав сам фараон. Бачачи, як швидко розмножується народ синів Ізраїлевих, він сказав своїм чиновникам: «Ось народ синів Ізраїлевих численний і сильніше нас. Перехитруємо ж його, щоб він не розмножувався, інакше коли трапиться війна з’єднається він з нашими ворогами, і озброїться проти нас, і вийде з землі нашої». У ті часи фараон будував у дельті Ніла свою столицю. Раамсес, а також Піфом, місто зерносховищ і воєнних складів. Беззбройні ізраїльтяни являли собою багате джерело дешевої робочої сили. 3а наказом фараона євреїв натовпами зганяли на будівельні площадки і примушували мішати глину і виробляти цеглу. Так вони трудилися із дня в день від зорі до зорі, під нестерпно пекучими променями сонця, а наглядачі підганяли їх палками. Фараон, все таки помилився у своїх надіях. Ізраїльтяни, не дивлячись на жорстокі утиски, продовжували розмножуватись і в таких умовах. Тоді розгніваний фараон наказав єврейським, повивальним бабкам умертвляти під час народження усіх дітей чоловічої статі. Але повивальні бабки не заплямували себе дітовбивством, оскільки більше боялися Бога, фараона, фараон, все ж не відмовився від своїх жорстоких планів і наказав катам, щоб вони відбирали у матерів ново роджених хлопчиків і кидали у Ніл. Земля Гесем була у траурі, звідусіль чувся плач і стогін. Із сльозами каяття згадували ізраїльтяни Бога Авраама, і Господь почув їх. Для позбавлення євреїв із єгипетського полону Господь вибрав великого пророка і вождя Мойсея.